Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"16" березня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/86/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Української Міжрегіональної Товарної біржі "Відродження" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдез", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 40 000,00 грн.
представники сторін:
від позивача: Лісовіченко Є.О.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: Кузін Є.В.
У лютому 2021 року Українська Міжрегіональна Товарна біржа "Відродження" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдез" (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 40 000,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів.
Ухвалою суду від 10.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "03" березня 2021 року.
24 лютого 2021 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, надійшли пояснення щодо даного спору, зі змісту яких вбачається, що представник третьої особи заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що доводи позивача про те, що банком заблоковані кошти в сумі 40 000,00грн. не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Крім того, зазначено, що згідно положень кримінально-процесуального законодавства, на кошти в сумі 40 000,00 грн., що були предметом вчинення кримінального правопорушення, повинен був накладений арешт з метою їх збереження, а питання про їх подальшу долю, зокрема, повернення законному володільцю - позивачу, повинно було вирішуватись на підставі відповідного судового рішення.
Ухвалою суду від 03.03.2021 року відкладено розгляд справи на 16.03.2021 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, зазначених в поясненнях щодо даного спору.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням поштового зв'язку, яке наявне в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 16.03.2021 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши у судовому засіданні присутніх представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2016 року Українській Міжрегіональній Товарній біржі "Відродження" в ПАТ КБ "Приватбанк" був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 3).
Як зазначає позивач, 17.01.2018 року з зазначеного рахунку без відома та без розпорядження позивача, внаслідок протиправного несанкціонованого доступу до рахунку невідомої особи, було списано та перераховано на рахунок відповідача 40 000,00 грн. з призначенням платежу "повернення депозиту", що підтверджується платіжним дорученням № 130 від 17.01.2018 року (а.с. 4).
За даним фактом щодо вчинення злочину внесено відомості до ЄРДР за № 12018100090000628 від 20.01.2018 року (а.с.5).
Позивач стверджує, що між ним та відповідачем відсутні будь-які договірні відносини, а зазначене в платіжному дорученні № 130 від 17.01.2018 року призначення платежу "повернення депозиту" свідчить про безпідставність даного платежу, адже позивач не є банківською установою і не може залучати та повертати депозити.
З метою мирного врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію про повернення коштів, на яку отримав відповідь від 30.10.2020 року № 31, в якій відповідач фактично визнав безпідставність володіння коштами позивача, однак повідомив про неможливість їх повернення на тій підставі, що гроші заблоковані ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с. 6).
Таким чином, станом на 16.03.2021 року відповідач володіє безпідставно набутими грошовими коштами позивача на загальну суму 40 000,00 грн., доказів повернення якої суду не надано.
Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.
Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом до суду та є предметом спору у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог учасників судового процесу, дотримуючись принципів об'єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі, виходячи з наступного.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.
Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з набуттям відповідачем грошових коштів позивача без достатньої правової підстави, регулювання яких здійснюється Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ЦК України, тощо.
Приписами ст. ст. 11, 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13.
За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Вказаною нормою визначені загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку з так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.
Зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;
- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Отже, сутність зобов'язання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набуте поза межами правої підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Відповідно до п. п. 1.23., 1.24. ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Судом враховано, що в матеріалах справи відсутні докази будь-яких договірних правовідносин між сторонами, а зазначене в платіжному дорученні № 130 від 17.01.2018 року призначення платежу "повернення депозиту" свідчить про безпідставність даного платежу, адже, як встановлено судом, позивач не є банківською установою і не може залучати та повертати депозити.
З огляду наведеного, а також враховуючи відсутність між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов'язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів, суд дійшов висновку, що відповідач є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 ЦК України, і, як наслідок, зобов'язана повернути позивачу це майно (кошти).
Згідно з ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
Таким чином, враховуючи відсутність підстав у позивача для переказу грошових коштів відповідачу на його банківські реквізити, останній у розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" є неналежним отримувачем зазначених коштів, отже відсутні підстави для набуття ним грошових коштів, перерахованих з рахунку позивача.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, розумність строків розгляду справи.
За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Станом на день розгляду справи судом, відповідач свій обов'язок з повернення з безпідставно набутих коштів в сумі 40 000, 00 грн. не виконав. Як вбачається з відповіді на претензію, відповідач фактично визнав безпідставність володіння коштами позивача, однак повідомив про неможливість їх повернення, оскільки гроші заблоковані ПАТ КБ "Приватбанк".
Суд зазначає, що положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст. 179, ч. 2 ст. 184 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
З огляду на вищезазначені норми законодавства, суд констатує, що гроші є майном, яке має тільки родові ознаки, а тому є замінним. Відтак, посилання відповідача у відповіді на претензію (а.с. 6) на неможливість повернення коштів на тій підставі, що гроші заблоковані ПАТ КБ "Приватбанк", не мають правового значення для вирішення спору.
Суд відхиляє аргументи представника третьої особи про те, що згідно положень кримінально-процесуального законодавства на кошти в сумі 40 000,00 грн., що були предметом вчинення кримінального правопорушення, повинен був накладений арешт з метою їх збереження, а питання про їх подальшу долю, зокрема, повернення законному володільцю, повинно було вирішуватись на підставі відповідного судового рішення, - оскільки вищевказані твердження жодним чином висновків суду не спростовують, ґрунтуються виключно на вигідному для представника третьої особи трактуванні норм чинного законодавства, а тому позиція третьої особи у даній справі не може бути покладена судом в основу прийнятого рішення.
Отже, сукупним аналізом наведених вище норм права, взятих судом до уваги тверджень сторін та досліджених доказів, підтверджується правова позиція позивача, згідно з якою, сума безпідставно набутих грошових коштів Товариством з обмеженою відповідальністю "Голдез" становить 40 000,00 грн.
Доказів повернення вищезазначеної суми безпідставно набутих грошових коштів матеріали справи не містять.
Зважаючи на таке, суд констатує достатні правові підстави для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позовні вимоги Української Міжрегіональної Товарної біржі "Відродження" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдез" безпідставно набутих грошових коштів в сумі 40 000,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, а відтак, підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за позовом покладаються на відповідача в розмірі 2 270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 237 - 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Української Міжрегіональної Товарної біржі "Відродження" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдез" (33013, м. Рівне, вул. Директорії, 6, кв. 45, ЄДРПОУ 31994425) на користь Української Міжрегіональної Товарної біржі "Відродження" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 10, кв. 3, ЄДРПОУ 31815954) 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. - безпідставно набутих грошових коштів та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 17 березня 2021 року.
Суддя Романюк Ю.Г.