вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/154/20
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши матеріали скарги від 12.02.2021 садівничого товариства «Заліське» на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича у виконавчих провадженнях №№ 64337938, 64337944 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі № 911/154/20 за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до
садівничого товариства «Заліське» (07433, Київська обл., Броварський район, село Богданівка, вулиця Центральна, будинок 2/1, код 23566951)
про визнання права та стягнення моральної шкоди
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.09.2020 у справі № 911/154/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково; зобов'язано садівниче товариство «Заліське» надати ОСОБА_1 для ознайомлення: реєстр (перелік) членів садівничого товариства «Заліське» станом на 20 серпня 2016 року; договірні, реєстраційні, облікові фінансово-бухгалтерські документи по сплаті за спожиту електричну енергію садівничим товариством «Заліське» станом з 20 серпня 2016 року; місячні звіти бухгалтера садівничого товариства «Заліське» за період з 20 серпня 2016 року; штатний розклад та посадові оклади оплатних працівників садівничого товариства «Заліське» станом з 20 серпня 2016 року; зобов'язано садівниче товариство «Заліське» надати ОСОБА_1 копію протоколу зборів правління від 23.07.2016 № 4 та перелік членів правління садівничого товариства «Заліське» станом на 23 липня 2016 року із зазначенням протоколів загальних зборів СТ «Заліське», на яких такі члені правління були обрані; стягнуто з садівничого товариства «Заліське» в дохід державного бюджету України 2102,00 гривень судового збору.
На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Київської області 14.12.2020 видано відповідні накази.
15.02.2021 на адресу суду від СТ «Заліське» надійшла скарга від 12.02.2021 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича у виконавчих провадженнях №№ 64337938, 64337944 щодо виконання наказів Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі № 911/154/20, в якій скаржник просить суд визнати неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця Крегула Івана Івановича від 01.02.2021 у виконавчих провадженнях № 64337938 та № 64337944, а саме: про відкриття виконавчого провадження; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про стягнення з боржника основної винагороди.
Скарга обґрунтована тим, що всупереч приписів Закону України «Про виконавче провадження» та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень наявні лише постанови винесені приватним виконавцем та лист СТ «Заліське», проте відсутні скановані копії заяв стягувача про примусове виконання рішення та накази Господарського суду Київської області від 14.12.2020 № 911/154/20. Вказані обставини, на переконання скаржника, свідчать про те, що відкриття виконавчих проваджень здійснено з порушенням приватним виконавцем приписів п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчих проваджень є неправомірними, та як наслідок постанови останнього про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди підлягають скасуванню.
До того ж, скаржник зазначає, що винесені приватним виконавцем постанови про стягнення з боржника основної винагороди підлягають скасуванню, як такі що прийнятті з порушенням норм п. 5 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» та ч.ч. 1-3 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», оскільки прийнятими постановами фактично стягується не основна винагорода, а виконавчий збір.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2021 розгляд скарги призначено на 03.03.2021.
На адресу суду 02.03.2021 від стягувача надійшли заперечення на скаргу, за змістом яких останній заперечує проти вимог викладених у скарзі та просить суд відмовити у задоволенні скарги. Так, стягувач зазначає, що будь-яких інших вимог для відкриття виконавчого провадження, окрім наявності виконавчого документа та заяви стягувача, законодавством не визначено, а тому вимоги скаржника щодо скасування постанов приватного виконавця про відкриття виконавчих проваджень задоволенню не підлягають.
Стягувач вказує на те, що відсутність в Автоматизованій системі виконавчих проваджень скан-копій заяв стягувача та виконавчих документів не є підставою для визнання протиправними постанов винесених у межах виконавчих проваджень №№ 64337938, 64337944.
Також, стягувач зазначив, що боржником не вчинено дій щодо добровільного виконання рішення суду від 09.09.2020 до відкриття виконавчих проваджень, при цьому ухваленим рішенням не було встановлено обов'язку для позивача звертатися до відповідача за отриманням інформації.
02.03.2021 на адресу суду від скаржника надійшли письмові пояснення, які судом не прийняті до уваги, оскільки подані з порушенням приписів встановлених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.
В судове засідання 03.03.2021 з'явились представники стягувача та боржника. Приватний виконавець в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся судом належним чином.
Суд зазначає, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду (ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши в судовому засіданні скаргу садівничого товариства «Заліське» на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Підставами звернення зі скаргою, як вказує скаржник, є протиправність дій приватного виконавця Крегула Івана Івановича щодо відкриття виконавчих проваджень №№ 64337938, 64337944, які проявилися у невиконанні останнім вимог ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, а саме відсутністю в Автоматизованій системі виконавчого провадження сканованих копій заяв стягувача про примусове виконання рішення та наказів Господарського суду Київської області від 14.12.2020 № 911/154/20, що є підставою для скасування постанов від 01.02.2021 про відкриття виконавчих проваджень.
За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення.
Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується: 1) об'єктивний та неупереджений розподіл виконавчих документів між державними виконавцями; 2) надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження; 3) виготовлення документів виконавчого провадження; 4) централізоване зберігання документів виконавчого провадження; 5) централізоване зберігання інформації про рахунки органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, відкриті для цілей виконавчого провадження; 6) підготовка статистичних даних; 7) реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її проходження; 8) передача документів виконавчого провадження до електронного архіву; 9) формування Єдиного реєстру боржників.
Згідно ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Отже підставою для відкриття виконавчого провадження є пред'явлений до органу, який здійснює примусове виконання рішення, виконавчий документ разом із заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження.
Судом встановлено, що 01.02.2021 за результатом розгляду заяви про примусове виконання приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом Іваном Івановичем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №№ 64337944, 64337938, про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено випадки у яких виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання. Зокрема, у разі якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону (пункт 6 названої статті), такий документ має бути повернутий стягувачу.
Перевіривши доводи скаржника в частині вимог про скасування постанов приватного виконавця про відкриття виконавчих проваджень, судом не встановлено підстав, які б зобов'язували приватного виконавця повернути виконавчі документи стягувачу без прийняття їх до виконання, оскільки з тексту наявних у матеріалах справи постанов від 01.02.2021 вбачається, що підставами для відкриття виконавчих проваджень слугували заяви про примусове виконання рішення.
Доказів того, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні заяви стягувача примусове виконання рішення та виконавчий документ скаржником не надано.
Таким чином, вимога скаржника про визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця Крегула Івана Івановича від 01.02.2021 у виконавчих провадженнях № 64337938 та № 64337944 про відкриття виконавчого провадження задоволенню не підлягає, адже порушення приватним виконавцем вимог ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження не є безумовною підставою для скасування таких постанов.
При цьому, суд зауважує, що підстави, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, свідчать про недотримання приватним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», що є окремою підставою для визнання протиправною бездіяльності, яка не є предметом розгляду скарги.
Щодо вимог скарги про скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01.02.2021 ВП №№ 64337944, 63961256 суд вважає, що в цій частині провадження у скарзі слід закрити, виходячи з наступного.
Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця згідно з ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження», згідно із ч. 1 ст. 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» установлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди та/або витрат виконавчого провадження, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від16.01.2019 у справі № 910/22695/13, від 29.09.2020 у справі № 295/6656/14.
В силу приписів ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Отже вимоги скаржника про скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01.02.2021 ВП №№ 64337944, 63961256 підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження з розгляду скарги, в цій частині.
З урахуванням викладеного вище та враховуючи, що судом не встановлено, а скаржником не доведено, порушення приватним виконавцем вимог чинного законодавства при винесені постанови від 01.02.2021 під час відкриття провадження, скарга садівничого товариства «Заліське» в частині вимог про визнання неправомірними та скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень №№ 64337944, 63961256 щодо виконання наказів Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі № 911/154/20 задоволенню не підлягає, а в частині вимог про визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 231, 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні скарги садівничого товариства «Заліське» від 12.02.2021 в частині визнання неправомірними та скасування постанов від 01.02.2021 про відкриття виконавчих проваджень №№ 64337938, 64337944 відмовити.
2. Провадження у справі з розгляду скарги садівничого товариства «Заліське» від 12.02.2021 в частині визнання неправомірними та скасування постанов від 01.02.2021 про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат у виконавчих провадженнях №№ 64337938, 64337944 закрити.
Ухвала складена та підписана 17.03.2021, набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення».
Суддя Р.М. Колесник