"17" березня 2021 р.
м. Київ
справа № 755/2778/21
провадження № 2/755/2072/21
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт», про відшкодування шкоди, завданої залиттям,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача ТОВ «Столичний комфорт» на її користь грошові кошти у розмірі 128 534,00 грн., з яких: 121 984,00 грн. - майнова шкода, завдана внаслідок залиття квартири, 1 800,00 грн. витрати на проведення оціночної експертизи завданої шкоди, 3 550,00 грн. - за послуги доставки та вивезення обладнання, оренда осушувача повітря від вологи, 1 200,00 грн. - витрати з вивезення сміття після залиття квартири, 50 000,00 грн. - моральної шкоди, 15 000,00 грн. - витрат на правничу допомогу, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачем придбано майнові права на квартиру, розташовану на АДРЕСА_1 , загальною площею 71,82 кв.м. Балансоутримувачем будинку є відповідач ТОВ Столичний комфорт». В період з 28.11.2020 року по 29.11.2020 року за вказаною адресою відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 , за наслідками чого 03.12.2020 року було складено АКТ № 3/АДРЕСА_1 про залиття житлового приміщення, відповідно до якого причиною залиття є відрив ніпеля на гребінці системи холодного водопостачання в інженерній шафі 14 поверху. Внаслідок залиття квартири позивачу було завдано матеріальних збитків, які згідно Звіту № 108/20 про оцінку збитків від 29.12.2020 року, складеного ФОП ОСОБА_2 , становить 121 984,00 грн. Відповідно до рахунку оплата за проведення експертного дослідження становить 1 800,00 грн. Крім того, позивачем додатково довелось понести витрати щодо осушення повітря від вологи у розмірі 3 550,00 грн. та витрати з вивезення сміття після усунення наслідків залиття у розмірі 1 200,00 грн., що є складовою завданої позивачу майнової шкоди.
Таким чином, позивач вважає, що крім матеріальної шкоди їй завдано моральну шкоду, яка пов'язана з тим, що внаслідок значного психічного впливу обставин, пов'язаних із залиттям квартири, зокрема, щодо псування новопроведеного ремонту, руйнування меблів, утворення численної площі плісняви, що має шкідливий вплив на здоров'я, позивач зазнала душевних страждань, які полягають у хвилюваннях через збитки, завдані її майну, дискомфорті та погіршенні самопочуття, внаслідок випару вологи у квартирі, що призвело до дискомфорту в повсякденному житті, внаслідок якого позивач вимушена витрачати час на проведення обстеження квартири, для з'ясування розміру завданої матеріальної шкоди, звертатись з позовом до суду з приводу захисту її прав та інтересів як власника житла, тому позивач оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн., яку просить відшкодувати за рахунок відповідача у судовому порядку.
16 лютого 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт», про відшкодування шкоди, завданої залиттям, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
17 березня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києваписьмове представника відповідача Науменка С.В. про розгляд справи з повідомленням сторін - залишено без задоволення.
Представник відповідача ТОВ «Столичний комфорт» Науменко С.В. скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, вказуючи на необґрунтованість позову та на відсутність належних доказів наявності права позивача на отримання відшкодування та доказів вини відповідача у залитті квартири. (а.с. 74-80)
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приймаючи до уваги письмові заяви сторін щодо предмета спору, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що 17.08.2018 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант» та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу деривативу № Д14862/АДРЕСА_1-3-Г2, та також 17.08.2018 року між ТОВ «СІА» та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № 14862/АДРЕСА_1-3-Г2, за умовами яких продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався оплатити загальну вартість майнових прав та прийняти у власність майнові права шляхом отримання двокімнатної квартири на АДРЕСА_3 , за актом передання-прийняття, набуття та оформлення права власності на квартиру шляхом здійснення реєстрації права власності на квартиру з отриманням правовстановлюючих документів на квартиру у порядку, передбаченому законодавством. (а.с. 9-12, 13-15)
Крім того, 22.08.2018 року між ТОВ «СІА» та ОСОБА_1 , а також між ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант» та ОСОБА_1 підписано Акт прийому-передачі деривативу, Акт прийому-передачі Форвардного контракту. (а.с. 61, 62)
24.02.2020 року між ТОВ «Столичний комфорт», яке виконує функції експлуатуючої організації, та ОСОБА_1 складено Акт огляду (приймання) квартири № АДРЕСА_1, у Дніпровському районі м. Києва (ЖК «Галактика»). (а.с. 63)
На підставі Акта про готовність об'єкта до експлуатації від 31.03.2020 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано Сертифікат серії ІУ № 163201201311, яким підтверджено готовність введення в експлуатацію, зокрема, будинку АДРЕСА_1 . (а.с. 83-88)
25.05.2020 року між ТОВ «СІА» та ТОВ «Столичний Комфорт» укладено Договір № 25/05/2020-О/Г-3 на утримання та технічне експлуатаційне обслуговування, зокрема, будинку АДРЕСА_1 , про що складено Акт приймання-передачі житлового будинку для утримання та експлуатаційного обслуговування. (а.с. 89-95)
16.06.2020 року між ТОВ «Столичний комфорт» та ОСОБА_1 укладено Угоду № АДРЕСА_1 про надання приміщення для виконання ремонтно-оздоблювальних робіт у житловому будинку АДРЕСА_1 , складено Акт приймання-передачі лічильників. Згідно умов Угоди № АДРЕСА_1, ТОВ «Столичний комфорт» зобов'язався забезпечити можливість ОСОБА_1 провести внутрішні санітарно-ремонтні електромонтажні роботи. Виконання внутрішніх опоряджувальні та ремонтно-оздоблювальні роботи в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 64, 65, 66)
03.12.2020 року комісія у складі ТОВ «Столичний комфорт», ТОВ «Інвест Сістем Груп», ТОВ «Дніпроінбуд» складено Акт № 3/АДРЕСА_1 про наслідки залиття житлового приміщення, відповідно до якого встановлено залиття квартири № АДРЕСА_1, з причини відриву ніпеля на гребінці системи холодного водопостачання в інженерній шафі 14 поверху. (а.с. 16)
За даними Звіту про оцінку збитків, складеного ФОП ОСОБА_2 від 29.12.2020 року, розмір матеріальних збитків, який завдано власнику в результаті пошкодження оздоблення його квартири АДРЕСА_1 після залиття, яке сталось 29.11.2020 року станом на момент складання даного Звіту становить 121 984,00 грн. (а.с. 22-37)
Відповідно до Розрахункової квитанції від 29.12.2020 року ОСОБА_1 сплачено за послуги з проведення будівельно-технічного дослідження 1 800,00 грн. (а.с. 39)
Крім того, в матеріалах справи наявний Акт виконаних робіт № 5 по оренді осушувача повітря на суму 3 550,00 грн., підписаний підрядником ФОП ОСОБА_4 та замовником ОСОБА_1 , а також наявна квитанція ФОП ОСОБА_5 від 10.12.2020 року на вивезення сміття, на суму 1 200,00 грн. (а.с. 40, 41)
Згідно Висновку експерта, складеного ТОВ «ІН Консалтинг» від 18.01.2021 року, причинами руйнування ніпелю водяного колектора є нерівномірність товщини стінки та геометрична асиметрія виготовлення. (а.с. 97-102)
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18)
Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.
Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену річ (в тому числі, на об'єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 Цивільного кодексу України).
Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві, зокрема, на об'єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації.
Право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України виникає з дня державної реєстрації (ст. 182 Цивільного кодексу України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.
Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.
Тобто, укладаючи договори купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, позивач ОСОБА_1 отримала обмежене речове право, за яким вона, як власник цього права, наділена певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.
За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини. ( ч.1 та 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України)
За змістом цієї статті обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається на особу, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Крім застосування принципу вини шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою. Відсутність хоча б одного з елементів складу цивільного правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст.1166 Цивільного кодексу України.
Деліктне зобов'язання - це зобов'язання, в якому особа, що протиправно і винно заподіяла шкоду особистості громадянина або його майну, зобов'язана її відшкодувати, а потерпілий має право на відшкодування заподіяної шкоди у повному обсязі.
У деліктних цивільних правовідносинах реалізуються зобов'язально-правові засоби захисту абсолютних прав. Потерпілий набуває права вимоги про відшкодування збитків, і він має право пред'явити позов про збитки. Праву потерпілого відповідає обов'язок заподіювача шкоди відшкодувати заподіяну шкоду.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. (стаття 322 Цивільного кодексу України)
Вказана стаття встановлює презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Як убачається з матеріалів справи, предмет спору становлять вимоги позивача ОСОБА_1 , яка наділена майновими правами щодо квартири АДРЕСА_1 , з приводу відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям вищезазначеної квартири, вказуючи суб'єктом деліктного зобов'язання відповідача ТОВ «Столичний комфорт», як балансоутримувача будинку, з вини якого, внаслідок необережного поводження із сантехнічним обладнанням на поверсі, де розташовано пошкоджену квартиру, позивачу завдано шкоду, відшкодування якої підлягає до вирішення в межах даного провадження.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, керуючись діючим законодавством України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відшкодування відповідачем ТОВ «Столичний комфорт» на користь позивача ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 121 984,00 грн., визначеної відповідно до Звіту про оцінку збитків, складеного ФОП ОСОБА_2 від 29.12.2020 року, а також відсутні підстави для відшкодування інших складових майнової шкоди, завданої за наслідками залиття, заявленої позивачем в розрізі даного спору, - оскільки судом встановлено відсутність всіх складових деліктного зобов'язання, з огляду на наступне.
Так, відповідно до положень діючого цивільного законодавства, деліктним зобов'язанням - є зобов'язання, в якому особа, що протиправно і винно заподіяла шкоду особистості громадянина або його майну, зобов'язана її відшкодувати, а потерпілий має право на відшкодування заподіяної шкоди у повному обсязі.
Разом з тим, в розрізі даного спору відсутня така складова деліктного зобов'язання як заподіяння шкоди майну позивача як власника, оскільки остання здійснила поліпшення у квартирі, на яку позивачем станом на день проведення ремонтних робіт та залиття не зареєстровано у встановленому законом порядку право власності, а укладені договори купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно надали позивачу лише правомочність на отримання право власності на квартиру у майбутньому, однак не наділили позивача правами власника квартири, в тому числі і правом на відшкодування завданої майнової та моральної шкоди.
Таким чином, позивач, не будучи власником квартири та не будучи особою, наділеною зобов'язанням по її утриманню, несенню витрат на утримання квартири, що пов'язані, зокрема, з її зберіганням і ремонтом,здійснила у квартирі ремонтні роботи та поліпшення на власний ризик, не маючи при цьому права вимоги по відшкодуванню завданої такій квартирі шкоди. При цьому слід урахувати, що Верховний Суд у постанові від 12.05.2020 року по справі № 243/5477/15-ц зробив висновок про те, що здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною об'єкту ремонту та не є окремим об'єктом власності.
Крім того, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №?76 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року №?927/11207 (надалі - Правила), передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).
У додатку №?4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою.
В акті мають бути зазначені такі відомості: 1) дата складання акта (число, місяць, рік); 2) прізвища, ініціали та посади членів комісії; 3) прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; 4) адреса квартири, поверх, форма власності; 5) характер залиття та його причини; 6) завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених унаслідок залиття речей та їхня орієнтовна вартість); 7) висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Таким чином, суд не приймає в якості належного доказу вини відповідача у досліджуваному залитті Акт № 3/АДРЕСА_1 про наслідки залиття житлового приміщення від 03.12.2020 року (а.с. 16), - оскільки Акт не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, тому що у ньому не зазначено прізвище, ім'я, по батькові власника квартири, що зазнав шкоди та відсутній висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Тому цей акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.02.2018 в справі №?2-1974/11 , у постанові від 10.05.2018 в справі №?465/2120/14-ц
В частині стягнення моральної шкоди суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
За нормою ст. 269 Цивільного кодексу України, особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
Правовідносини, що виникають із заподіяння позадоговірної моральної шкоди, регулюються ст.ст. 23, 1167 ЦК України, зі змісту яких випливає, що моральна шкода компенсується лише винною особою.
Згідно роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, з огляду на встановлену відсутність факту заподіяння позивачу шкоди за обставин, встановлених під час розгляду даної справи, у суду відсутні підстави для відшкодування на користь позивача моральної шкоди, яку не доведено в розрізі даного спору.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт», про відшкодування шкоди, завданої залиттям є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 23, 269, 319, 322, 1166 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, ст.ст. 2, 4, 6-13, 77, 81, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт», про відшкодування шкоди, завданої залиттям - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 17 березня 2021 року.
Суддя: В.І. Галаган