ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
16 березня 2021 року Справа № 923/344/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., розглянувшизаяву Фізичної особи-підприємця Козловського Володимира Олександровича про забезпечення позову (вх. №753/21 від 15.03.2021)до подання позовної заяви
встановив:
15.03.2021 до суду надійшла заява про забезпечення позову від Фізичної особи-підприємця Козловського Володимира Олександровича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до подання позову, відповідно до якої заявник просить суд:
- зобов'язати відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ОПТ") прибрати перешкоди, які заважають виїзду з території, що використовується відповідачем для складування вантажу і знаходиться у м. Херсон по вул. Нестерова, 23, належного позивачу сідельного тягача д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_3 ;
- заборонити відповідачу вчиняти будь-які перепони в користуванні належними позивачу сідельним тягачем д.н.з. НОМЕР_2 та напівпричепом д.н.з. НОМЕР_3 .
Заявник зазначає, що предметом позову, що подаватиметься є витребування належного йому майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і утримує його, а також відшкодування шкоди, заподіяної незаконним утриманням транспортного засобу. Заявник зазначає, що ціна позову становить 90000,00 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ОПТ") тривалий час незаконно та безпідставно (без будь-яких пояснень) утримує належний ФОП Козловському Володимиру Олександровичу на праві власності автопоїзд д.н.з. НОМЕР_2 / НОМЕР_3 на території місця доставки вантажу, що знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Нестерова, 23, на підтвердження чого заявник надав суду Експертний висновок №Ве-55 від 25.02.2021.
Заявник зазначає, що означені транспортні засоби за розпорядженням ТОВ «СТРОЙ ОПТ» перебувають на території, яка використовується останнім в межах своєї господарської діяльності (для складування вантажу).
Заявник зазначає, що неоднарозово звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ОПТ" з вимогою про припинення незаконного утримання транспортного засобу, а подібні дії відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ОПТ", позбавляють позивача можливості використовувати комерційний транспорт для провадження власної господарської діяльності, що додатково вказує на необхідність забезпечення позову.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Оскільки у цьому випадку заявник має намір звернутись до суду зокрема і з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.
Однак, суд зазначає, що заявником не наведено належних обґрунтувань та не доведено в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, що існує реальна загроза, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він має звернутися до суду.
Так, суд зазначає, що у поданій заяві про забезпечення позову відсутні посилання заявника на наявність будь-яких доказів на підтвердження обставин, з якими заявник пов'язує необхідність застосування заявлених заходів забезпечення позову.
Заявником не наведено жодних доводів, як і не надано доказів на підтвердження того, що існують реальні обставини, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог чи вказують на реальну існуючу загрозу у поновленні чи утрудненні в поновленні порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Наявність судового спору між сторонами справи за відсутності доведення необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову не може бути підставою для забезпечення позову, а самі лише твердження позивача в даному випадку не є достатніми та обґрунтованими підставами для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
При цьому, суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відмову Фізичній особі -підприємцю Козловському Володимиру Олександровичу у задоволенні заяви про забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю обставин, з якими заявник пов'язує необхідність забезпечення майбутнього позову.
Згідно з п. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Господарський суд звертає увагу заявника, що заява про забезпечення позову, яка раніше була відхилена повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Козловському Володимиру Олександровичу у задоволені заяви про забезпечення позову (вх. 753/21 від 15.03.2021).
Ухвала набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 235 ГПК України після її підписання та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 254, 255, 256 ГПК України.
Ухвалу підписано 16.03.2021.
Суддя В.П.Ярошенко