ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
15 березня 2021 року м. Херсон Справа № 923/1176/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, б. 11, код ЄДРПОУ 24812228)
до: Самойленка Олександра Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
про стягнення 205767 грн. 45 коп.
без участі представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Самойленка Олександра Геннадійовича (надалі - відповідач), яким просить стягнути заборгованість за Договором оренди нежитлового приміщення № 35-Д-529 від 01.05.2018 у розмірі 205767 грн. 45 коп., з якої 196236 грн. 80 коп. основний борг, 1906 грн. 13 коп. 3% річних, 7624 грн. 52 коп. пені.
Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача (абз. 2 ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України).
20.11.2020 в порядку ч. 7 ст. 176 ГПК України, суд направив запит до Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради для надання (підтвердження) інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Самойленка Олександра Геннадійовича .
12.01.2021 за вх. № 217/21 до суду надійшов лист Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради, відповідно до якого повідомляється, що станом на 02.12.2020 відділ реєстрації не володіє відомостями щодо реєстрації місця проживання запитуваної особи, оскільки будинкова книга/картотека з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_2 до Відділу не передана. У Реєстрі територіальної громади міста Херсона інформація щодо місця реєстрації запитуваної особи відсутня.
Ухвалою від 13.01.2021 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Суд визначив, що розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Встановлено відповідачу строк для подачі до суду відзиву на позов не пізніше 02 лютого 2021 року. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив - не пізніше 12 лютого 2021 року.
Відповідач направив відзив, за яким не визнав позовні вимоги із наступних причин.
Відповідач звернув увагу суду, що позовна заява з додатками не засвідчені належним чином, що є порушенням вимог ч.ч. 1, 2, 4 ст. 91 ГПК України та пунктом 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163- 2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. №55.
На думку відповідача, неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (про що зазначено у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17). Отже, додані до позовної заяви копії документів не засвідчені належним чином, тому ці копії не можуть бути належними доказами по справі.
Відповідач звернув увагу суду, що за додатковою угодою №2 від «28» грудня 2018 року до договору суборенди №35-Д-529 від « 01» травня 2018 р. Сторони вирішили внести зміни в пункт 14.1. Договору та виклали його в наступній редакції: « 14.1. Договір набуває чинності з дати його належного підписання Сторонами і діє по 31 грудня 2019 року та може бути подовжений лише за взаємною згодою Сторін. Відповідно до п.п. 14.4.1. п. 14.4. Договору дія цього Договору припиняється у випадках закінчення строку, на який він був укладений.
Відповідно до п.16.7. Договору якщо Орендар має намір подовжити термін дії цього Договору, він зобов'язаний повідомити про це Орендодавця не менш як за 1 (один) календарний місяць до дати закінчення терміну оренди за цим Договором.
Отже, відносини за Договором між Позивачем та Відповідачем припинились з 01.01.2020, оскільки не було продовжено дію Договору шляхом укладення відповідної додаткової угоди та без взаємної згоди сторін.
Відповідач доводить, що відповідно до п.4.4. Договору у разі порушення Орендарем грошових зобов'язань по даному Договору Орендодавець може використовувати Гарантійні кошти, зараховуючи відповідну суму Гарантійних коштів, в рахунок заборгованості Орендаря в наступній послідовності: неустойки, штрафи, пені, відшкодування збитків, завданих Орендарем чи третьою особою у випадку знищення чи пошкодження орендованого Майна, заборгованість з компенсації комунальних витрат, експлуатаційних послуг, інших платежів передбачених Договором, заборгованість по сплаті орендної плати.
Відповідно до п.4.5. Договору у випадку використання Гарантійних коштів Орендодавцем на умовах Договору, Орендар зобов'язаний поповнити їх протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги Орендодавця.
Відповідно до п. 4.6. Договору у випадку не поповнення Орендарем суми Гарантійних коштів в строк зазначений в п.4.4. Договору, Договір достроково припиняється в односторонньому порядку з дати вказаної у відповідному повідомленні Орендодавцем, направленому на адресу Орендаря про розірвання Договору.
Відповідно до п.4.7. Договору у випадку неналежного виконання Орендарем зобов'язань за даним Договором Гарантійні кошти зараховуються в якості орендної плати за останній місяць оренди.
Він зазначив, що відповідно до додатку №1 до даного відзиву на позовну заяву, Позивачу у 2018 і 2019 роках було відомо про наявну заборгованість Відповідача за умовами Договору. Позивачем не направлялися претензії на адресу Відповідача по сплаті заборгованість за минулі періоди, а тому слід вважати, що Позивач сприяв збільшенню заборгованості Позивача за умовами Договору.
Відповідач також зазначив, що Орендодавець передав Орендарю технічно не справне Майно, про що неодноразово повідомляв Орендар Орендодавця, зокрема у 2018 році та підчас карантинних заходів. Орендарем були понесені витрати на ремонт обладнання Орендодавця, які не були зараховані при нарахуванні орендної плати.
Відповідач звернув увагу, що відповідно до п.13.1. Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або неповне невиконання зобов'язань за Договором суборенди, якщо вони доведуть, що таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини).
Відповідно до п. 13.2. Договору під форс-мажорними обставинами Сторони розуміють зовнішні і надзвичайні обставини, які не існували під час підписання Договору суборенди, виникли незалежно від волі Сторін, про виникнення яких Сторони не могли знати і діям яких Сторони не могли перешкоджати за допомогою способів і засобів, застосування яких в конкретній ситуації справедливо вимагати і чекати від Сторони, що зазнала дії форс-мажорних обставин.
Відповідно до п.13.3. Договору форс-мажорними обставинами визначаються такі обставини як пожежі, землетруси, війни, військові дії, страйки, блокади, епідемії, заходи міжнародних організацій, органів державної влади і управління.
Відповідно до ч.1 та ч.2 Постанови КМУ від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, спричиненої коронавірусом COVID-19» установити з 12 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин; 3) з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
Відповідно до вищевказаної постанови у редакції від 31.03.2020, продовжено дію карантину з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. на усій території України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Постанови КМУ №211 (в редакції від 05.05.2020 року) Заборонити до 11 травня 2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів. зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення.
Тобто, на думку відповідача, під заборону фактично підпадає будь-яка робота бізнесу, що супроводжується прийманням відвідувачів, зокрема його діяльність за умовами Договору.
Відповідно до ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Тому, відповідач вважає, що на нього розповсюджується дія зазначеної норми у спірних правовідносинах.
Стислий виклад позиції позивача
01 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» та Фізичною особою-підприємцем Самойленком Олександром Геннадійовичем було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 35-Д-529 , предметом якого є тимчасове платне користування (оренда) Відповідачем нежитлових приміщень ПТО, мийки Позивача загальною площею 286,80 м. кв., яке знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Полковника Кедровського, 1 (АЗК № 07003/0).
Положеннями п.п. 4.1 - 4.2, 4.9 Договору передбачено обов'язок Орендаря щомісячно здійснювати оплату орендної плати у розмірі 20 000 грн (в т.ч. ПДВ) та компенсації вартості спожитої електроенергії, водопостачання, інших комунальних послуг.
В подальшому сторонами Договору були внесені зміни до нього, шляхом укладання Додаткових угод №1 від 31 травня 2018 р. та №2 від 28 грудня 2018 р.
Відповідно до п. 2.1 Договору, строк оренди починається з дати фактичної передачі Майна Відповідачу, зазначеної в Акті приймання-передачі майна, і закінчується в момент повернення Майна Відповідачем, що підтверджується відповідним Актом повернення майна.
01 травня 2018 року Позивач, керуючись п. 3.2 Договору, передав Відповідачу в оренду Майно загальною заставною вартістю 219 622,42 грн на підставі Акту прийому-передачі майна.
10 липня 2020 року Відповідач, керуючись п. 3.7 Договору, повернув Позивачу Майно, що підтверджується Актом прийому-передачі (повернення) майна.
Згідно з п. 4.11 Договору, його сторони щомісячно, в строк до 3 (третього) робочого числа кожного місяця, підписують Акти наданих послуг за попередній місяць оренди.
Протягом вищевказаного строку перебування Майна у користуванні Відповідачем сторонами Договору на підтвердження його належного виконання були підписані Акти наданих послуг на загальну суму 551 180 грн.
Відповідно до п. 4.12 Договору, Відповідач зобов'язується підписувати та повертати Позивачу його екземпляр Акту наданих послуг. Якщо у встановлений Договором строк Відповідач не надає підписаний зі своєї сторони Акт наданих послуг, то вказаний акт вважається підписаним зі сторони Відповідача, що не звільняє останнього від зобов'язання надати відповідний Акт наданих послуг.
Оскільки Відповідач, перебуваючи на території Майна в липні 2020 року, ухилявся від підписання Актів наданих послуг за останні 2 місяці оренди. Позивачем були складені, підписані та скріплені печаткою зі свого боку і надіслані засобами ПАТ «Укрпошта» цінним листом (ідентифікатор відправлення - 0303605644565) на адресу Відповідача примірники Актів наданих послуг на суму 28246 грн. 08 коп.
Отримавши їх ще 22.08.2020, станом на дату складання цієї позовної заяви Відповідач не виконав своїх зобов'язань, передбачених п. 4.12. Договору, тому вказані Акти наданих послуг вважаються підписаними обома сторонами Договору.
Отже, позивач доводить, що загальна вартість послуг, фактично наданих Відповідачу за Договором, становить: 551180,79 + 28 249,08 = 579 429,87 (грн, з ПДВ)
Згідно з п. 4.8 Договору, оплата орендної плати протягом всього терміну його дії має бути перерахована Відповідачем на поточний банківський рахунок Позивача авансом щомісячно до 10 числа звітного місяця.
Тому, на думку позивача, Відповідач зобов'язаний був сплатити суму орендної плати за весь час користування Майном не пізніше 10 липня 2020 року.
Пунктом 4.9 Договору встановлено, що компенсація використаної електроенергії і водопостачання (за показаннями лічильників), інших комунальних послуг оплачується Відповідачем на підставі рахунків, отриманих від Позивача, не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним. Кінцевий перерахунок оплати компенсації за використану електроенергію за останній місяць оренди здійснюється по факту споживання послуг протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання рахунків Відповідачем.
03.07.2020, після декількох випадків необґрунтованого ухилення, Відповідач все ж таки отримав під особистий підпис Рахунок № 35-00000645 від 01.06.2020, на підставі якого не пізніше дня його отримання Відповідач мав оплатити компенсацію комунальних послуг, спожитих у травні 2020 року, та заборгованість з компенсації спожитих раніше комунальних послуг, наявність якої визнано Відповідачем шляхом укладення з Позивачем Акту звірки взаєморозрахунків від 31.05.2020.
22.08.2020 Відповідач засобами ПАТ «Укрпошта» отримав від Позивача лист із Рахунком №35-00000714 від 30.06.2020 р. та Рахунком №35-00000717 від 10.07.2020 р., на підставі яких:
- не пізніше дня отримання цього листа Відповідач мав оплатити компенсацію комунальних послуг, спожитих у червні 2020 року;
- не пізніше 27.08.2020 року Відповідач мав оплатити компенсацію комунальних послуг, спожитих у липні 2020 року.
На виконання своїх зобов'язань за Договором Відповідачем були сплачені на користь Позивача грошові кошти на суму 383 197 грн.07 коп., що підтверджується проведеними банком платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи.
Таким чином, Позивач доводить, що Відповідачем фактично прийнято, однак своєчасно не сплачено послуги за Договором на загальну суму:
579 429,87 - 383 193,07 = 196 236,80 (грн. з ПДВ)
22.08.2020 Відповідач отримав лист Позивача від 05.08.2020 за Вих. № 624 з вимогою про сплату вказаної заборгованості, однак жодних розрахунків за Договором так і не здійснив.
Положеннями п.п. 10.5, 12.5 Договору на Відповідача покладено обов'язок виплачувати на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення внесення орендної плати, компенсації комунальних витрат.
Позивач за вказаними пунктами нарахував Відповідачу пеню на суму 7624 грн. 52 коп., із розрахунку: пеня (орендна плата) = (0,12/366) * 168 858,38 * 118 = 6532,88 (грн); пеня (рахунок №35-00000645) = (0,12/366) * 25 580,96 * 125 = 1048,40 (грн); пеня (рахунок №35-00000714) = (0.12/366) * 1 213,00 * 75 = 29,84 (грн); пеня (рахунок №35-00000717) = (0,12/366) * 584,46 * 70 = 13,40 (грн); пеня (разом) = 6532,88 + 1048,40 + 29,84 + 13,40 = 7624,52 (грн).
Також позивач, окрім суми основної заборгованості за Договором, на підставі ст.625 ЦК України нарахував три відсотка річних у сумі 1906 грн.13 коп.
3% річних (орендна плата) = (0,03/366) * 168 858,38 * 118 = 1633,22 (грн); 3% річних (рахунок №35-00000645) = (0,03/366) * 25 580,96 * 125 = 262,10 (грн); 3% річних (рахунок №35-00000714) = (0.03/366) * 1 213,00 * 75 = 7,46 (грн); 3% річних (рахунок №35-00000717) = (0,03/366) * 584,46 * 70 = 3,35 (грн); 3% (разом) = 1633,22 + 262,10 + 7,46 + 3,35 = 1906,13 (грн)
Правові висновки суду та мотивувальна частина рішення
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи - Самойленка О.Г. , який припинив свою підприємницьку діяльність 07.09.2020.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Частиною 1 ст. 52 ЦК України передбачено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату наявності звернення із позовною заявою до суду втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду при розгляді справ №№ 904/1083/18 (Постанова від 25.06.2019), 127/23144/18 (Постанова від 09.10.2019), 910/8729/18 (Постанова від 13.02.2019).
Таким чином, позов подано до господарського суду, де відповідачем визначено фізичну особу правомірно, адже позовні вимоги витікають із підприємницької діяльності відповідача.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. В свою чергу, за частиною 1 статті 174 того ж Кодексу господарські зобов'язанні виникають серед іншого з господарського договору.
Істотні умови господарського договору визначені статтею 180 ГК України. Так, за положеннями цієї норми зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить та із огляду на умови договору укладеного між ТОВ "Глуско Рітейл" та ФОП Самойленком Олександром Геннадійовичем від 01.05.2018 цей договір за своєю юридичною природою є договором найму (оренди).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір підписаний сторонами, підписи скріплені печаткою. В додатку №1 до договору перераховане майно, що передано в оренду, зокрема будівля ПТО.
Протягом 2018-2019 до договору укладалось дві додаткові угоди.
Положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як встановлено ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату), відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Отже, має місце факт прострочення та порушення зобов'язання Відповідачем, що полягає в невиконанні свого обов'язку в перерахуванні Позивачу заборгованості з орендної плати на суму 196 236 грн. 80 коп.
При таких обставинах суд задовольняє позовні вимоги в цій частині позовних вимог.
Відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі чи інші капітальні споруди оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо іншу не встановлено договором. Повернення наймачем будівлі або іншої капітальної споруди із найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до п. 2.1 Договору оренди нежитлового приміщення № 35-Д-529, укладеного 01.05.2018 між Позивачем і Відповідачем, строк оренди починається з дати фактичної передачі Майна Відповідачу, зазначеної в Акті приймання-передачі майна, і закінчується в момент повернення Майна Відповідачем, що підтверджується відповідним Актом повернення майна.
Згідно з п. 14.6 Договору, його дія припиняється в строки та в порядку, вказані у Договорі, але не раніше повернення Майна Позивачу.
Судом встановлено, що орендоване майно передано за актом приймання-передачі від 01.05.2018 (т.1 а.с.36), а 10.07.2020 року Відповідач, керуючись п. 3.7 Договору, повернув Позивачу Майно, що підтверджується Актом прийому-передачі (повернення) майна (т.1.а.с 38).
З урахуванням наведених норм чинного законодавства, умов договору та фактичних обставин справи, суд прийшов до висновку, що договір оренди майна діяв з 01.05.2018 по 10.07.2020.
Вищевказаними фактами спростовуються доводи відповідача, що договір закінчив свою дію 31.12.2019. Крім того, в матеріалах справи містяться докази, що відповідач фактично також визнавав дію договору протягом 2020 року. А саме, сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків за цим договором станом 31.05.2020, за яким відповідач підтвердив наявність його заборгованості перед позивачем у сумі 171 862 грн.72 коп. (т.1 а.с.100). Відповідач по травень 2020 включно підписував акти наданих послуг (т1. а.с83-92), протягом січня 2020 по червень 2020 проводив частково оплату орендної плати (т.1 а.с. 119-124).
Ухвалою суду від 13.01.2021 встановлено, що позовна заява Позивача та додані до неї документи відповідають вимогам ст.ст. 162-164, 172 ГПК України, тому суд не приймає до уваги доводи відповідача, що копії документів неналежним чином завірені.
Доводи відповідача щодо зменшення розміру орендної плати за Договором, у зв'язку із понесенням ним витрат на ремонт майна судом не приймається до уваги, оскільки за умовами договору таке зменшення розміру орендної плати сторонами не погоджувалось.
А у випадку, наявності витрат відповідача для поліпшення орендованого майна на намірів відповідача їх відшкодувати за рахунок позивача, він не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Положеннями ст. 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Відповідачем не були сплачені послуги у строки, встановлені Договором, то він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем обраховано три відсотки річних від простроченої суми 1906 грн. 13 коп.
Судом перевірена правильність їх нарахування та встановлено, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позивачем на підставі п.п. 10.5, 12.5 Договору нарахована пеня у сумі 7624 грн. 52 коп.
Відповідач заперечує та вважає, що під час дії карантину на підставі чинного законодавства штрафні санкції нараховані безпідставно та щодо неможливості користування Майном під час дії карантинних заходів.
Надаючи правову оцінку, суд виходив із наступного.
Положеннями п. 13.1 Договору передбачено, що його сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за Договором, якщо вони доведуть, що таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор).
Відповідно до п. 13.5 Договору, його сторона, яка попала під дію форс-мажору і виявилася внаслідок цього нездатною виконувати зобов'язання за Договором, зобов'язана не пізніше 3-х календарних днів з моменту їх виникнення в письмовій і усній формі проінформувати про це іншу сторону. Несвоєчасне інформування про форс-мажор позбавляє відповідну сторону Договору права на них посилатися.
Згідно з п. 13.6 Договору, документом, що підтверджує факт наявності форс-мажору, є довідка, видана компетентними органами державної влади України або компетентними підприємствами, установами, організаціями за місцезнаходженням сторони Договору, яка зазнала дії форс-мажору.
Відповідач не повідомив у письмовій формі Позивача про обставини, які на його думку унеможливлювали використання Майна у зв'язку із запровадженням в Україні карантинних обмежень. Варто зауважити, що Майно, яке передавалося в оренду Відповідачу за Договором, є невід'ємною частиною автозаправного комплексу Позивача.
Починаючи з 26.03.2020 в Україні дозволено роботи автозаправних комплексів під час дії загальнонаціонального карантину, про що були внесені відповідні зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211.
Як витікає із пункту 1-1 та додатку 1 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2018 відповідач від позивача отримав у орендне користування та акту приймання передачі майна від 01.05.2018 рухоме та інше майно, що є складовою автозаправного комплексу.
Отже, у Відповідача відсутні правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за Договором на час дії карантинних заходів, оскільки він міг належним чином використовувати майно, передане йому в оренду, тому позовні вимоги в частині нарахування пені підлягають задоволенню.
При таких обставинах суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати у розмірі 3086 грн. 51 коп. суд покладає на відповідача.
Крім того, в позовній заяві Позивач заявив клопотання про повернення 210 грн. 20 коп. судового збору.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.10.2020 у справі №923/964/20 Позивачу було відмовлено у видачі судового наказу на стягнення з Відповідача грошової заборгованості за Договором у зв'язку з тим, що вимоги про стягнення заборгованості з Відповідача, як з фізичної особи, не підлягають розгляду в порядку наказного провадження. Судом було запропоновано Позивачу з метою захисту своїх прав звернутися до суду в межах відповідної форми позовного провадження.
Згідно з ч.2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Звертаючись до Господарського суду Херсонської області із заявою про видачу судового наказу, Позивач сплатив судовий збір у розмірі 210,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 17744 від 18.09.2020 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (т. 1 арк. 146).
В той же час, з метою подачі даної Позовної заяви до суду Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 086,51 грн, що підтверджується платіжним дорученням №21945 від 06.11.2020 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (т. 1 арк. 137).
Вказане свідчить, що Позивачем за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру було сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Зокрема, згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору підлягає поверненню у випадку зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких підстав Позивачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" має бути повернуто з Державного бюджету 210 грн. 20 коп. надлишково сплаченого судового збору.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", статтями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Самойленка Олександра Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, б. 11, код ЄДРПОУ 24812228) грошову заборгованість за Договором оренди нежитлового приміщення № 35-Д-529 від 01.05.2018 року у розмірі 205 767,45 грн, з якої: 196 236,80 грн - основний борг; 1 906,13 грн - 3% річних; 7 624,52 - пеня та судові витрати у розмірі 3086,51 грн.
3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, б. 11, код ЄДРПОУ 24812228) з Державного бюджету України 210 грн. 20 коп. судового збору, що був перерахований платіжним дорученням № 17744 від 18.09.2020.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів ч.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Л.М. Немченко