Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" березня 2021 р. Справа № 922/90/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Політучій В.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краск", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройенергопром", м. Харків
про стягнення 526698,95 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Іванцова З.А. (ордер серія ОД № 554940 від 05.02.2021; в режимі відео конференції);
відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Краск", м. Дніпро (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройенергопром", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 526698,95 грн, з яких:
343224,62 грн. заборгованості за виконані роботи;
61874,35 грн. пені;
40328,82 грн. втрат від інфляції;
22344,78 грн. 3% річних;
58926,38 грн. завданих збитків.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання № 19.09-17 від 19.09.2017 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за виконані позивачем роботи, та заподіянням відповідачем позивачу збитків в зв'язку з порушенням взятих на себе зобов'язань.
Ухвалою господарського суду Харківської від 12.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; дану справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 08.02.2021.
Ухвалою господарського суду Харківської від 08.02.2021 підготовче засідання відкладено на 22.02.2021.
В процесі розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.03.2021; судове засідання вирішено провести в режимі відеоконференції,; доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Одеської області; вказано, що особа, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції: представник позивача.
На судове засідання 10.03.2021 в режимі відеоконференції прибув представник позивача, який підтримує заявлений позов, та просить суд його задовольнити.
Відповідач на судове засідання свого представника не направив.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на адресу його реєстрації, які зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань копії ухвал від 12.01.2021, від 08.02.2021 та від 22.02.2020. Проте надіслані на адресу відповідача копії зазначених ухвал повернулись на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній".
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду. Відповідач в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 19.09.2017 р. між ТОВ «Укрстройенерго» (після зміни 18.12.2019 найменування - ТОВ «Стройенергопром» (код ЄДРПОУ: 39707692) - відповідач у даній справі), як замовником та ТОВ «Краск», як виконавцем було укладено договір на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання № 19.09-17 (далі за текстом - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався у 2017 році виконати на свій ризик роботи, що визначені у додатках до договору, а замовник прийняти і оплатити такі роботи (п. 1.1. договору).
Пунктом 1 додатку № 1 до договору сторонами узгоджено найменування та опис робіт, які виконавець має виконати в рамках зазначеного договору.
Згідно з п. 1.2. договору роботи, повинні бути виконанні у строки, зазначені у додатку до договору. В разі відсутності в додатку строку виконання робіт, роботи виконуються протягом строку дії договору.
Строк дії Договору встановлено до 31.12.2018, а в частині виконання взаємних зобов'язань, розрахунків, гарантійних зобов'язань до повного виконання їх Сторонами (п. 11 Додатку № 1 до договору).
Відповідно до п. 5.2. договору місце виконання робіт зазначається в додатку до договору.
Пунктом 8 додатку № 1 до договору встановлено, що місцем виконання робіт є виділена ділянка на покрівлі будівлі головного корпусу Зміївської ТЕС в межах КТЦ-1 (в вісях «Б» - «Г», бл. 2,5)
Пунктом 4 додатку № 1 до договору передбачено, що результатом робіт є проведений капітальний ремонт покрівлі головного корпусу в межах КТЦ-1 (в вісях «Б» - «Г», бл. 2,5)
Відповідно до п. 3.1. та 3.2. договору ціна договору, зазначається у додатках до Договору. Безпосередній перелік, обсяг і вартість робіт обумовлюється сторонами в кошторисній документації (калькуляції), що є додатком до цього Договору.
Пунктом 2 додатку № 1 до договору визначено, що загальна вартість робіт складає 4799408,92 грн. в т. ч, ПДВ: 799901,49 грн.
Згідно з п. 4.1. договору, розрахунки за договором проводяться в безготівковій формі у національній валюті України в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору на підставі рахунку виконавця.
Пунктом 3 додатку № 1 до договору передбачено, що розрахунки з виконавцем здійснюються замовником в наступному порядку: в безготівковій формі в національній валюті України протягом 30 днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін актів прийому-передачі повного етапу виконаних робіт.
Згідно з п. 5.10. договору, роботи, що виконуються за договором можуть бути прийняті Замовником поетапно, при цьому, здавання - прийняття відповідного етапу виконаних робіт виконавцем проводиться в порядку, передбаченому п. 5.4. - п. 5.10. договору.
Зокрема, п. 5.4. договору передбачено, що здавання-прийняття виконаних робіт за договором оформляється шляхом підписання сторонами двостороннього акту прийому-передачі виконаних робіт протягом 5 робочих днів із моменту одержання замовником повідомлення виконавця про готовність результатів робіт до приймання.
Пунктом 5.6. договору передбачено, що у випадку виявлення недоліків при прийнятті робіт замовник підписує акт приймання передачі виконаних робіт із зазначенням переліку недоліків та термінів протягом якого вони повинні бути усунені.
Згідно з п. 5.10. договору роботи за договором вважаються переданими замовнику з дати писання сторонами відповідного Акту прийому-передачі робіт без зауважень.
Згідно з п. 7.9. договору, сплата неустойки не звільняє сторону від викоання зобов'язань за договором.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем було виконано роботи щодо капітального ремонту покрівлі головного корпусу в межах КТЦ-1 (в вісях «Б» - «Г», бл. 2,5)
Зокрема 31.10.2017 між сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-За за жовтень 2017 р. та Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за жовтень 2017 р.
30.11.2017 між сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-За за листопад 2017 р. та Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за листопад 2017 р.
29.12.2017 між сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та втрати за формою КБ-За за грудень 2017 р. та Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за грудень 2017 р.
29.01.2018 сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та втрати за формою КБ-За за січень 2018 р. та Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за січень 2018 р.
29.01.2018 р. між сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-За за січень 2018 р. та Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за січень 2018 р.
05.03.2018 р. між сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-За за березень 2018 р. та Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за березень 2018 р.
27.04.2018 між сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-За за квітень 2018 року.
Як зазначає позивач, оплату за виконані роботи у вказаний період (жовтень 2017 р. - квітень 2018 р.) відповідачем було здійснено в повному обсязі.
Як стверджує позивач, у червні 2018 р. ним було виконано роботи за договором щодо крівлі головного корпусу в межах КТЦ-1 (в вісях «Б» - «Г») блок 2, 5 (Покрівля мембранна тип - А клас Г1) на загальну суму 543 224,62 грн., проте вказані роботи відповідачем у повному обсязі оплачені не були.
Зокрема, згідно з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-За за червень 2018 від 06.06.2018 р., підписаної представником відповідача (а.с. 97-98), узгоджена сторонами вартість робіт які має виконати позивач становить 366414,32 грн. Як зазначає позивач, скан-копію підписаної відповідачем довідки було направлено з офіційної електронної пошти відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на офіційну електронну пошту позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Згідно з підписаним одноособово представником позивача Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 від 06.06.2020 (а. с. 99-103) вартість виконаних позивачем робіт склала 366414,32 грн. (виходячи з загального обсягу виконаних робіт на суму 522298,79 грн. за виключенням вартості матеріальних ресурсів в сумі 155884,46 грн.)
Згідно з підписаними одноособово представником позивача довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-За за червень 2018 р. від 26.06.2018 та Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в від 26.06.2020 за червень вартість виконаних позивачем робіт склала 176810,30 грн.
Як стверджує позивач, відповідач ухилися від підписання довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-За за червень 2018, Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 від 06.06.2018 та Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в від 26.06.2018 за червень 2018 року, проте платіжним дорученням № 684 від 13.06.2018 сплатив на користь позивача роботи виконані в червні 2018 на суму 200000 грн. (а.с. 126), проте решту боргу в сумі 343224,62 грн. не сплатив.
Позивач вказує, що він неодноразово зверталося до відповідача з листами щодо прийняття виконаних робіт, разом з якими направляв для підписання Акти № 1 та № 2 приймання викопаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р., та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-За за червень 2018 р. від 26.06.2018, проте до теперішнього часу не було повернуто ані підписаних екземплярів актів або довідки, ані не було пред'явлено позивачу зауважень щодо якості та обсягів виконаних будівельних робіт у червні 2018 р.
Позивач стверджує, що 13.06.2018 він направив на офіційну електронну адресу відповідача (use-kharkiv@ukr.net) на підписання Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р. разом з Довідкою за формою КБ-За за червень від 06.06.2018, у відповідь на що відповідач направив на електронну пошту позивача скан-копію підписаної Довідки за формою КБ-За за червень від 06.06.2018. На підтвердження зазначених обставин позивач надає суду скрін-шот переписки від 14.06.18. Позивач вказує, що жодних зауважень щодо якості та обсягів виконаних будівельних робіт за зазначеними Актом та Довідкою відповідачем пред'явлено не було.
Також позивач стверджує, що у червні 2018 він направляв відповідачу Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р. разом з Довідкою за формою КБ-За за червень від 26.06.2018, проте відповідач підписаних зі свого боку екземплярів акту та довідки не повернув..
В листах вих. № 311 від 05.10.2018 та № 318 від 10.10.2018 позивач вказує відповідачу про те, що ним виконано роботи за договором, зокрема в червні 2018 року, та направлено на його адресу відповідні акти; в зв'язку з тим, що такі підписані з блоку відповідача на адресу позивача не надходили, позивач просить надіслати такі акти на його адресу. Позивач вказує, що зазначені листи були направлені ним на адресу відповідача, та на підтвердження факту направлення листа від 10.10.2018 посилається на скрін-шот переписки від 15.10.2018; однак відповіді на зазначені листи відповідач не надав, підписаних зі свого боку актів та довідки позивач не направляв.
Як свідчать матеріали справи, в вересні 2020 року позивач направив на юридичну адресу відповідача листи № 141 від 08.09.2020 та № 164 від 29.09.2020 (а.с. 130-134) в яких зазначив про виконання ним робіт за договором в червні 2018 року та до яких додав зокрема Довідку за формою КБ-За за червень від 06.06.2018, Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р., Довідку за формою КБ-За за червень від 26.06.2018 та Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р. Підписані з боку відповідача екземпляри зазначених актів позивач просив відповідача негайно направити на його адресу. Позивач також вказує, що копії вказаних листів ним направлялися і на електронну
Однак, підписаних зі свого боку екземплярів Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р., та Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р. відповідач на адресу позивача не направив.
Матеріали справи також свідчать про те, що позивач звернувся до відповідача з претензією № 180 від 20.10.2020 в якій вимагав від відповідача не пізніше 20.11.2020 сплатити на його користь вартість виконаних в червні 2018 року робіт за договором № 19.09-17 від 19.09.2017 в сумі 343224,62 грн.
Однак, вимоги викладені в претензії відповідачем виконані не були.
Обставини щодо стягнення заборгованості за виконані роботи в червні 2018 року робіт за договором № 19.09-17 від 19.09.2017 в сумі 343224,62 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
Крім того, в зв'язку з простроченнями відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача 61874,35 грн. пені за загальний період прострочення з 01.07.2018 по 01.01.2019, 40328,82 грн. втрат від інфляції та 22344,78 грн. 3% річних за період прострочення з 01.07..2018 по 01.12.2020.
Крім того, позивач також зазначає, що в зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати виконаних робіт позивачу було завдано збитків у вигляді сплати штрафних санкцій в сумі 30297,44 грн., які позивач сплатив на користь ТОВ «Донбастеплоелектромонтаж» (субпідрядника по Договору № 19.09-17 від 19.09.2017), та збитків у вигляді винагороди виконавця у сумі 28628,94 грн., стягнутої у межах виконавчого провадження № 61742108.
Як свідчать матеріали справи, в метою виконання робіт за Договором № 19.09-17 від 19.09.2017 позивачем було залучено субпідрядну організацію - ТОВ «Донбастеплоелектромонтаж».
Зокрема, 21.09.2017 між позивачем та ТОВ «Донбастеплоелектромонтаж» укладено Договір на закупівлю робіт з виготовлений (ремонту) обладнання № 09/21-2017, відповідно до умов якого ТОВ «Донбастеплоелектромонтаж», як виконавець, зобов'язується у 2017 році виконати на свій ризик роботи, що зазначені у додатку до с договору, а замовник - прийняти і оплатити роботи (код згідно класифікатору 43.99 «роботи будівельні геціалізовані») (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до Специфікації робіт (Додаток 1 до Договору) сторони зокорема визначили наступне:
- найменування, опис робіт: 45260000-7 "Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи (Капітальний ремонт покрівлі головного корпусу Зміївської ТЕС в межах ТП-П (в осях "Б" - "Г") бл.2,5)";
- строк дії договору до 31.12.2018. а в частині виконання взаємних зобов'язань, розрахунків, гарантійних зобов'язань до повного виконання їх сторонами;
- строк виконання робіт: протягом дії договору до 31.12.2018 та в терміни визначені письмовими заявками замовника.
Як зазначає позивач, покрівельні роботи та інші роботи за Договором № 09/21-2017 від 21 вересня 2017 р. ТОВ «Донбастеплоелектромонтаж» було виконано, проте позивач не зміг їх своєчасно оплатити, так як відповідачем було порушено власні зобов'язання за Договором № 19.09-17 від 19.09.2017, та не було здійснено на користь позивача оплати за виконані роботи у червні 2018 р.
Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 по справі № 905/2128/19 з позивача на користь ТОВ «Донбастеплоелектромонтаж» стягнуто 251391,96 грн. - основного боргу за Договором № 09/21-2017 від 21 вересня 2017 р., 27776,49 грн. - пені, 2520,95 грн. - 3% річних та 4600,34 грн. - частину витрат по сплаті судового збору.
В процесі примусового виконання вказаного судового рішення приватним виконавцем Виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А.А. було відкрито виконавче провадження постановою від 04.03.2020 ВП № 61742108, та іншою постановою від 06.04.2020 ВП № 61742108 стягнуто з позивача винагороду виконавця у сумі 28628,94 грн.
15.07.2020 р. приватним виконавцем було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку повним виконанням позивачем рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 по справі № 905/2128/19 та сплатою винагороди виконавця в зазначених вище сумах.
Позивач стверджує, що саме невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 19.09-17 від 19.09.2017 стало причиною з якої позивач не зміг своєчасно здійснити розрахунок із субпідрядником - ТОВ «Донбастеплоелектромонтаж», що привезло до стягнення з позивача штрафних санкцій у сумі 30297,44 грн. на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 по справі № 905/2128/19, та в подальшому і винагороди виконавця у сумі 28628,94 грн. стягнутої в межах виконавчого провадження № 61742108. Як наслідок, позивачем в межах даної справи також додатково заявлені до стягнення збитки в сумі 58926,38 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з правочинів та інших договорів.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Згідно зі ст. 882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Як вже зазначалось, пунктами 5.4., 5.6., 5.10 укладеного між сторонами договору передбачено, що здавання-прийняття виконаних робіт за договором оформляється шляхом підписання сторонами двостороннього акту прийому-передачі виконаних робіт протягом 5 робочих днів із моменту одержання замовником повідомлення виконавця про готовність результатів робіт до приймання. У випадку виявлення недоліків при прийнятті робіт замовник підписує акт приймання передачі виконаних робіт із зазначенням переліку недоліків та термінів протягом якого вони повинні бути усунені. Роботи за договором вважаються переданими замовнику з дати писання сторонами відповідного Акту прийому-передачі робіт без зауважень.
Враховуючи умови укладеного між сторонами договору та вимоги вказаного положення Закону, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника, тобто в даному випадку на відповідача у даній справі. При цьому, акт прийняття виконаних робіт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
В даному випадку, виконавши відповідні роботи позивач направляв на юридичну адресу відповідача, зокрема, разом з листами № 141 від 08.09.2020 та № 164 від 29.09.2020, підписані зі свого боку Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р., та Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р. Таким чином, здійснивши відповідні направлення вказаних документів на юридичну адресу відповідача, позивач вчинив всіх передбачених договором та законом заходів з метою передачі виконаних робіт їх замовнику - відповідачу у даній справі.
Разом з тим, оскільки відповідач не підписав зазначених актів, не зазначив про можливі істотні недоліки робіт за наявності яких роботи не можуть вважатися прийнятими або іншим чином не обґрунтував неможливість підписання актів, в даному випадку роботи за Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р., та Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р. вважаються прийнятими.
До того ж, частково сплачуючи платіжним дорученням № 684 від 13.06.2018 на суму 200000 грн. виконані роботи за вказаними актами відповідач власними конклюдентними діями визнав наявність відповідного зобов'язання щодо прийняття робіт та їх оплати перед позивачем.
Статтею 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Пунктом 3 додатку № 1 до договору передбачено, що розрахунки з виконавцем здійснюються замовником в наступному порядку: в безготівковій формі в національній валюті України протягом 30 днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін актів прийому-передачі повного етапу виконаних робіт.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав суду доказів повної оплати робіт за Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р., та Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р., зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 343224,62 грн. заборгованості за виконані роботи.
Щодо позову в частині стягнення інфляційних та річних суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт за Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р., та Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р., оскільки не виконав їх в строк, встановлений умовами договору.
Як свідчить заявлений позов, позивач з посиланням на надсилання на офіційну електронну адресу відповідача (use-kharkiv@ukr.net) Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р., та Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р. вважає, що такі акти відповідач був зобов'язаний підписати та оплатити роботи до 01.07.2018, а тому нарахував до стягнення з відповідача 40328,82 грн. втрат від інфляції та 22344,78 грн. 3% річних за період прострочення з 01.07.2018 по 01.12.2020.
Однак, наполягаючи на тому, що термін прострочення має обчислюватися з 01.07.2018 позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що ним до вказаної дати було належним чином виконано умови договору щодо направлення на адресу відповідача підписаного зі свого боку Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р., та Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р.
Доводи позивача про те, що таке направлення здійснювалося на офіційну електронну адресу відповідача (use-kharkiv@ukr.net) суд вважає безпідставними, оскільки по-перше, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено що листування між сторонами в т.ч. з приводу виконання умов договору здійснюється шляхом направлення відповідних листів або документів в електронній формі, по-друге, умовами договору взагалі не узгоджено електронні адреси на які сторони мають можливість направляти відповідну кореспонденцію яка стосується виконання умов цього договору. Посилання позивача на те, що вказана електрона адреса відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємці та громадських формувань зазначених обставин не спростовує.
До того ж, з технічної точки зору неможливе направлення електронною поштою зокрема оригіналів Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р., та Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р. в паперовій формі з підписом уповноваженої особи підрядника та відтиском печатки організації. Таке направлення можливе лише у вигляді копії відповідного документа. Однак, за змістом пункту 5.4. укладеного між сторонами договору, здавання-прийняття виконаних робіт за договором оформляється шляхом підписання сторонами двостороннього акту прийому-передачі виконаних робіт. Таким чином, отримавши на електронну пошту копію Актів приймання виконаних будівельних робіт замовник фактично позбавлений можливості прийняти роботи за цими актами, оскільки в такому випадку він має вирішувати питання про підписання копії документа, що в свою чергу суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства України, якими унормовано питання складання первинних документів.
За таких обставин, доводи позивача про обов'язок відповідача підписати Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р., та Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р. отримавши їх копії на електронну пошту суд вважає безпідставними.
Разом з тим, як вже зазначалося, позивач засобами поштового зв'язку направив на юридичну адресу відповідача лист від 08.09.2020 № 141 до якого додав оригінали зазначених вище Актів. Даний лист відправлено на адресу відповідача 09.09.2020, а тому з урахуванням нормативів пересилання поштової кореспонденції (Наказ Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року N 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень") мав надійти на адресу відповідача не пізніше 12.09.2020. В силу положень п. 5.4. договору, оформлення відповідачем відповідного акту прийому-передачі виконаних робіт здійснюється протягом 5 робочих днів з дати отримання повідомлення, тобто в даному випадку до 18.09.2020. Пунктом 3 додатку № 1 до договору передбачено, що розрахунки з виконавцем здійснюються замовником в протягом 30 днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін актів прийому-передачі повного етапу виконаних робіт. Таким чином, роботи за Актами №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р., та № 2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за червень 2018 р. відповідач мав сплатити до 18.10.2020. Оскільки такий обов'язок відповідачем не виконано, з 19.10.2020 відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань, за яке можливі нарахування інфляційних та річних.
Згідно з розрахунком, інфляційні та річні позивачем нараховані до 01.12.2020.
За таких обставин, здійснивши відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову в частині стягнення з відповідач на користь позивача 3089,02 грн. інфляційних та 1234,86 грн. 3% річних за період прострочення з 19.10.2020 по 01.12.2020.
В решті позову про стягнення інфляційних та річних слід відмовити в зв'язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.
Щодо позову в частині стягнення пені суд зазначає наступне.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
При цьому, частиною 4 ст. 231 ГК України також передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Однак, ні вимогами чинного законодавства України, ні умовами укладеного між сторонами договору № 19.09.-17 від 19.09.2017 не передбачено ні можливості нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій за прострочення ним оплати виконаних робіт за договором, ні розміру таких санкцій.
Посилання позивача з цього приводу на п. 7.9. договору є безпідставними, оскільки даним пунктом договору також такої можливості не передбачено.
За таких обставин в задоволенні позову в частині стягнення 61874,35 грн. пені слід відмовити в зв'язку з безпідставністю її нарахування до стягнення.
Щодо позову в частині стягнення збитків суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Аналогічні приписи містяться у статті 225 ГК України, згідно з положеннями якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Статтею 226 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.
Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювана збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач за первісним позовом повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, вимоги про стягнення завданої шкоди можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення (постанова ВСУ від 28.02.2011р. у справі №3-65гс10).
В обґрунтування факту понесення збитків позивач зазначає, що в зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати виконаних робіт позивачу було завдано збитків у вигляді сплати штрафних санкцій в сумі 30297,44 грн., які позивач сплатив на користь ТОВ «Донбастеплоелектромонтаж» (якого позивач залучив до виконання робіт по Договору № 19.09-17 від 19.09.2017, як субпідрядника) а також збитків у вигляді винагороди виконавця у сумі 28628,94 грн., стягнутої у межах виконавчого провадження № 61742108 з виконання рішення господарського суду про стягнення з позивача на користь ТОВ «Донбастеплоелектромонтаж» в т.ч. згаданих штрафних санкцій.
Однак, згідно зі ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Укладаючи з відповідачем договір № 19.09-17 від 19.09.2017 позивач усвідомлюючи значення своїх дій на власний ризик взяв на себе зобов'язання визначені умовами цього договору, та зобов'язався їх виконати в відповідному об'ємі та у визначений строк.
При цьому, умовами цього договору не передбачено, що з метою безпосереднього виконання робіт позивач залучить субпідрядну організацію, і що виключно отримані від відповідача кошти за виконані роботи позивач має спрямовувати цій субпідрядній організації. Таким чином, залучення ТОВ «Донбастеплоелектромонтаж» до виконання робіт було зроблено з ініціативи виключно позивача, а тому останній має нести всі ризики пов'язані з залученням останнього до виконання робіт
За таких обставин, стягнення з позивача на користь ТОВ «Донбастеплоелектромонтаж» штрафних санкцій за прострочення оплати робіт не знаходиться в причинному зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору № 19.09-17 від 19.09.2017. Зазначене в свою чергу також унеможливлює покладення на відповідача вини за нібито неможливість позивача виконати власні зобов'язання перед ТОВ «Донбастеплоелектромонтаж».
До того ж, згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 по справі № 905/2128/19 з позивача у даній справі на користь ТОВ «Донбастеплоелектромонтаж» стягнуто штрафні санкції за прострочення оплати робіт, виконаних в жовтні 2017 року - травні 2018 року. В даному ж випадку, як свідчать матеріали справи, відповідач повністю не розрахувався з позивачем за роботи за договором № 19.09-17 від 19.09.2017, виконані в червні 2018 року, а роботи виконані в попередньому періоді відповідачем були оплачені в повному обсязі. Зазначене також свідчить про те, що відповідач не має жодного відношення до штрафних санкцій, стягнутих з позивача вказаним судовим рішенням господарського суду Дніпропетровської області, оскільки позивач отримавши від відповідача грошові кошти за попередні періоди мав можливість вчсно здійснити відповідні розрахунки за виконані роботи з ТОВ «Донбастеплоелектромонтаж».
Крім того, позивачем не надано суду будь-яких доказів вжиття заходів щодо запобігання виникненню збитків, зокрема доказів неможливості своєчасної оплати виконаних ТОВ «Донбастеплоелектромонтаж» робіт за рахунок власних активів або коштів отриманих в кредит, позику, тощо від інших суб'єктів господарювання або фізичних осіб.
Зазначене ж в свою чергу також свідчить про безпідставність вимог позивача про покладення на відповідача збитків у вигляді оплати на користь державного виконавця винагороди виконавця у сумі 28628,94 грн.
До того ж, згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 по справі № 905/2128/19 з позивача, крім пені в сумі 27776,49 грн. також було стягнуто 251391,96 грн. основного боргу, 2520,95 грн. річних та 4600,34 грн. судового збору. Винагороду виконавця у сумі 28628,94 грн. було стягнуто з позивача в зв'язку з відсутністю добровільної оплати всієї суми заборгованості за судовим рішенням, а не виключно пені.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 58926,38 грн. є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, оскільки позивачем не доведено наявність всіх елементів складу правопорушення, за наявності яких можливе покладення на відповідач відповідальності у вигляді сплати збитків. Враховуючи викладене, в задоволенні позову в зазначеній частині також слід відмовити.
З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 5213,22 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройенергопром" (адреса: 61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, будинок 24, офіс 416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краск" (49050, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Генерала Пушкіна, будинок 1):
343224,62 грн. заборгованості за виконані роботи;
3089,02 грн. втрат від інфляції;
1234,86 грн. 3% річних;
5213,22 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "16" березня 2021 р.
Суддя О.І. Байбак