465/4170/20
2-а/465/86/21
Ухвала
про самовідвід
"15" березня 2021 р. м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., вивчивши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Даниловича Василя Васильовича - поліцейського СРПП № 3 Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області про скасування постанови серії БАА № 407956 від 09 липня 2020 року та закриття провадження, -
встановив:
Позивач звернувся в суд з позовною заявою про скасування постанови серії БАА № 407956 від 09 липня 2020 року та закриття провадження.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2020 року матеріали адміністративного позову повернуто позивачу.
Підстави такого рішення викладені в ухвалі.
Постановою Восьмого апеляційного адмінітсративного суду від 01 грудня 2020 року ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2020 року про повернення заяви у справі №465/4170/20 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підстави такого рішення викладені в постанові.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.12.2020р. справу передано судді ОСОБА_2 .
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21.12.2020р. прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у адміністративній справі 465/4170/20, зобов"язано позивача надати оригінали документів, якими позивач обгрунтовує позовні вимоги, зокрема представити оригінал оскаржуваної постанови серії БАА №407956 для її дослідження у суді.
Через канцелярію суду позивачем подано ряд клопотань, зокрема клопотання про долучення доказів, додаткові пояснення у справі, заперечення проти розгляду справи за праилами спрощеного позовного провадження.
В подальшому позивачем подано заяву про відвід судді, яку мотивує тим, що в нього існують глибокі сумніви щодо неупередженості та об"єктивності судді в справі, суддя робить все можливе для того, щоб обмежити йому доступ до правосуддя, зокрема з підстав того, що суддя залишав позовну заяву без руху, порушив вимоги ч.2 ст.169 КАС України, не врахував вимоги ч.3 ст.48 КАС України. Крім того, позивач вважає, що суддя фактично повідомив його, заявника, про те, що "відмовить в задоволенні його позову в якості помсти за поданий ним процесуальний документ". Відтак, заявив відвід судді Кузю В.Я. та просить призначити іншого суддю для розгляду його справи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наспуного.
Під час розгляду заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді, приходжу до висновку про відсутність таких підстав, однак враховуючи вимоги ч. 4 ст. 40 КАС України, у такому випадку рішення повинно прийматися суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, а провадження у справі зупиняється.
Проте, в ході вивчення питань наявності підстав для відводу судді, приходжу до висновку про доцільність заяви про самовідвід, у зв'язку з чим заявляю самовідвід у розгляді даної справи.
Приймаючи дане рішення зважаю на вимоги ст.36 КАС України, згідно якої, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
При цьому, відхиляю будь - які твердження позивача щодо упередженості чи необ'єктивності судді у розгляді даної справи, як це відображено у заяві про відвід судді.
Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з ч.1 ст. 40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція), зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартиненко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).
Приймаючи дане рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також на положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, де зазначається, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь - який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 КАС України, питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Отже, з метою виключення підстав та мотивів учасників судового провадження для сумніву у безсторонності, неупередженості чи об'єктивності під час розгляду справи, заява про самовідвід судді Кузя В.Я. підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40 КАС України, суд -
постановив:
Заяву про самовідвід судді Кузя В.Я. при розгляді адміністративної справи №465/4170/20 за позовом ОСОБА_1 до Даниловича Василя Васильовича - поліцейського СРПП № 3 Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області про скасування постанови серії БАА № 407956 від 09 липня 2020 року та закриття провадження- задоволити.
Матеріали судової справи №465/4170/20 (судове провадження № 2-а/465/86/21) передати до загальної канцелярії суду на повторну реєстрацію та визначення судді в порядку, передбаченому ст. 31 КАС України.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Кузь