Справа № 458/1010/20
2/458/90/2021
15.03.2021 м. Турка
Турківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кшик О.І.
секретаря судового засідання Сисан С.І.
за участі
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням,
встановив:
02.11.2020 року позивач ОСОБА_1 подав до Турківського районного суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідача на його користь завдану йому майнову шкоду в сумі 337,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.08.2017 приблизно о 13 год. 00 хв. відповідач наніс йому удар рукою по обличчі, в ділянку лівого ока, спричинивши післятравматичний гемофтальм лівого ока, субкон'юктивальний крововилив лівого ока, які відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26.12.2019 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. Внаслідок скоєного відносно нього злочину, позивач зазнав майнової шкоди, оскільки проходив лікування, на яке змушений був витрачати кошти на придбання ліків, а також звертатись в поліцію, прокуратуру за захистом своїх прав, їздити в суд. Також зазнав душевних страждань, які переніс у зв'язку із протиправною поведінкою відповідача, який принизив його честь та гідність перед сусідами. Майнова шкода становить 337,00 грн., з яких 147 грн. витрати на придбання ліків та 190 грн. - витрати на проїзд від с.Шандровець до м.Самбора і назад. Завдану моральну шкоду оцінює в розмірі 15000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено суддю Турківського районного суду Львівської області Кшик О.І.
Ухвалою суду від 13.11.2020 справу прийнято до провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що в 2017 році відповідач його побив, внаслідок чого в нього було травмоване око і він змушений був лежати тиждень, а може й більше, в лікарні. Майнова шкода полягає у витратах на ліки, проїзд до м. Львова в лікарню, а моральна шкода полягає в тому, що він перебував на лікуванні, через що не зміг виконувати роботу по господарству. Окрім того, відповідач наніс йому удар в хворе око і є ускладнення. Не заперечив того, що відповідач пропонував йому відшкодувати завдану шкоду, однак він вважав таку недостатньою. Просив позов задовольнити.
У судовому засіданні відповідач позов визнав частково та пояснив, що згідний відшкодувати майнові витрати, понесені позивачем на ліки та частково моральну шкоду в розмірі 1000 грн. Зазначив, що добровільно пропонував позивачу відшкодування коштів, однак той відмовлявся, бо хотів більше грошей.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26.12.2019 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. Судом встановлено, що ОСОБА_2 21.08.2017 приблизно о 13 год. 00 хв. знаходячись біля подвір'я свого житлового будинку, під час розмови із ОСОБА_1 , з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, наніс останньому удар рукою по обличчі, в ділянку лівого ока, спричинивши ОСОБА_1 післятравматичний гемофтальм лівого ока, субкон'юктивальний крововилив лівого ока, які відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Обвинуваченому призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Цивільного позову, судових витрат у справі не було.
Як видно з виписки 22392 із медичної картки стаціонарного хворого, ОСОБА_1 проходив лікування Комунальній міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги період з 01.09.2017 по 06.09.2017 з діагнозом післятравматичний гемофтальм лівого ока, субкон'юктивальний крововилив лівого ока.
З ксерокопії квитка на автобус від АС Шандровець до АС Самбір, видно, що такий видано 26.12.2019, вартість проїзду 44 грн., які при цьому виправлено на суму 95 грн.
З листка лікаря, на якому строїть печатка лікаря ОСОБА_3 видно, що зазначено препарат Гемаза 0,5 п/б № 5.
Позивач вважає, що йому, як потерпілому від злочину, було завдано майнову шкоду в розмірі 337,00 грн., з них 147 грн. - на придбання ліків та 190 грн. - на проїзд, а також моральну шкоду, яку оцінює в сумі 15000,00 грн.
Відтак суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування шкоди, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Так, згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зі змісту ч. 1 ст. 1195 ЦК України видно, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Тобто, на користь потерпілого відшкодовуються витрати, які пов'язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров'я.
При цьому, у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно з ч. 3 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Водночас, згідно з положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу, про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи те, що дії відповідача по заподіянню тілесних ушкоджень позивачу були встановлені вироком суду, який в частинні визнання його винним та призначення покарання набрав законної сили, тому відповідно до вимог ч.6 ст. 82 ЦПК України обставини щодо того, що мали місце протиправні дії ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 - заподіяння легких тілесних ушкоджень не підлягають доказуванню та є обов'язковими для суду, що розглядає справу.
Відтак встановлено, і що в свою чергу не заперечувалось сторонами, що мала місце протиправна поведінка відповідача, внаслідок дій якого позивачу були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, встановлено причинно-наслідковий зв'язок між такою протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Отже, є вина відповідача, а тому й виник обов'язок таку відшкодувати.
Позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 337,00 грн., з них 147 грн. - на придбання ліків та 190 грн. - на проїзд.
Щодо витрат на лікування, то на підтвердження таких, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, зокрема не представив суду доказів про придбання ліків та їх вартість.
Наданий позивачем у судовому засіданні листок з печаткою лікаря ОСОБА_3 та з зазначенням в такому препарату ОСОБА_4 0,5 п/б № 5 суд до уваги не приймає, оскільки у такому відсутні відомості щодо часу видання такого листка, не виявляється можливим встановити кому він виданий і для якого лікування, оскільки позивачем не надано рецепту лікаря щодо його лікування, відсутня вартість такого препарату, не підтверджено факту його придбання (квитанції, чеки тощо).
Щодо витрат на проїзд, то в судовому засіданні позивач вказував про витрати на проїзд до м. Львова для проходження лікування, однак доказів таких витрат суду на надав, вказавши, що водії маршрутного таксі не дають квитків.
Водночас долучив до позовної заяви копію квитка на автобус від АС Шандровець до АС Самбір за 26.12.2019, пояснивши, що це на підтвердження витрат за проїзд до суду на розгляд кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 .
Такі доводи позивача, на обґрунтування заявленої ним відповідної вимоги, є безпідставними, виходячи з такого.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються, зокрема з витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового провадження або судового провадження.
Такі витрати, як це зазначено в ст. 120 КПК України, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Згідно з положеннями ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
З аналізу вказаних норм права можна дійти висновку, що процесуальні витрати у справі, відносяться до судових витрат пов'язаних із розглядом справи та можуть бути відшкодовані у порядку встановленому процесуальним законодавством та можуть бути стягнуті у відповідному провадженні, а в даному випадку під час розгляду кримінальної справи.
Окрім цього, процесуальні витрати, понесені, зокрема, у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими главою 8 розділу І КПК України.
За таких обставин у задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди необхідно відмовити.
Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У ході розгляду справи суд встановив, що підставою для вимоги про відшкодування моральної шкоди є завдання такої шкоди відповідачем кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 125 КК України, за яке ОСОБА_2 був засуджений обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.
Такими діями відповідач завдав моральної шкоди позивачу, а відтак, за встановлених конкретних обставин справи, наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями та їх наслідками - моральною шкодою, суд дійшов висновку, що відповідач має обов'язок з відшкодування такої шкоди.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 грн позивач обґрунтовує тим, що внаслідок протиправних дій відповідача він потрапив в лікарню, йому було завдано фізичного болю, душевних страждань, приниження честі і гідності перед сусідами. Також в судовому засіданні позивач вказав, що у зв'язку з лікуванням він не міг виконувати роботу по господарству, а також те, що відповідач спричинив йому удар в хворе око і в нього є ускладнення.
Суд враховує доводи позивача, зокрема, отримання ним легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, і як наслідок пережитий фізичний біль, душевні страждання, порушення звичних умов життя. Суд також враховує, що для захисту своїх права позивач змушений був звертатись до правоохоронних органів.
Суд також враховує і те, що відповідач поніс кримінальну відповідальність за вчинене ним кримінальне правопорушення щодо позивача, що в свою чергу також є відповідною сатисфакцією для позивача. Доводи щодо наслідків отриманих тілесних ушкоджень ока позивача та виникнення ускладнень, не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема в частині причинно-наслідкового зв'язку.
Відтак, з урахуванням встановлених конкретних обставин у справі, оцінюючи доводи позивача на обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди, враховуючи характер та тяжкість кримінального правопорушення, вчиненого щодо позивача як потерпілого, спричинені негативні наслідки, які були йому завдані неправомірними діями відповідача, фізичний біль, який в свою чергу викликав душевні страждання, порушення на певний період звичного ритму його життя, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає моральна шкода в розмірі 2500 грн., що відповідатиме вимогам розумності та справедливості.
За таких обставин позов підлягає до часткового задоволення.
Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач, відповідно до ч.1 п.6 ст.5 Закону України "Про судовий збір", звільнений від сплати судового збору, то судовий збір відповідно до ст.141 ЦПК України стягується з відповідача в дохід держави в розмірі пропорційно до задоволених вимог, а саме 140 грн., а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 10,12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст. 1166, 1167 ЦК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень завданої моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 140 (сто сорок) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: с.Шандровець, Турківський район, Львівська область).
Відповідач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ).
Повне рішення суду складено та підписано 16.03.2021.
Суддя О.І. Кшик