Справа № 456/4153/20
Провадження № 2/456/99/2021
"16" березня 2021 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Бучківської В. Л.
при секретарі Березіній Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів кредитну заборгованість в розмірі 11 495 грн. 93 коп. та судові витрати. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 09.04.2014 ОСОБА_4 підписав заяву № б/н, згідно якої йому було відкрито кредит у розмірі 24 500 грн. у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 26.06.2019. У зв'язку з цим, позивачем 20.01.2020 на адресу Стрийської ДНК скеровано претензію кредитора. 24.03.2020 позивачем отримано відповідь з Стрийської ДНК, в якій зазначено, що за даними алфавітної книги обліку спадкових справ, ними не заведено спадкову справу та із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_4 ніхто не звертався. Переслали їхню претензію до приватного нотаріуса Палінської О.В., згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру. Копіями паспортів позивача та відповідачів, підтверджується той факт, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на день смерті проживали разом зі спадкодавцем, а відтак, є спадкоємцями в розумінні ч.3 ст.1268 ЦК України. Станом на дату смерті у позичальника виникла заборгованість перед банком за кредитним договором № б/н від 09.04.2014, яка становить 11 495,93 грн., з яких 11 495,93 грн. - заборгованість за тілом кредиту, а тому просить стягнути з відповідачів, як спадкоємців після смерті ОСОБА_4 вказану суму заборгованості.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча неодноразово повідомлялися про розгляд справи, а саме на 04.12.2020, 15.01.2021, 19.02.2021 та 16.03.2021, однак рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу повернулись на адресу суду 24.11.2020, 24.12.2020 та 02.02.2021 з відмітками на довідці Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, про призначення судового засідання на 15.01.2021, 19.02.2021 та 16.03.2021 відповідачі повідомлялись шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик відповідачів в судові засідання на підставі ст. 128 ЦПК України.
18.02.2021 відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідачі вказують на те, що розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви не читабельний та підписаний невірною особою, без зазначення фамілії та ініціалів такої, що в свою чергу дає підстави суду вважати такий як неналежний доказ у справі, а тому просять суд залишити позовну заяву без руху. Крім цього, звертають увагу суду і на той факт, що до розрахунку заборгованості не долучено виписку по рахунках боржника, тобто позивачем не надано будь-якого належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт отримання померлим ОСОБА_4 кредитних коштів та наявність облікованої за ним кредитної заборгованості.
Зважаючи на правові приписи ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідачів, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, проти чого представник позивача в своїй заяві не заперечив.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про залишення позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості без руху.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, слід задоволити частково з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз'яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов'язків позивача в межах заявлених ним вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
09.04.2014 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір, згідно умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок /а.с.16/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 26.06.2019, серія НОМЕР_1 /а.с.43/.
Відповідно до копії спадкової справи приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Палінської О.В. № 39/2019, заведеної після смерті ОСОБА_4 , з заявою про прийняття спадщини після його смерті звернулась ОСОБА_1 /а.с.2/, заява зареєстрована в Спадковому реєстрі. З заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вбачається, що вони відмовились від прийняття спадщини на користь дружини померлого ОСОБА_1 /а.с.3-4/.
13.05.2020 до спадкоємця ОСОБА_1 позивачем скеровано лист-претензію, згідно якого позивач пред'явив свої вимоги про стягнення заборгованості /а.с. 47/.
13.05.2020 до спадкоємця ОСОБА_3 позивачем скеровано лист-претензію, згідно якого позивач пред'явив свої вимоги про стягнення заборгованості /а.с. 48/.
13.05.2020 до спадкоємця ОСОБА_2 позивачем скеровано лист-претензію, згідно якого позивач пред'явив свої вимоги про стягнення заборгованості/ а.с. 49/.
Станом на дату смерті ОСОБА_4 заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 09.04.2014 становить 11 495,93 грн., з яких 11 495,93 грн. - заборгованість за тілом кредиту /а.с. 11-15/.
Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_4 не виконав взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, внаслідок чого у нього станом на день смерті утворилася заборгованість перед банком, а саме: 11 495,93 грн., з яких 11 495,93 грн. - заборгованість за тілом кредиту, які позивачем доведені повністю, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, і зі спадкоємця слід стягнути вказану суму заборгованості.
Позивач, обґрунтовуючи необхідність задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09.04.2014 та підписаної сторонами заяви, посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які є невід'ємними частинами спірного договору.
Однак, на Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які знаходяться у матеріалах справи, немає дати та підпису позичальника, що позбавляє суд можливості встановити, що саме вказані Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними.
Відтак, у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Таким чином, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які долучені до справи, не можуть визнаватись як складова частина кредитного договору, укладеного між позивачем тапозичальником, оскільки вони не містять ані дати їх складання, ані підпису позичальника, чи будь-якої іншої ознаки, яка б могла дозволити встановити факт обізнаності позичальника саме із цими умовами та тарифами на момент підписання заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6 ст. 95 ЦПК України).
У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, провадження № 14-131цс19 зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
При цьому, суд зазначає, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку в повному обсязі АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Суд вважає, що заборгованість підлягає стягненню з спадкоємця, яка звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини - ОСОБА_1 , та не підлягає стягненню з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , оскільки останні звернулися до нотаріуса з заявами про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами спадкової справи, витребуваної судом.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу і на наступне.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Така правова позиція викладена в постанові ВС у справі № 89/2924/16-ц від 15.03.2018.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовилися від прийняття спадщини, а ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини, остання є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 і до неї, як спадкоємця перейшли обов'язки спадкодавця, в тому числі щодо погашення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до статті 1281 ЦК спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зроблено висновок, що «спадкоємець зобов'язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього. Кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги. Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги. Оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов'язань, забезпечених іпотекою».
Суд вважає, що позивачем дотримано вимоги ст.1281 ЦК України, оскільки 13.05.2020 до спадкоємця ОСОБА_1 позивачем скеровано лист-претензію, згідно якого позивач пред'явив свої вимоги про стягнення заборгованості.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що заборгованість в розмірі 11 495 грн. 93 коп. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , а в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат у виді судового збору в розмірі 2102,00 грн. підтверджено платіжним дорученням № ZZ425B12HE від 05.08.2020, а відтак підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 /а.с. 2/.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 582, 610-612, 651, 653, 1049, 1050, 1054, 1216, 1219, 1282 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» 11 495 / одинадцять тисяч чотириста дев'яносто п'ять / грн. 93 коп. заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» 2102 / дві тисячі сто дві / грн. сплаченого ним судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: В. Л. Бучківська