Апеляційне провадження № 22-ц/824/4846/2021
справа № 753/15590/20
16 березня 2021 року Київський апеляційний суд в складі:
Судді - доповідача: Андрієнко А.М.
Суддів: Соколової В.В.
Поліщук Н.В.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року , постановлену суддею Каліушко Ф.А., за заявою ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , про забезпечення позову шляхом заборони укладання правочинів та заборони вчинення дій щодо розпорядження та користування нерухомим майном в справі за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будинком,
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будинком.
Представником позивача було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 укладати будь-які правочини (договори) з юридичними особами, зокрема з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ТОВ «Охорона-Київ» щодо об'єктів нерухомості (будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:618:0006); а також шляхом заборони ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та користування нерухомим майном (будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:618:0006), зокрема заборонити вселення до будинку.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та вжити заходи забезпечення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, невідповідність висновків суду обставинам справи. На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не врахував, що зазначені заходи забезпечення позову є спів мірними заявленим позовним вимогам, відповідають характеру спірних правовідносин, не порушать права учасників спору, ужиття заходів забезпечення позову захистить права позивача у випадку задоволення позову. Відключення будинку від електропостачання та спроби проникнення до будинку відображаються на фізичному та емоційному стані малолітньої дитини - позивача у справі.
Представник позивача у суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, що викладені в ній.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явились.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не обґрунтовано, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів з таким висновком суду погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будинком.
Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, станом на 27.05.2020 власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:618:0006, є ОСОБА_4 .
Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред?явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчилися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами першою, другою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову, зокрема, шляхом заборони власнику на укладення договорів з обслуговуючими організаціями, а також заборони на користування, розпорядження нерухомим майном та вселення може у майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення судупро усунення перешкод у користуванні будинком.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що в контексті фактичних обставин справи забезпечення позову у вигляді обмеження відповідача в праві володіння, користування та розпорядження будинком є беззаперечним порушенням права власності ОСОБА_4 , а відтак суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про залишення без задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.
За таких обставин, суддею першої інстанції було дотримано норми процесуального права, а тому колегія суддів прийшла до висновку про залишення ухвали без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 16 березня 2021 року.
Суддя - доповідач:
Судді :