15 березня 2021року
м. Київ
справа №756/16510/20
провадження № 33/824/1382/2021
Київський апеляційний суд у складі судді Кравець В.А.
за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року у складі судді Касьян А.В.
якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, -
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Судом установлено, що 13 листопада 2020 о 21:20 ОСОБА_1 керував автомобілем марки Фіат Добло, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Богатирській, 3 у м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродньо блідий колір обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку водій ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 08 лютого 2021 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки вважає постанову суду незаконною та немотивованою.
В обґрунтування вимог зазначає, що до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено доказів перебування особи у стані алкогольного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду.
Зауважує, що до матеріалів справи долучено висновок щодо тверезого стану ОСОБА_1 , який є належним і допустимим доказом.
Посилається на те, що поліцейськими у порушення вимог закону не вчинено дій щодо тимчасового затримання транспортного засобу шляхом блокування або доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що, на думку апелянта, самостійно підтверджує керування ОСОБА_1 автомобілем в належному стані та без порушень правил дорожнього руху. Указує, що він об'єктивно не міг залишити транспортний засіб, в якому знаходились камери відеоспостереження та інше відео обладнання без нагляду та охорони.
ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та пояснили, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці або проїхати разом з працівниками поліції до медичного закладу, але за умови, що працівники поліції забезпечать охорону його автомобіля.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З 01 липня 2020 року набув чинності Закон України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон №2617-VIII), який криміналізував поставлені у провину водію дії.
Законом України від 17 червня 2020 року № 720-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 720-ІХ) внесені нові зміни до Закону №2617-УІІІ, а саме, згідно з вимогами пункту 117 Розділу І Закону № 720-ІХ:
у пункті 1 Розділу І Закону № 2617-VIII виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст. 130 КУпАП, виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп'яніння - відтак відновлена адміністративна відповідальність за ці дії;
у пункті 2 Розділу І Закону № 2617-УІІІ виключено підпункт 171, який доповнивши КК України ст. 286-1 криміналізував відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані сп'яніння - відтак відбулася декриміналізація цих дій.
Отже, у результаті внесення змін Законом України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності з 01 липня 2020 року, відповідальність за діяння, які підпадали під ознаки статті 130 КУпАП, була посилена, ці діяння підпали під ознаки кримінального проступку.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абзаци другий, третій пункту 2 мотивувальної частини).
Таким чином, з урахуванням положень ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 8 КУпАП, вказаний Закон України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII як такий, що посилює відповідальність за діяння, які підпадали під ознаки ст. 130 КУпАП, не має зворотної сили, тобто, не поширюється на адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, які були вчинені до 01 липня 2020 року. Особи, які вчинили такі правопорушення до 01 липня 2020 року у відповідності до ч. 1 ст. 8 КУпАП повинні нести відповідальність за законом, який діяв на час вчинення адміністративного правопорушення.
Закон № 720-ІХ опублікований у газеті «Голос України» № 110 від 03 липня 2020 року, його положення про набрання ним чинності одночасно із Законом № 2617-VIII, тобто раніше дня його опублікування.
Отже, за приписами ч. 5 ст. 94 Конституції України Закон № 720-ІХ набрав чинності за будь-яких умов не раніше дня його опублікування, тобто 03 липня 2020 року. Визнання чинності вказаного Закону раніше дня його опублікування в силу технічної колізії підриває авторитет парламенту, оскільки явно суперечить нормам прямої дії Конституції України, які мають вищу юридичну силу, порушує засади, на яких ґрунтується правовий порядок в Україні.
За фактом, внаслідок обраної законодавцем юридичної техніки відбулося переривання дії акта, який встановлював і продовжив встановлювати певну адміністративну відповідальність, шляхом його скасування 01 липня 2020 року та відновлення 03 липня 2020 року.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №413239 вбачається, що 13.11.2020 о 21:20 ОСОБА_1 керував автомобілем марки Фіат Добло (д.н.з. НОМЕР_1 ) по вул. Богатирській, 3 у м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродньо блідий колір обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку водій ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до п.2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП (в редакції, яка була чинною на час вчинення адміністративного правопорушення) передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому згідно положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я i оформлення його результатів визначено «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція) з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Так, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №413239 від 13 листопада 2020 року, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Зазначені в протоколі обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що вони були свідками відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп'яніння в медичному закладі охорони здоров'я.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
При цьому, протокол не містить будь-яких пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з його змістом, як і не містить жодних заяв, зауважень, заперечень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення. Даних про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції матеріали справи не містять. У графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 власноручно зазначив, що від підпису відмовляється.
Окрім того, суд послався на відеозапис подій, який наявний в матеріалах справи та відповідно до якого встановлено, що інспектор патрульної поліції повідомив ОСОБА_1 підстави зупинки транспортного засобу. У подальшому інспектор, виявивши у ОСОБА_1 ознаки ймовірного наркотичного сп'яніння, з метою підтвердження або спростування такого стану неодноразово пропонував останньому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, однак ОСОБА_1 , сперечаючись, доводячи, що він не перебуває в стані сп'яніння, не заперечуючи проходження такого огляду на місці, пояснює, що він вправі виконати будь-які фізичні вправи. Інспектор патрульної поліції неодноразово роз'яснював, що огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться тільки у медичному закладі у їх присутності та повторно у присутності двох свідків інспектор пропонував ОСОБА_1 пройти такий огляд у медичному закладі, однак останній фактично відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Підстави вважати вказаний відеозапис недопустимим доказом у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.
Посилання ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, про надання суду висновку КМНКЛ «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого його стан визначено як «тверезий», є необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно наданого ОСОБА_1 висновку останній пройшов медичний огляд 14 листопада 2020 о 01:30, тоді як протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 було складено 13 листопада 2020 о 21:50.
Відтак, зважаючи на те, що огляд ОСОБА_1 було проведено через три години сорок хвилин після встановлення підстав для здійснення такого огляду, апеляційний суд доходить висновку, що його проведення було здійснено з порушенням вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП, а також розділу ІІІ Інструкції, які регламентують порядок проведення медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, що в свою чергу свідчить про те, що результати такого огляду є недійсними.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи апелянта, що поліцейськими у порушення вимог закону не вчинено дій щодо тимчасового затримання транспортного засобу шляхом блокування або доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, не заслуговують на увагу суду, оскільки такі дії відповідно до вимог статті 265-2 КУпАП дозволяються виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.
Докази того, що мали місце визначені статтею 265-2 КУпАП виключні випадки для вчинення працівником уповноваженого підрозділу Національної поліції дій щодо тимчасового затримання транспортного засобу шляхом блокування або доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, у матеріалах справи відсутні.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог закону при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення.
Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв'язку з чим доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.
Керуючись статтями 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено «15» березня 2021 року.
Суддя В.А. Кравець