Справа №755/9405/20
Провадження № 33/824/541/2021 Суддя 1 інстанції - Бірса О.В.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
10 березня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, поряд з цим стягнуто судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Згідно постанови суду, ОСОБА_1 23.06.2020 о 00:05 год., керував транспортним засобом «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Вифлеємська, 12 в м. Києві, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відмовився у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, у зв'язку з чим своїми діями порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху України.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року скасувати, а провадження закрити відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апелянт зазначає, що із правильністю встановлених судом обставин він не погоджується в повному обсязі, свою вину не визнає повністю, а постанову суду вважає незаконною, оскільки висновок суддею зроблений на підставі доказів, досліджених із неналежною повнотою та неповнотою з'ясованих обставинах справи, а в основу звинувачення судом взято незаконний та складений з численними порушеннями вимог КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 140082 від 23.06.2020 року.
Також ОСОБА_1 вказує на те, що судом першої інстанції порушено його право на захист та справедливий судовий розгляд, оскільки його доводи в судовому засіданні не досліджувались, що вплинуло на прийняте судом рішення. На момент розгляду справи в суді, він перебував за межами міста Києва, а саме: був у відпустці про що надавав розписку суду та просив відкласти справу на пізніший час. В інформаційній довідці суду «Правила відображення інформації по справах» не знаходив жодних відміток про дату засідань за весь час перебування справи у провадженні судді, лише один раз його дружина отримала на пошті повістку в день засідання, яка не була направлена судом заздалегідь, про що є належний доказ у справі, а коли він прийшов до суду дізнатись про дату засідання, то отримав копію рішення.
Щодо пояснень свідків, які містяться у справі, то на переконання апелянта, вони є сфальсифікованими.
За доводами ОСОБА_1 , суд першої інстанції значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, порушив право на захист, не забезпечив виклик в судове засідання свідків, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення у зв'язку з чим такі письмові пояснення не можна вважати доказами.
Апелянт зазначає, що поліцейським йому було запропоновано пройти огляд за допомогою невідомого технічного засобу, від якого він відмовився, при цьому, був згоден та наполягав пройти медичний огляд на встановлення факту сп'яніння у медичному закладі, однак його пропозиція проходження медичного огляду у лікарні, працівниками поліції була проігнорована.
ОСОБА_1 звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у ході розгляду справи свідків не було допитано, а тому письмові пояснення осіб не можуть братися до уваги, якщо вони не надали показання в судовому засіданні під присягою.
Також апелянт вказує на те, що перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський повинен інформувати особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, однак така його вимога також була проігнорована, працівник поліції не надав жодних документів, що стосуються даного технічного засобу, саме тому він і виявив бажання провести медичний огляд у спеціалізованому закладі - лікарні, та самостійно пройшов медичний огляд
Окрім цього ОСОБА_1 вказує на порушення судом першої інстанції вимоги ст. 33 КУпАП, яка передбачає врахування особи порушника, його майнового стану, пом'якшуючих обставин тощо при обранні виду адміністративного стягнення, проте в матеріалах справи, та в тексті постанови не видно, щоб усі ці аспекти досліджувалися та враховувалися і в матеріалах справи не міститься документів, які б підтверджували його характеристику, сімейний стан, тощо.
Апелянт зазначає, що він на своєму утриманні має двох дітей та дружину. Автомобільсімейний транспортний засіб і його позбавлення права керування, значно вплине на умови його сім'ї, так як зважаючи на пандемію, яка склалась у світі, його сім'я обмежується пересуванням у громадському транспорті, щоб менше було контакту із оточуючими, а тому, на переконання ОСОБА_1 , у цій частині постанова є такою, що не відповідає матеріалам справи та відповідно, не обґрунтованою та формальною.
На думку ОСОБА_1 , з наведеного є очевидним, що розглядаючи справу, суд значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, та порушив вимоги п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 за №14.
ОСОБА_1 та його захисник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. При цьому, адвокатом Решнюком А.В. на електронну адресу суду направлено заяву про проведення судового засідання у його відсутність та відсутність ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як убачається з матеріалів провадження та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №140082 від 23 червня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 23.06.2020 о 00:05 год., керував транспортним засобом «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Вифлеємська, 12 в м. Києві, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відмовився у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, у зв'язку з чим своїми діями порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.1);
- у письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 23.06.2020 року по вул. Вифлеємська, 12 в м. Києві від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 2);
- у розписці ОСОБА_4 від 23.06.2020 року, відповідно до якої ОСОБА_4 зобов'язався доставити транспортний засіб «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 12/1 (а.с. 3);
- у постанові про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2725299 від 23.06.2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 23.06.2020 року о 01 год. 10 хв. по б-р. Верховної ради в м. Києві, керуючи ТЗ проїхав перехрестя на забороняючий червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 е) ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 4);
- на відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП 23.06.2020 року щодо ОСОБА_1 , де також зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку (а.с. 5);
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала, двома свідками та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі також не вказав, а в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначив «Зобов'язуюсь не керувати автомобілем протягом доби».
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння - саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виявлені працівниками поліції 23.06.2020 року у ОСОБА_1 в розумінні п.п. 1,2,3 п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився у присутності двох свідків.
Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом із нагрудних камер (відеореєстраторів) поліцейських, на яких достатньо повно відображені події, які відбувалися 23 червня 2020 року за участю ОСОБА_1 .
Так, з відеофайлу 20200623084923000289.MP4 вбачається, що інспектор поліції в присутності двох свідків пропонує водієві пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», на що водій погодився. Інспектор поліції дістав алкотестер, продемонстрував свідкам та ОСОБА_1 цілісність упаковки мундштука, зробив контрольний забір повітря для перевірки відсутності парів алкоголю в приладі та запропонував водієві пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння, проте водій відмовився від проходження огляду на місці зупинки за допомогою технічного засобу. У зв'язку з відмовою водія пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки, інспектор поліції запропонував ОСОБА_1 пройти такий огляд у лікаря-нарколога, проте, водій відмовився від проходження і такого огляду. Будь-яких клопотань з приводу надання сертифікату відповідності на прилад «Драгер», ОСОБА_1 не заявляв.
Відтак, вказаним відеозаписом спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що йому було запропоновано пройти огляд на стан сп?яніння на місці зупинки за допомогою невідомого приладу, про те, що він вимагав надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а також про те, що він наполягав на проходженні огляду на стан сп?яніння у медичному закладі.
З дослідженого під час апеляційного розгляд відеофайлу 20200623084955000294.MP4 вбачається, що інспектор поліції зачитує ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення та роз'яснює його права, передбачені ст. 63 Конституції України, а також положення ст. 268 КУпАП. Крім цього працівник поліції повідомляє водієві, що за проїзд на червоний сигнал світлофора відносно нього винесено постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП, на що водій лише запитує «Я що, дійсно проїхав на червоне світло?», при цьому, щодо складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, будь-яких заперечень не висловлював.
Вказані відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксовані вся подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП.
З приводу посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції у постанові послався як на доказ на письмові пояснення свідків, проте, свідки в судовому засіданні не допитувались, а тому, не можуть бути визнані доказами тільки відомості, що містяться в письмових показаннях свідків, які не були предметом безпосереднього дослідження судом, то вони є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь - які дані про те, що ОСОБА_1 заявлялось клопотання про допит свідків, разом з тим, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на предмет їх достовірності і допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки ці пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими в судах першої та апеляційної інстанціях доказами в справі.
Зокрема, вказані вище письмові пояснення свідків не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно доповнюють останні у їх сукупності.
З приводу долученого ОСОБА_1 до апеляційної скарги копії висновку медичного огляду Київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія» від 28 червня 2020 року №004015, відповідно до якого ОСОБА_1 не перебував у стані сп'яніння, то апеляційний суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 266 КУпАП, огляд у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського, чого не було дотримано, а окрім того, наявність такого висновку не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за викладених у протоколі обставин, оскільки протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього складено за порушення вимог п. 2.5 ПДР України, тобто, відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а не за порушення п. 2.9 а ПДР України - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Більш того, висновок Київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія» від 28 червня 2020 року №004015, не свідчить про те, що на момент зупинки працівниками поліції у нього не могло бути ознак алкогольного сп'яніння, оскільки огляд ОСОБА_1 у лікаря - нарколога було проведено 24.06.2020 о 13 годині 20 хвилин, тобто за перебігом тринадцяти годин після зупинки, а відповідно до вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, про що вірно зазначено в постанові суду першої інстанції.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП у зв'язку з розглядом справи без його участі є безпідставними, оскільки суд першої інстанції належним чином мотивував прийняте рішення щодо можливості розгляду справи без участі ОСОБА_1 , який, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи неодноразово в судове засідання не з'являвся.
Так, відповідно ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 в судове засідання 28.07.2020 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
У зв'язку з чим, враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, суд першої інстанції законно розглянув справу у його відсутність.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
З приводу посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при обранні виду адміністративного стягнення було порушено вимоги ст. 33 КУпАП, то вони є безпідставними, оскільки судом першої інстанції були досліджені докази, які наявні в матеріалах справи, будь яких доказів щодо характеристики ОСОБА_1 , його сімейного та майнового стану матеріали справи не містять, не подавалися такі докази ОСОБА_1 у виді відповідних документів до суду першої інстанції. Не долучені такі докази і до апеляційної скарги.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП, крім того санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, вважаю, що постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року є законною та обґрунтованою, отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Л.І. Кепкал