Єдиний унікальний номер справи № 363/3730/17 Головуючий в суді I інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1649/2021 Доповідач ОСОБА_2
10 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченої - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2020 року, якою кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст. 125 КК України закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України,
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2020 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст. 125 КК України закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції пославшись на ч.6 ст. 340 КПК України, згідно якої повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах другій або третій цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням, закрив провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Вишгородського районного судуКиївської області від 17 грудня 2020 року скасувати у зв'язку з істотним порушенням судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор вказує, що суд пославшись на норму ч.6 ст. 340 КПК України, як на підставу закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення, помилково не врахував відсутність настання обставин передбачених у ч.ч.2 та 3 цієї статті, згідно яких у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді. Апелянт вказує, що прокурор від підтримання державного обвинувачення не відмовлявся, а отже норма ч.6 ст. 340 КПК України не підлягала застосуванню у даному випадку.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу, ОСОБА_7 , яка заперечила проти поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про те, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Разом з тим, суд першої інстанції, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст. 125 КК України на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, не в повній мірі дотримався вимог зазначеної норми Кримінального процесуального закону.
Так, суд першої інстанції, пославшись на ч.6 ст. 340 КПК України, дійшов висновку про закриття провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення через неодноразову неявку потерпілої ОСОБА_8 в судове засідання, що на думку суду свідчить про її відмову від обвинувачення, підтримання якого покладається саме на потерпілого. Однак з таким висновком місцевого суду колегія суддів погодитись не може у зв'язку з наступним.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у формі приватного обвинувачення.
Згідно ст. 477 КПК України, кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінального праворушення, у тому числі передбаченого статтею 125 КК України.
Відповідно до вимог ч.6 ст. 340 КПК України, повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах другій і третій цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням. Згідно частини 2 цієї статті, у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді.
Водночас ч.5 ст. 340 КПК України передбачає, що у випадку висловлення потерпілим згоди на підтримання обвинувачення в суді, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.
Згідно п.4 ч.3 ст. 56 КПК України, під час судового провадження потерпілий має право підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.
Разом з тим, як з вбачається з матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , прокурор від підтримання державного обвинувачення не відмовлявся, обставин, передбачених ч.ч.2 та 3 ст. 340 КПК України не настало, а отже суд першої інстанції помилково послався на норму ч.6 ст. 340 КПК України, як на підставу закриття кримінального провадження у зв'язку з неприбуттям потерпілої в судове засідання, що прирівнюється до її відмови від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Крім того, відповідно до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду, чого місцевим судом дотримано не було.
Таким чином, на думку колегії суддів, допущене судом першої інстанції порушення вимог Кримінального процесуального закону є істотним в розумінні ч.1 ст. 412 КПК України, так як це перешкодило ухвалити законне та обгрунтоване рішення, що тягне за собою безумовне його скасування.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з призначенням нового судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2020 року, якою кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.2 ст. 125 КК України закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КК України скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.2 ст. 125 КК України у суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4