Справа № 758/13449/19 Головуючий в суді І інстанції - Зубець Ю.Г.
Провадження № 33/824/112/2021 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.
02 березня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі:
судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Зарубіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року,
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 08 жовтня 2019 року близько 23 години 20 хвилин в м. Києві по вул. Хорива, 18, керував транспортним засобом «Мітсубіші», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з'ясовані неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, апелянт указав про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та він не є суб'єктом даного адміністративного правопорушення, оскільки в день події він не керував будь-якими транспортними засобами. Крім того, апелянтом зазначено про те, що працівники поліції не пропонували пройти йому огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, а відразу запропонували направитися до закладу охорони здоров'я. Зауважив також про те, що в матеріалах справи відсутній акт медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу та направлення на огляд до відповідного закладу охорони здоров'я. Звернуто увагу апелянтом також на ту обставину, що пояснення свідків, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, які не були власноручно написані, не можуть бути визнані належними та допустимим доказами його вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення. Поряд з цим, ОСОБА_1 указав, що як вбачається з наявного відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, на останньому зафіксовано, що він чітко та ясно в присутності двох свідків пояснював, що не відмовляється від проходження медичного огляду, а заперечував проти нього, через відсутність законних підстав для його проведення. Також даним відеозаписом зафіксовано той факт, що в супереч вимогам чинного КУпАП працівниками поліції йому не повідомлено та не роз'яснено його права, та не забезпечена участь захисника. За наведених обставин вважав, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Просив оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вислухавши пояснення:
захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності -адвоката Зарубіної В.М., яка подану апеляційну скаргу підтримала, підтвердила її доводи;
вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Висновки судді місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння стверджуються зібраними у справі доказами, зокрема: поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, відеозаписом, зробленим за допомогою нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у присутності двох свідків, даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначені обставини вчинення правопорушення та іншими доказами. Дослідивши вказані докази та надавши їм належну юридичну оцінку суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП. Також суддя дійшов обгрунтованого висновку щодо необхідності закриття провадження у справі на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, оскільки на момент розгляду справи закінчились строки, передбачені ст. 38 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги в частині неповноти з'ясування обставин адміністративного правопорушення не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що розгляд справи проведений із належною повнотою, а висновки судді належним чином мотивовані.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, не грунтуються на матеріалах справи. Так, із відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, який міститься в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 під час з'ясування обставин адміністративного правопорушення поліцейськими давав непослідовні пояснення. Обставини виявлення адміністративного правопорушення, розташування транспортного засобу, пояснення ОСОБА_1 щодо намірів подальшого користування автомобілем та інші обставини, встановлені під час з'ясування обставин адміністративного правопорушення доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Також не ґрунтуються на матеріалах справи доводи ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, а відразу запропонували направитися до закладу охорони здоров'я.
Так, із відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або пройти такий огляд в закладі охорони здоров'я. При цьому, як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 відмовився від проходження будь - якого огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суд звертає увагу на те, що вимога про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була неодноразовою, доволі чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови. Із урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що наданий відеозапис є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів ОСОБА_1 про незаконність вимоги поліцейських та відсутність у нього ознак сп'яніння, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи. Ознаки алкогольного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані алкогольного сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак алкогольного сп'яніння, перелік яких визначений у п.3 розділу І Інструкції. І саме на стан алкогольного сп'яніння було запропоновано пройти огляд ОСОБА_1 .
Відсутність у матеріалах справи акту огляду не є підставою для визнання незаконними дій поліцейських, пов'язаних із виявленням та фіксуванням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Як зазначалось вище, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. За умови відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, що було вчинено останнім у присутності свідків, зафіксовано поліцейським за допомогою нагрудної відеокамери та шляхом відбирання пояснень у свідків, поліцейські позбавлялися обов'язку складати акт огляду на стан сп'яніння.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність направлення на огляд до відповідного закладу охорони здоров'я спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 було видано направлення на огляд до КМНКЛ «Соціотерапія» (а.с.6).
Доводи апеляційної скарги про те, що пояснення свідків, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, які не були власноручно написані, не можуть бути визнані належними та допустимим доказами його вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення є безпідставними. У даному випадку, із урахуванням наявного у матеріалах справи відеозапису, на якому чітко зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, суддя місцевого суду обґрунтовано прийшов до висновку про дослідження письмових пояснень цих свідків, сутність яких повністю узгоджується із даними, встановленими за допомогою відеозапису із нагрудної камери поліцейського. Будь яких суперечностей між фактичними даними, встановленими із пояснень свідків та фактичними даними, встановленими із інших доказів, в тому числі і із зазначеного відеозапису, у ході розгляду справи не встановлено.
Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення його прав у зв'язку з проведенням розгляду справи судом першої інстанції у його відсутність, то слід зазначити, що право ОСОБА_1 на участь у розгляді справи було поновлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції був присутній його захисник, який надав пояснення з приводу обставин вчиненого правопорушення, мав можливість надати усі докази на захист ОСОБА_1 , які вважав за необхідне. Надані захисником докази та наведені аргументи не вказують на помилковість висновків судді місцевого суду та незаконність ухваленого рішення.
Наведене у свої сукупності вказує на те, що справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП була розглянута повно, всебічно та об'єктивно. Постанова Подільського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, у тому числі і з підстав закриття провадження у справі у зв'язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАп, підстав для скасування чи зміни цієї постанови суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 _залишити без задоволення.
Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Свінціцька