Справа №206/886/19
Провадження №2/932/1126/20
«02» березня 2021 року м.Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,
за участю секретаря: Богачової В.Р.,
третьої особи: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 у якому просить: визнати за ОСОБА_3 право на отримання коштів від ОСОБА_1 за розпискою від 20.06.2018 на суму 300 000 доларів США; визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортні засоби «Mitsubishi Outlender» номерний знак НОМЕР_1 , «Toyota Corolla» номерний знак НОМЕР_2 та інше рухоме майно.
Узагальнені позиції учасників справи.
Позов мотивований тим, що 24.04.2010 між сторонами спору укладено шлюб, з листопада 2018 року сторони не ведуть спільного господарства та проживають окремо. За період шлюбу подружжям набуто майно: транспортні засоби «Mitsubishi Outlender» та «Toyota Corolla», інше рухоме майно. Крім того ОСОБА_1 винен подружжю 300 000 доларів США за розпискою від 20.06.2018, а подружжя винне ОСОБА_4 217 000 грн. (вимоги про поділ боргу не заявлені). Враховуючи вказане просив поділити спільне майно подружжя.
У поданому клопотанні відповідачка вказала, що факти викладені в позові відповідають дійсності та визнаються нею.
Від третьої особи надійшла заява, у якій вказана про необхідність поділу спільного майна подружжя в натурі, виходячи з дійсної вартості майна.
В судове засідання позивач та відповідач не з'явилась, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив позов задовільнити.
Встановлені судом обставини.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є громадянами України, що підтверджується вибірково наданими копіями сторінок паспортів громадянина України.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 24.04.2010 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
Застосовані судом норми законодавства та висновки Верховного Суду.
Відповідно до ст.69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно ч.1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 34 Закону України «Про дорожній рух», постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 передбачена обов'язкова державна реєстрація транспортних засобів.
За висновками постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі №683/2694/16-ц отже, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку.
У відповідності до 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Висновки суду.
Подаючи позовні вимоги про поділ майна подружжя позивач мав довести факт набуття подружжям права власності на майно. Більше того позивачем не вказано часу набуття майна, на кого було зареєстровано право власності на транспортні засоби, умов укладеного договору позики.
Позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, відповідних підстав не пояснили.
Факт набуття транспортних засобів та існування договору позики має бути доведеним відповідно фактом державної реєстрації права власності на транспортні засоби та письмовим документом про передання грошових коштів із умовою повернення коштів.
Оскільки позивачем не доведено факту набуття права власності подружжям на майно, не може бути задоволено позов про його поділ.
Крім того, подружжя наділене правом поділити спільне майно шляхом укладення договору. Як вбачається із матеріалів справи між подружжям немає спору з приводу поділу спільного майна подружжя.
З огляду на наведене позов не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України суд -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення суду складено та проголошено 05.03.2021.
Суддя: В.І.Цитульський