Справа №201/11424/19
Провадження №2/932/2962/20
«02» березня 2021 року м.Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,
за участю секретаря: Богачової В.Р.,
представника відповідача: Мітусової К.С.,
третьої особи: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі за текстом - «Відповідач 1»), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі за текстом - «Відповідач 2») і просила стягнути на її користь з Державного бюджету України в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9 300 000 (дев'ять мільйонів триста тисяч) гривень, 00 коп.
Узагальнені позиції учасників справи.
Позов мотивований тим, що 11.06.2016 за місцем мешкання позивача співробітниками СЧ СВ УМВС України на Придніпровській залізниці був проведений обшук в рамках кримінального провадження №12013042020000317, в ході якого було вилучене особисте майно позивача, зокрема, флеш накопичувач EMTEC 4 та накопичувач інформації SP210704-4649. На даних цифрових носіях містився в електронному вигляді проект рекреаційного комплексу на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Такий проект було розроблено відповідно до умов укладеного договору №15/04 від 15.04.2015, за яким позивач мала отримати 9 300 000 грн. Однак у зв'язку із вилученням вказаних носіїв інформації договір про виготовлення проекту рекреаційного комплексу виконаний не був, внаслідок чого позивачем не отриманий прибуток від ОСОБА_1 у розмірі 9 300 000 грн. У подальшому вилучені флеш накопичувач EMTEC 4 та накопичувач інформації SP210704-4649 були викрадені з металевого сховища службового приміщення УМВС України на Придніпровській залізниці. Позивач покликається на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 по справі №804/14449/15, рішення судів у справі №201/18305/17 у яких встановлено, що внаслідок порушень порядку зберігання речових доказів з боку старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УМВС, відбулось викрадення речових доказів та іншій особі відшкодовано майнову шкоду, завдану викраденням її майна. У зв'язку з цим позивач просить стягнути матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди в розмірі вартості договору №15/04 від 15.04.2015.
Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області було надано відзив на позовну заяву, в якому вказується про відсутність підстав для відшкодування шкоди, оскільки процесуальні рішення слідчого, прокурора у кримінальному провадженні за фактом вчинення крадіжки не оскаржувались, обвинувальний вирок, яким би була встановлена провина поліцейських за допущення службової недбалості, відсутній. Також відсутній причинний зв'язок між неправомірними діями співробітника та заподіяною шкодою. Крім того шкода, завдана кримінальним правопорушенням (злочином), а оскільки у кримінальному провадженні щодо крадіжки доказів позивач визнана потерпілою, то компенсація шкоди має відбуватися винною особою. Також позивачем не обґрунтований розмір та не надані докази спричинення шкоди саме в такому розмірі. За наведених підстав Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області просило відмовити у задоволенні позову.
Позивачем було подано до суду відповідь на відзив, в якому остання посилається на факт неналежного виконання слідчим своїх обов'язків, зокрема, порушення ним Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого Постановою КМ України від 19.11.2012 р. №1104, що призвело до викрадення тимчасово вилученого майна. Розмір шкоди вважає доведеним, оскільки ОСОБА_1 звернувся до неї з позовом про зобов'язання виконати договір і постановою Дніпровського апеляційного суду встановлена відсутність доказів того, що договір не виконаний з вини позивача.
Відповідач 2 правом на подання відзиву, третя особа правом на надання заперечень не скористалися.
В судове засідання позивач не з'явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
Представник Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечила з підстав наведених у відзиві.
Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області до суду не з'явився. Надав до суду заяву із проханням слухати справу за його відсутності. Просив відмовити у задоволенні позову.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив позов задовільнити.
Встановлені судом обставини.
15.04.2015 між позивачем і ОСОБА_1 був укладений договір про виконання робіт, відповідно до умов якого ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання виконати проект рекреаційного комплексу на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , та передати виконаний проект замовнику - ОСОБА_1 на наданій ним флешці EMTEM 4 та на накопичувачу інформації мікро SP210704-4649 (а.с. 44-46).
Відповідно до п. 3 вказаного договору вартість робіт складає 9 300 000 (дев'ять мільйонів триста тисяч) гривень, 00 коп.
За змістом п. 4 договору для забезпечення виконання даних робіт Замовник надав Виконавцю копії правовстановлюючих документів, технічне завдання, флешку EMTEC 4 та накопичувач інформації мікро SP210704-4649.
Також в рахунок оплати за цим договором позивач отримала аванс в сумі 100 000 грн., що підтверджується підписанням договору.
11.06.2015 за місцем проживання позивача за адресою: АДРЕСА_4 був проведений обшук у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013042020000317 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за фактом вчинення останніми шахрайських дій.
Відповідно до протоколу обшуку від 11.06.2015 у позивача за місцем мешкання було вилучено флеш накопичувач EMTEC 4 та накопичувач інформації мікро SP210704-4649 (а.с. 6).
Згідно копії листа Головного управління МВС України у Дніпропетровській області від 25.08.2015 №8/со-2541, вбачається, що 06.08.2015 р. речі, які вилучені за місцем мешкання ОСОБА_2 , були викрадені з металевого сховища службового приміщення слідчого відділу УМВС України на Придніпровській залізниці. За даним фактом було розпочате досудове розслідування за №12015040680002013 від 06.08.2015 за ч. 3 ст. 185 КК України (а.с. 10).
Постановою слідчого Чечелівського відділення поліції від 18.07.2018 р. було залучено ОСОБА_2 як потерпілу у вказаному кримінальному провадженні (а.с. 12).
Спір у даній справі виник з приводу того, що позивач була позбавлена можливості виконати договір та передати результат виконання замовнику в порядку, передбаченому п. 5 договору, а саме на флешці EMTEC 4 та накопичувачу інформації мікро SP210704-4649. Вилучення носіїв інформації правоохоронними органами, їх неповернення та недбале зберігання, що призвело до викрадення останніх, мало наслідком неможливість отримання позивачем оплати за договором у розмірі 9 300 000 грн., що, на думку позивача, складає упущену вигоду.
В межах справи №804/14449/15 за позовом слідчого до Управління МВС України на Придніпровській залізниці, а також в межах справи №201/18305/17 за позовом власників іншого викраденого майна встановлено факт викрадення речових доказів у кримінальних провадженнях №1201504200000074 та №12013042020000317, при цьому встановлено, що слідчий не забезпечив належного зберігання валюти та дорогоцінних металів чим порушив пункти 21 та 23 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого Постановою КМ України від 19.11.2012 р. №1104.
У справі №200/1131/18 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання передати виконаний проект замовнику - ОСОБА_1 на наданій ним флешці EMTEM 4 та на накопичувачу інформації мікро SP210704-4649. За висновками Дніпровського апеляційного суду, доказів того, що саме з вини відповідача, відбулось не виконання договору, матеріали справи не містять. Крім того, враховуючи, що позивачка є рідною сестрою відповідача сторони можуть вирішити питання виконання договору самостійно.
Застосовані судом норми законодавства та висновки Верховного Суду.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У розмінні ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За висновком постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.09.2020 у справі №926/1904/19 неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. При пред'явленні вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач повинен довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій. У вигляді упущеної вигоди можна відшкодувати ті збитки, які могли б бути реально отримані особою при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.
У відповідності до ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно ч.6 вказаної статті шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
За висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
За приписами ст.ст.1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини.
За висновками постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.02.2021 у справі №757/50534/17-ц необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104 затверджений Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності під час кримінального провадження.
У відповідності до п.7 вказаного Порядку вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, дізнавача, який здійснює таке провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 100 КПК України, у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу, вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.
Відповідно до пункту 86 Інструкції затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 N51/401/649/471/23/125 (далі - Інструкція). у разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню на підставі Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Згідно приписів ст.17 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції чинній на момент укладення договору) господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єкта архітектури, підлягає ліцензуванню, відповідальні виконавці окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, проходять професійну атестацію.
Відповідно до ст. 4 вказаного закону першочерговим для створення об'єкта архітектури підготовка містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
Висновки суду.
Покликання позивача на рішення судів у справах №804/14449/15 та №201/18305/17 суд відхиляє оскільки у таких справах встановлено порушення слідчим порядку зберігання валюти та дорогоцінних металів (пункти 21 та 23 Порядку №1104). На відміну від вказаних речових доказів накопичувачі інформації правомірно зберігалися слідчим у індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого (п.7 Порядку).
Проте, орган досудового розслідування був зобов'язаний забезпечити збереження вилучених речових доказів, а у випадку їх втрати за рахунок держави відшкодовуються збитки, завдані особі у якої було вилучено речові докази незалежно від вини.
Викладене узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі №303/1776/19.
Разом із тим на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та порушенням.
Зокрема незрозумілим є необхідність саме вилучених підчас обшуку носіїв інформації. Так предметом договору є розроблення проекту, відтак результатом договору є проект (документація для будівництва об'єктів архітектури, об'єкт авторського права) а не носій інформації. Позивачем не наведено жодного доводу та доказу про розроблення проекту та його втрати в результаті кримінального провадження. Не обґрунтовано неможливості досягнення сторонами бажаного результату договору шляхом передання проекту ні інших носіях інформації та в інший спосіб. Тим більше, що проект має бути складено у паперовому вигляді та підписано розробником.
Суд звертає увагу на висновок ухвали Дніпровського апеляційного суду від 06.08.2019 у справі №200/1131/18, за яким, враховуючи, що відповідачка ( ОСОБА_2 ) є рідною сестрою позивача ( ОСОБА_1 ) сторони можуть вирішити питання виконання договору самостійно.
Позивачем та третьою особою не надано доказів щодо розірвання договору та повернення авансу у сумі 100 000 грн.
При цьому, судом також критично оцінюється наданий позивачем договір про виконання проекту рекреаційного комплексу. Зокрема такий договір укладено між рідним братом та сестрою. Докази того, що позивач є суб'єктом господарювання, має відповідну ліцензію та пройшов професійну атестацію згідно Закону України «Про архітектурну діяльність» не надані, належність третій особі земельних ділянок, які вказані в договорі не підтверджена, технічне завдання не надано, отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не доведено.
З огляду на наведене позивачем не доведено, що дохід дійсно було б отримано, що невиконання договору - розроблення проекту перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із порушенням органу досудового розслідування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.
З огляду на наведене позов не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України суд -
Позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення суду складено та проголошено 05.03.2021.
Суддя: В.І.Цитульський