Справа № 199/3831/17
(1-кс/199/344/21)
іменем України
15 березня 2020 року м. Дніпро
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу особи, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно, -
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жовті Води, не працює, розлучений, який має а неповну середню освіту, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-20.12.1977 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська по ч. 1 ст. 84, 144, 42 УК УРСР до 4 років позбавлення волі;
-26.06.1994 Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська, кримінальна справ № 20560 була припинена по ст. 7 КПК України,
Відповідно до клопотання ставиться питання про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу особи, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, на початку січня 2002 року, (точної дати слідству встановити не надалось можливим), маючи намір, спрямований на незаконне заволодіння майном, шляхом обману, в особливо великих розмірах, вступив в змову з невідомою слідству особою.
Здійснюючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння майном, шляхом обману в особливо крупних розмірах, діючи в групі осіб, не встановленими для слідства особою, ОСОБА_4 , використовуючи документ - рішення опікунської ради Ленінського Виконавчого Комітету м. Дніпропетровська, яке є фіктивним і здійснюючи свій злочинний намір з метою незаконного збагачення, - 25.01.2002 продав квартиру АДРЕСА_2 , діючи як законний представник своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , 1987 року народження, гр. ОСОБА_6 , за суму еквівалентну-11.000 доларів США, що являється особливо великим розміром.
Своїми умисними діями, які виразилися в заволодінні чужим майном, шляхом обману або зловживання довірою (шахрайство), скоєним за попередньою змовою групою осіб, здійсненими в особливо великих розмірах, спричинивши значну шкоду потерпілому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив злочин, передбачений ч.4 ст.190 КК України.
Вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
?показами потерпілої ОСОБА_7 ;
?показами свідків;
?копіями документів, наданих потерпілими;
?іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за скоєння якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років, останній зник від досудового слідства та 29.01.2003 року був оголошений у розшук, може перебувати за межами України, що не дозволяє своєчасно здійснити його розшук і затримання та перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні, з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, а також ризику, що ОСОБА_4 знаходячись на волі може своїми діями здійснювати перешкоди кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється виникає доцільність обрати йому запобіжний захід, пов'язаний з позбавленням волі.
Таким чином підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, переховується від органів досудового розслідування, та є достатні дані, що одержавши відомості про звернення слідчого до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу до початку розгляду клопотання в суді може не прибути до суду за судовим викликом. Зазначене підтверджується показами свідків та рапортами співробітників поліції, про те, що останній за місцем своєї реєстрації не мешкає та місце його знаходження невідоме.
З метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, беручи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти цим ризиком, а тому порушується питання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_4 .
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України судове засідання відбулося без фіксування технічними засобами
Клопотання подано одночасно з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно ч. 2 ст. 187 КПК України якщо слідчий, прокурор подав разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слідчий суддя, суд приймає рішення згідно зі статтею 189 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 189 КПК України клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу, розглядається слідчим суддею, судом негайно після одержання цього клопотання у закритому судовому засіданні.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України судове засідання відбулося без фіксування технічними засобами
Як встановлено слідчим суддею, станом на час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 не є підозрюваним в даному кримінальному провадженні. Щодо посилання слідчого на направлення підозри ОСОБА_4 , то вчинення цієї дії, яка не передбачена КПК, не ототожнюється із врученням повідомлення про підозру, порядок якого врегульований главою 22 КПК України.
Так, відповідно до ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником (ч. 4 ст. 22 ККПК України).
Разом з тим, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ст. 42 КПК України).
Відповідно до ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов'язковою.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Главою 11 КПК України врегульований порядок виклику слідчим, прокурором.
Відповідно до ст. 133 КПК України слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
З огляду на вищенаведене, виклик ОСОБА_4 до слідчого в даному кримінальному провадженні мав відбуватися спочатку шляхом вручення повістки про виклик у спосіб, зазначений у ч. 1 ст. 135 КПК України (враховуючи, що зміст повістки визначений ст. 137 КПК України), з належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом (ч. 1 ст. 136 КПК України), та встановленням поважності причин неприбуття особи на виклик (ст. 138 КПК України).
Однак з боку слідчого не було дотримано даного обов'язку, ОСОБА_4 не є підозрюваним.
Не зважаючи на посилання слідчого про те, що 14.05.2014 р. ОСОБА_4 направлено повідомлення про підозру у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, доказів про це слідчому судді не надано.
Водночас, відповідно до ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру, в тому числі, коли підозрюваного оголошено в розшук. Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Згідно зі ст. 282 КПК України у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора.
Слідчі (розшукові) дії визначені та регламентовано порядок їх проведення главою 20 розділу ІІІ (досудове розслідування) КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. До слідчих (розшукових) дій належать допити, пред'явлення особи чи речей для впізнання, пред'явлення трупа до впізнання, проникнення до житла чи іншого володіння, обшук, огляд, слідчий експеримент, освідування особи, експертизи.
Зі змісту ч. 2 ст. 131 КПК України вбачається, що затримання особи та тримання під вартою є заходами забезпечення кримінального провадження.
За своїм змістом заходи забезпечення кримінального провадження не є слідчими (розшуковими) діями.
Слідчий суддя вважає, що заходи забезпечення кримінального провадження не можуть бути застосовані у кримінальному провадженні, яке зупинене, оскільки такі дії суперечать вимогам ст. 280 КПК України.
Звернення до суду з клопотаннями про надання дозволу на затримання з метою приводу та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є слідчими (розшуковими) діями, спрямованими на встановлення місцезнаходження підозрюваного. У разі необхідності звернутися до слідчого судді з відповідними клопотаннями слідчий зобов'язаний відновити досудове розслідування.
Порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також надання відомостей з нього, врегульовано Положенням про порядок ведення ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, який затверджений наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 №139, згідно з яким відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому КПК України, за формою, наведеною у додатку 6 до цього Положення.
Витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування.
Слідчому судді для розгляду поданого 15.03.2021 р. клопотання був наданий витяг з зазначеного вище кримінального провадження з ЄРДР, сформований станом на 11.03.2021 р., який, містить прізвище прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ), та прізвища слідчих, які здійснюють досудове розслідування ( ОСОБА_3 , ОСОБА_10 ).
Разом з тим, відповідно до пункту 17 частини 1 статті 3 КПК України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом (КПК України), здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
За ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є:
1) слідчі підрозділи:
а) органів Національної поліції;
б) органів безпеки;
в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;
г) органів Державного бюро розслідувань;
2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.
Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ № 570 від 06.07.2017 р. "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України" слідчий - службова особа органу Національної поліції України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
У частині 1 статті 39 КПК України законодавцем визначено, що керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.
Згідно з п. 1 ч. 2 статті 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
Доказів про визначення саме слідчого ОСОБА_3 , яка здійснюватиме досудове розслідування в даному кримінальному провадженні, в порушення п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України керівником органу досудового розслідування не приймалося.
Частиною 2 ст. 37 КПК України передбачено, що прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, зазначених ч. ч. 4, 5 ст. 36, ч. 3 ст. 37, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 341 КПК України.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 37, ч. 2 ст. 37, ч. ч. 1, 3, 6 ст. 110 КПК, постанова про призначення прокурора, якою надаються конкретному прокурору (групі прокурорів) повноваження, передбачені ст. 36 КПК, у кримінальному провадженні, є обов'язковою, як і підписання відповідною особою, що її винесла.
До клопотання слідчого наданий витяг з ЄРДР, зазначений вище, втім, останній, виходячи з зазначених вище правових норм, не наділяє прокурора ОСОБА_9 повноваженнями здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням з повноваженнями, передбаченими ст. 36 КПК, за відсутності відповідного процесуального рішення керівника органу прокуратури.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 92 КПК обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладено на сторону, що їх подає.
Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 93 КПК України).
Виходячи зі змісту ст. 94 КПК, обов'язок оцінки доказів з точки зору їх допустимості покладено на слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд.
До повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Враховуючи викладене, слідчий суддя, дослідивши докази, матеріали клопотання та долучені до нього документи, що належним чином не засвідчені, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів - з точки зору допустимості, достатності та взаємозв'язку, вважає, що надані докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, свідчать про те, що клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, адже підстави, наведені для надання дозволу на затримання вважати відповідними і достатніми не можливо.
Керуючись п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 110, ст. 189, ст. 369 - 372 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12012040630000609 від 24.12.2012 р. за ч. 4 ст.190 КК України про дозвіл на затримання з метою приводу відмовити.
Ухвала набирає чинності негайно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
15.03.2021