Ухвала
15 березня 2021 року
м. Київ
справа № 569/15477/19
провадження № 61-16861ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 23 760,82 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2019 року скасовано.
Позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 11 729,16 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У решті позовних вимог відмовлено.
У листопаді 2020 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2019 року.
Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: заявнику необхідно надати докази поважності пропуску строку на касаційне оскарження.
Зазначена ухвала направлялась ОСОБА_1 , двічі на адресу: АДРЕСА_1 , проте повернулась 21 січня 2021 року та 03 березня 2021 року на адресу Верховного Суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 131 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
До касаційного суду заява про зміну місця проживання або місцезнаходження не надходила.
Здійснюючи повідомлення ОСОБА_1 про залишення касаційної скарги без руху, суд касаційної інстанції врахував, що відомості про інші адреси для листування у матеріалах провадження відсутні.
Також, варто зазначити, що ухвала Верховного Суду від 02 грудня 2020 року внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень та перебуває у вільному доступі.
Рішенням Європейського суду з прав людини «Чірікоста і Віола проти Італії» визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.
Оскільки, станом на 15 березня 2021 року заявником недоліки касаційної скарги не усунуто, вказане свідчить про невиконання ним вимог ухвали Верховного Суду від 02 грудня 2020 року, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику.
Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України та статті 185 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Воробйова