Іменем України
11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 347/2020/18
провадження № 61-3828ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування майнової шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування заподіяної майнової шкоди,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування майнової шкоди.
На обґрунтування позову зазначала, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок та земельна ділянка, площею 0,1587 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . На її земельній ділянці ростуть плодові дерева породи черешня, вишня та інші. Дерева знаходяться на значній відстані від господарства та земельної ділянки відповідача та жодних незручностей йому не приносять. Проте, 05 квітня 2018 року її сусід ОСОБА_2 без її дозволу та згоди зрубав три фруктових дерева, а саме; дві вишні та одну черешню. Дані фруктові дерева були плодоносними і вона планувала зібрати урожай. Незаконними діями відповідача їй спричинено майнову шкоду на
суму 23 962,00 грн, яка виражається у тому, що через рубку дерев вона втратила вигоду з них.
Посилаючись на наведене, просила зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди у користуванні її земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тастягнути з нього спричинену їй майнову шкоду у розмірі 23 962,00 грн.
У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування заподіяної майнової шкоди.
Зустрічний позов мотивував тим, що у 2016 році ОСОБА_1 разом зі своїм батьком ОСОБА_3 демонтували частину своєї огорожі, проникли на належну йому земельну ділянку, на якій всупереч його волі самовільно зрубали дев'ять фруктових дерев сорту груші, яблуні, черешні, сливи та горіха. Стовбури фруктових дерев вони забрали собі, а гілля та інші непотрібні їм залишки залишили на його земельній ділянці. Взимку від снігу зламалася вишня
ОСОБА_1 , яка всупереч вимогам земельного законодавства була висаджена біля самої їхньої огорожі. Падаючи, вишня потрапила на балкон його будинку і пошкодила вікно. Забрати вишню та відшкодувати йому спричинену майнову шкоду ОСОБА_1 відмовлялася. Тому він змушений був найняти робітників, які розчистили його господарство від зламаної вишні. Крім того, ОСОБА_1 , грубо порушуючи ДБНіП України, на самій межі незаконно побудувала гараж, дах якого виходить на його земельну ділянку, та самовільно захопила частину належної йому земельної ділянки розміром 28х4 м.
У зв'язку з наведеним, просив суд зобов'язати ОСОБА_1 повернути йому самовільно зайняту земельну ділянку розміром 28х4 м, зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою шляхом знесення самовільно спорудженого гаража, стягнути з неї 25 000,00 грн майнової шкоди.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні її земельною ділянкою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 962,00 грн майнової шкоди.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000,00 грн судових витрат, понесених на отримання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року виправлено описку в постанові Івано-Франківського апеляційного суду
від 28 січня 2021 року.
04 березня 2021 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого
2021 року.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
За змістом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою з таких підстав.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною першою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд апеляційної інстанції,вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, взявши до уваги складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, дослідивши пропорційність понесених заявником витрат на правничу допомогу до предмета спору, з урахуванням заперечень позивача щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, дійшов правильного висновку, що розмір витрат на правову допомогу є завищеним, на підставі чого обґрунтовано стягнув з
ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у
розмірі 3 000,00 грн.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року та відмову у відкритті касаційного провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 08 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування майнової шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування заподіяної майнової шкоди, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська