Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/105/21 Головуючий у суді І-ї інстанції Загреба І. В.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я.
11.03.2021 року.Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 лютого 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ПП - НОМЕР_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушеннь, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення за ч.1 ст.122-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 153 грн.; за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст. 36 КУпАП остаточно накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто у дохід держави судовий збір в сумі 420 гривень 40 копійок,
Згідно з постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 лютого 2021 року, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 30.12.2020 р. о 22:00 год., керуючи транспортним засобом - автомобілем «BYD F-3», д/н НОМЕР_2 , в м.Кропивницький по вул.Комарова у порушення п.2.4 ПДР України, не зупинився на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору та спеціального звукового сигналу «Сирена», а також відповідною командою через гучномовець. ОСОБА_1 був затриманий шляхом переслідування та блокування по вул. Комарова, 70 в м.Кропивницький.
Також, ОСОБА_1 , 30.12.2020 р. о 22:03 год., керуючи з ознаками алкогольного сп'яніння транспортним засобом - автомобілем «BYD F-3», д/н НОМЕР_2 , в м.Кропивницький по вул.Комарова 70, у порушення п.2.5 ПДР України, у присутності двох свідків відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Не погоджуючись з рішенням районного суду в частині визнання винуватості та накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції в частині визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік - скасувати, та закрити провадження по справі за ч.1 ст.130 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.І ст.247 КУпАП), в іншій частині постанову залишити без зміни.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції не викликав і не допитав свідків місця події - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 (в письмовому поясненні зазначено АДРЕСА_4 ), не розглянув по суті його письмове клопотання від 01.02.2021 року по справі. Не роз'яснив йому права та обов'язки, не взяв до уваги законний порядок проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці події та в медичному закладі.
Також суд відмовився надавати йому час для звернення до фахівця права чи адвоката щодо захисту прав в суді першої інстанції. Не було також його повідомлено про об'єднання двох адміністративних справ за ст. 122-2 ч.1 та ст. 130 ч.І КУпАП в одне провадження, що є неприпустимим порушенням його прав, інтересів та низку порушень матеріального та процесуального права.
Судове засідання в порядку апеляційного перегляду постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 лютого 2021 року, призначене на 04.03.2021, було відкладено на 11.03.2021 на 09 год. 30 хв. у зв'язку з клопотанням ОСОБА_1 , в якому останній зазначив, що він перебуває на лікуванні, має намір ознайомитися з матеріалами справи та залучити захисника. Просив відкласти розгляд справи після 05.03.2021.
В судове засідання призначене на 11.03.2021 на 09 год. 30 хв. ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи не з'явився, знову подав клопотання про відкладення розгляду справи. У клопотанні зазначив, що має бажання ознайомитися з матеріалами справи та залучити захисника, крім того продовжує хворіти та надав копію листка непрацездатності.
Проте, вказане клопотання слід відхилити з тих підстав, що відповідно до копії листка непрацездатності серія АЛГ №004521 ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 02.03.2021 по 05.03.2021. З 06.03.2021 стати до роботи. Даних про те, що ОСОБА_1 після 05.03.2021 продовжує лікування - немає.
Крім того, у своєму клопотанні ОСОБА_1 неодноразово наголошує про те, що він бажає ознайомитися з матеріалами справи та залучити захисника або іншого фахівця в галузі права для захисту своїх прав та інтересів. Однак, зважаючи на те, що з часу подання апеляційної скарги (10.02.2021), ОСОБА_1 мав достатньо часу для реалізації своїх прав, визначених ст. 268 КУпАП, клопотання про відкладення розгляду справи, наведених у клопотанні слід залишити без задоволення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд констатує, що ОСОБА_1 недобросовісно використовує належні йому процесуальні права, зокрема, право на участь у судовому засіданні, та ухиляється від виконання процесуальних обов'язків, покладених на нього, зокрема, шляхом неявки у судові засідання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. При цьому, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі, в якій вона є стороною, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 268 КУпАП, в яких наведено виключний перелік правопорушень, передбачених відповідними статтями КУпАП, при розгляді справ за якими присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, беручи до уваги відсутність вимог щодо обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, при розгляді такої справи, за умови обізнаності ОСОБА_1 про судовий розгляд справи відносно нього, а так само обізнаність останнього про судові засідання, які призначалися судом по даній справі, виходячи з положень ст. 294 КУпАП суд приходить до висновку про розгляд даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки зазначену вище поведінку особи, суд розцінює, як спосіб захисту з метою затягування строків розгляду справи та уникнення відповідальності.
Перевіривши матеріали справи, зваживши доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає виходячи з таких підстав.
Згідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Як слідує із апеляційних вимог ОСОБА_1 оскаржувана постанова суду першої інстанції про визнання його винуватості за ч.1 ст. 122-2 КУпАП не оспорюється, а тому апеляційний суд, рішення в цій частині не переглядає.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Тобто, відповідно до вимог ст. 245, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судом забезпечується всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи. Зазначені вимоги закону суддею районного суду дотримані.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП (чинна на час скоєння адміністративного правопорушення) передбачає, що адміністративна відповідальність настає в разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, що є порушенням п. 2.5 ПДР України.
Як вбачається з матеріалів справи суддею районного суду, всебічно розглянуто справу, об'єктивно оцінинено наявні докази, з'ясувано фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення та надано їм правильну оцінку.
Зокрема вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №176265 від 30.12.2020 року;
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №176264 від 30.12.2020 року;
-протоколом затримання АЗ №112666 від 30.12.2020 року;
-письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;
-відеозаписом, який міститься на оптичному диску у матеріалах справи;
-копією посвідченням водія серії НОМЕР_3 .
Аналізуючи вказані докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, є правильним.
Порушень законодавства про адміністративні правопорушення, які б вплинули на правильність прийнятого районним судом рішення, та були б підставою для його скасування, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, та під час розгляду справи в суді першої інстанції, допущено не було.
Що стосується апеляційних доводів про те, що суд першої інстанції не викликав та не допитав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , то такі твердження є безпідставними, оскільки правдивість пояснень даних свідків сумніву не викликає, водночас, апелянтом не надано доказів, які б вказували, що свідки у даній справі є неупередженими або зацікавленими у даній справі. Крім того, ОСОБА_1 не порушувалося питяння про допит вказаних свідків в апеляційному суді.
Окрім того, письмові покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є логічними послідовними та такими, що узгоджуються з іншими письмовими доказами у справі, а також відеозаписом, з якого убачається, що ОСОБА_1 на вимогу поліцейського відмовився пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу порушення його права на захист, зокрема те, що йому не було надано час для звернення до фахівця права чи адвоката, оскільки з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушеня (30.12.2020), останній мав достатньо часу для залучення захисника для захисту свої прав та інтересів по вказаній справі.
Не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про те, що його не було повідомлено про об'єднання справ за ст. 122-2 ч.1 та ст. 130 ч.1 КУпАП в одне провадження, оскільки, відповідно його заяви від 01.02.2021 він особисто зазначив про те, що матеріали справи № 404/106/21 об'єднанні за двома протоколами, а саме: серії ОБ №176265 від 30.12.2020 року за ч.1 ст. 122-2 КУпАП та протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №176264 від 30.12.2020 року за ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с. 33-38).
Інших будь яких вагомих доводів, які б поставили під сумнів рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не наведено, а тому районний суд правильно дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та обґрунтовано призначив йому вид та розмір стягнення в межах санкції вказаної статті, а тому, відсутні підстави для скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі за ч.1 ст. 130 КУпАП, як того просить скаржник у своїй апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 лютого 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Л.Я. Ткаченко