Єдиний унікальний номер судової справи 201/8104/20
Номер провадження 1-кс/201/596/2021
Іменем України
16 березня 2021 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , ознайомившись з обвинувальним актом у кримінальному провадженні №42020042640000075 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 364 КК України,
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42020042640000075 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 364 КК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначений слідчий суддя ОСОБА_1 .
Ознайомившись з обвинувальним актом, вважаю за необхідне при розгляді останнього заявити самовідвід з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбаченихстаттями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Звертаю увагу на те, що в рамках вказаного кримінального провадження мною під час досудового розслідування було розглянуте клопотання старшого слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та ухвалою від 24.02.2021 року (по справі №201/333/21, кримінальне провадження 1-кс/201/140/21) клопотання було залишено без задоволення. Також наголошую на те, що 15.01.2021 року під час розгляду вказаного клопотання в судовому засіданні захисником ОСОБА_4 , мені було заявлено відвід, що може свідчити про наявність підстав для сумніву в безсторонності судді.
Під час прийняття рішення про самовідвід, мною приймаються до уваги положення Кодексу суддівської етики та ст. 3 Європейського статуту судді, яка передбачає, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким, як неупереджений, а також положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, згідно яких, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення, а також дотримуючись рекомендацій Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001р. в частині виключення найменшої підозри в зацікавленості судді у результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає.
Крім того, мною враховані положення ст. 3 Європейського статуту судді, який передбачає, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі « Мироненко і Мартиненко проти України»).
Як визначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 9 листопада 2006 р. у справі «Білуха проти України», наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії».
Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства».
Крім того, п. 2.5. «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006р., передбачає, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Тому, з метою запобігання можливим висновкам про те, що я, якимось чином, прямо чи побічно, зацікавлений у результатах розгляду справи, з метою усунення обставин, які можуть викликати сумніви у його об'єктивності та неупередженості, дотримуючись рекомендацій Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001р. в частині виключення найменшої підозри в зацікавленості судді у результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає, керуючись ст. 75 КПК України, вважаю за можливе заявити самовідвід.
Задля усунення будь-яких сумнівів в упередженості слідчого судді ОСОБА_1 , при вирішенні питання про розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні №42020042640000075 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 364 КК України, вважаю за необхідне з огляду на вимоги ст.ст. 75, 80 КПК України, заявити самовідвід.
Керуючись ст.ст. 8, 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, ст.ст. 75, 80-81, 369-372 КПК України,
При розгляді обвинувального акту у кримінальному провадженні №42020042640000075 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 364 КК України - заявити самовідвід.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42020042640000075 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 364 КК України № 201/8104/20 (провадження№ 1кс/201/596/2021) передати до канцелярії суду для виконання вимог ст. 35 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1