Справа № 473/4431/20
іменем України
"09" березня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Ротар М.М., при секретарі - Пащенко Ю.В.
за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Андрухова М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Зелений Гай» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку
встановив
24 грудня 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Зелений Гай» про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 29 479 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.03.2019 року по 01.12.2020 рік - у сумі 93 959,76 грн., а також судових витрат в сумі 939 грн. 60 коп..
Свої вимоги мотивує тим, що з 01.07.2017 року працював у Приватному акціонерному товаристві «Зелений Гай» на посаді робочого на підставі наказу № 42-к від 01.07.2017 року.
04.03.2019 року його було звільнено з роботи за згодою сторін на підставі наказу № 8-к від 01.03.2019 року, оскільки відповідач порушував умови договору та не виплачував йому заробітну плату у розмірі 29 479 грн..
В день звільнення підприємство з ним не провело повний розрахунок. Оскільки його середньоденна заробітна плата складає 214,52 грн., з моменту звільнення до моменту складання розрахунку пройшло 438 робочих днів, таким чином середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 93 959,76 грн. Позивач просив стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 28.12.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
26.01.2021 року від відповідача Приватного акціонерного товариства «Зелений Гай» надійшов відзив на позовну заяву.
03.02.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
25.02.2021 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог відповідно до якої він просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.03.2019 року по 01.12.2020 рік - у сумі 93 959,76 грн., оскільки заборгованість по заробітній платі в розмірі 29479 грн. йому була виплачена в повному обсязі 29.01.2021 року.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача ПРАТ «Зелений Гай» Андрухов М.І. у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказав, що позивач був звільнення за згодою сторін не з 04.03.3019 року, як він стверджує, а з 01.03.3019 року. Позивач не з'являвся до відповідача на його запрошення для отримання заробітної плати, отже у відповідача не було можливості провести з ним розрахунок та виплатити йому заробітну плату саме з вини позивача.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.07.2017 року працював у Приватному акціонерному товаристві «Зелений Гай» на посаді робочого на підставі наказу № 42-к від 01.07.2017 року. На підставі наказу № 8-к від 01.03.2019 року
ОСОБА_1 було звільнено з роботи за згодою сторін (записи в трудовій книжці НОМЕР_1 ).
При звільненні з позивачем не був проведений повний розрахунок та належні йому кошти не були виплачені.
Відповідно до звіту про виплату заробітної плати за 01.07.18-310519 по фірмі Зелений Гай. По працівнику ОСОБА_1 заборгованість по не виплаченій заробітній платі складає 29 478,45 грн., що також підтверджено листом №139 ПРАТ «Зелений Гай» від 13.09.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
З матеріалів справи вбачається, а саме позивач ОСОБА_1 на підставі наказу №11-к від 01 лютого 2019 року перебував у відпустці з 04.02.2019 року по 01.03.2019 рік. (а.с.27).
01 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 перебував на своєму робочому місці та власноручно написав заяву про звільнення, яка була узгоджена в цей же день з генеральним директором ПрАТ «Зелений Гай» та датою звільнення зазначено з 01.03.2019 року. Вказане також співпадає із записом в трудові книжці, в якій зазначено, що наказ про звільнення №8 к датований 01.03.2019 року.
Отже відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України саме 01.03.2019 року позивачу ОСОБА_1 повинні були виплачені всі нараховані йому суми при звільненні.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами), середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При цьому, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (п.4 розділу ІІІ Порядку).
Так, в даному випадку, оскільки відповідно до особового рахунку за 1 квартал 2019 року нараховано за січень місяць з 02.01.2019р по 31.01.2019 р. (21 день) нараховано заробітна плата 4 695,66 грн. за лютий місяць з 01.02.2019р по 01.02.2019 р. (1 день) нараховано заробітна плата 249,13 грн., відповідачем не надано суду довідку про середньоденну заробітну плату позивача, то згідно наведеного порядку, суд вважає, що середньоденний заробіток позивача дорівнював 224,76 грн. ( 4 944,79 грн: 22 робочі дні за період з 02.01.2019 р. по 01.02.2019 р. )
Розрахунок з позивачем ПРАТ «Зелений Гай» на час звільнення не проведено.
Затримка розрахунку при звільненні відбулась в період з 04 березня 2019 року по 01 грудня 2020 року ( в межах позовних вимог) та складає 438 робочих дні. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 98 444 гривень 88 копійок (224,76 х 438 = 98 444,88).
Таким чином, стягненню з відповідача, в межах суми заявлених позовних вимог, підлягає 93 959 гривень 76 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
При цьому суд не може взяти до уваги заперечення відповідача стосовно того, що він був позбавлений можливості при звільненні розрахуватися з ОСОБА_1 , який не з'являвся на роботі, оскільки в судовому засіданні не було надано доказів того, що відповідач направляв звільненому працівників повідомлення про необхідність з'явитися до установи й отримати розрахунок належних йому сум..
З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені судові витрати, пов'язані з сплатою судового збору в розмірі 939 грн. 60 коп.
Згідно вимог ст. 133 ч.1 ЦПК України - судові витрати складаються із судового збору та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог ст. 141 ч.2 п.1 ЦПК України - у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
За такого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 939 грн. 60 коп..
Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 263-265, 268,280-282 ЦПК України, суд
ухвалив
позов - задовольнити.
Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Зелений Гай» (ЄДРПОУ 00414090) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.03.2019 року по 01.12.2020 рік - у сумі 93 959,76 грн., а також судові витрати в сумі 939 грн. 60 коп..
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерного товариства «Зелений Гай» код ЕДРПОУ 00414090, юридична адреса 56541 с. Бузьке, Вознесенський район, Миколаївська область вулиця Зеленогаївська будинок 12.
Повний текст рішення суду складено 15.03.2021року.
Суддя М.М. Ротар