Справа № 473/499/21
іменем України
"09" березня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання Багрін І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в лютому 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11 543 грн. 67 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 03.11.2015 року була укладена генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5 208 грн. 35 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 24 місяці (до 30.11.2017 року).
Взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов вищевказаної угоди, банк виконав у повному обсязі. Проте, відповідач ОСОБА_1 , незважаючи на це, порушила її, оскільки, своєчасно не погашала кредит та не сплачувала проценти за користування ним, внаслідок чого станом на 18.01.2021 року утворилася заборгованість за кредитним договором, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 5 208 грн. 35 коп., заборгованість за процентами в розмірі 4 216 грн. 15 коп., пеня в розмірі 6 082 грн. 29 коп., штраф у розмірі 869 грн. 19 коп. Позивачем заявлено до стягнення 11 543 грн. 67 коп., виходячи з заборгованості за кредитом та процентами, штрафу в вказаному вище розмірі та пені в розмірі 1 249 грн. 98 коп.
Ухвалою суду від 17.02.2021 року було відкрито провадження по вказаній справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася. Надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на пропуск позивачем позовної давності щодо звернення з обумовленими вимогами до суду. Водночас звертала увагу на те, що позивачем здійснено подвійне нарахуванням штрафних санкцій (одночасно пені, штрафу) за одне й теж саме порушення.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Зокрема судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 03.11.2015 року була укладена генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н, в якій сторони узгодили всі її умови.
Відповідно до даного договору, банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту в розмірі 5 208 грн. 35 коп. на строк до 30.11.2017 року, а відповідач зобов'язалася щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,5 % на місяць від суми залишку заборгованості по кредиту, а всього вносити щомісячний платіж у розмірі не меншому, ніж 260 грн. 63 коп.
Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є обов'язок відповідача сплатити неустойку (пеню), розмір якої встановлений Умовами та правилами надання банківських послуг, а також штрафу, згідно п.2.2 генеральної угоди (869 грн.19 коп.).
Так, згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1049, ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання.
Як зазначалося вище, 03.11.2015 року відповідачем була підписана генеральна угода, відповідно до якої сторонами було узгоджено розмір кредитного ліміту, плату за його користування (розмір та порядок сплати процентів), строк повернення кредитних коштів, штрафні санкції за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань (штраф, відповідно до п.2.2. генеральної угоди). Умов щодо розміру, порядку нарахування пені генеральна угода не містить (є відсилка до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку).
Водночас, у матеріалах справи відсутнє підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи генеральну угоду, а також те, що вказані документи на момент її підписання взагалі містили умови щодо сплати пені в разі порушення грошових зобов'язань, в тому числі в зазначених у документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі та порядку нарахування.
Зазначений правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в подібній справі за № 342/180/17.
За такого, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді відповідальність позичальника, яка встановлена в формі сплати пені.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 18.01.2021 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 10 293 грн. 69 коп. (5 208 грн. 35 коп. - заборгованість за кредитом, 4 216 грн. 15 коп. - заборгованість за процентами, 869 грн. 19 коп. - штраф). Відповідачем вказаний розрахунок не спростовано, не надано доказів його неправильності або альтернативного розрахунку (ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Разом з тим, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.
Перевіряючи обґрунтованість вказаної заяви, суд виходить з наступного.
Так, згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Частиною 1 ст. 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України) сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як зазначалося вище, датою кінцевого погашення заборгованості за генеральною угодою є 30.11.2017 року (п.п.1.1.3 угоди).
Водночас, як вбачається з п.п.1.3, 1.3.1 генеральної угоди, в випадку порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених договорами та розділом 1 «Реструктуризація заборгованості» Генеральної угоди більш ніж на 1 день, строком повернення кредиту, який вказано в п.п. 1.1.3. генеральної угоди є 2-й день з моменту такого порушення.
Пунктом 2.2. угоди передбачено, що згідно ст. ст. 212,611,651 ЦК України при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, вказаних у цій генеральній угоді, Умовах та Правилах, більш ніж на 31-й день за зобов'язаннями, строк погашення яких не настав, сторони погодили, що строком повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32-го дня порушення строку повернення кредиту вважається простроченою.
Згідно розрахунку заборгованості, виписки з особового рахунку позичальника, відповідачем не було здійснено жодних виплат у порядку погашення заборгованості за вищевказаною генеральною угодою.
Отже, враховуючи викладене, визначений сторонами порядок виконання обумовленого зобов'язання (щомісячне погашення кредиту повинно було здійснюватися з 1 по 25 число кожного місяця) 27.12.2015 року настав кінцевий строк повернення кредиту в повному обсязі, в тому числі платежів, строк яких не настав. В свою чергу, позивач звернувся до суду з позовом 06.02.2021 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності.
За таких обставин, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню на користь позивача й понесені ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 12,13, 76-83, 141, 259, 263- 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромвідмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 15.03.2021 року.
Суддя Л.В. Лузан