Справа №265/8138/19
Провадження №2/265/69/21
02 березня 2021 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
при секретарях - Дрьомової О. В., Яшкові М. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/8138/19 за первісним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», Споживчого кооперативу «Террасний-плюс», ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» про усунення перешкод у володінні власністю шляхом перенесення газопроводу, треті особи: Маріупольська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за зустрічним позовом Споживчого кооперативу «Террасний-плюс» до ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір сервітуту на обслуговування надземного газопроводу,
за участі представника позивача - ОСОБА_5 ,
відповідача та представника відповідача - Курчай О. М.,
представника відповідача - ОСОБА_6 , -
Заяви по суті справи.
Звернувшись до суду із первісним позовом ОСОБА_1 вказував, що він 14 травня 2010 року придбав земельну ділянку в АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, де у п. 4 такого договору жодних обмежень щодо використання такої земельної ділянки не було. Натомість, він до придбання вказаної земельної ділянки бачив, що по ній проходять два наземні газопроводи. Оскільки внаслідок надання у власність фізичній особі Маріупольською міською радою земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою позивача по АДРЕСА_1 по межі схематично позначеній літерами «Г» та «А», звідки він планував організувати заїзд до своєї земельної ділянки, то на теперішній час він змушений організовувати заїзд з боку вулиці Терасної, межі якої схематично позначеній літерами «В» та «Б», саме ближче до якої й проходять спірні газопроводи. Оскільки один газопровід належить СК «Террасний-плюс», а інший проведений до житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , то за відсутності добровільної згоди відповідачів щодо перенесення спірних газопроводів він просив суд усунути перешкоди йому, як власнику земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
В подальшому свої заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 неодноразово змінював та збільшував кількість відповідачів, в яких позивач посилався додатково на те, що не було узгоджено проведення спірного газопроводу відповідачів зі службою земельних ресурсів та архітектурним бюро міста, а також відсутні дані щодо виділу земельної ділянки для прокладення по ній такого газопроводу. Крім того ОСОБА_2 не має проекту на будівництво газопроводу до свого будинку АДРЕСА_2 , не маючи дозвільних документів на землю для будівництва такого газопроводу до свого будинку. Також спірні газопроводи не пройшли державну реєстрацію. На підставі висновку експерта встановлено, що позивач не може використовувати свою землю за призначенням, тобто для будівництва житлового будинку. Фактично земельною ділянкою ОСОБА_1 користується ОСОБА_2 та СК «Террасний-плюс». З огляду на перелічене просив суд усунути перешкоди у володінні земельною ділянкою АДРЕСА_1 шляхом перенесення наземного газопроводу довжиною 33,78 метрів та іншого газопроводу довжиною 18,43 м. (наземна частина 13,95 м. та підземна частина 4,48 м.), поклавши на відповідачів понесені ним судові витрати. ОСОБА_1 також заявив письмово про застосування строків позовної давності щодо вимог зустрічного позову СК «Террасний-плюс».
Не погоджуючись із позовом ОСОБА_1 , головою СК «Террасний-плюс» було подано відзив, де ОСОБА_2 вказував, що метою діяльності СК «Террасний-плюс» є об'єднання громадян для проведення та експлуатації газопроводу у м. Маріуполі, за зверненням СК «Террасний-плюс» КП «Міське управління капітального будівництва» оформило проектну документацію з прокладення газопроводу середнього тиску до житлових будинків 5, 5-а та АДРЕСА_3 , а ПАТ «Маріупольгаз» виконав роботи по будівництву такого газопроводу, з яким СК «Террасний-плюс» уклав договір на обслуговування належних такого кооперативу газопроводу. Отже, наземний газопровід, що проходить на теперішній час по земельній ділянці, зокрема, по АДРЕСА_1 , був побудований відповідно до закону ще до 2008 року на землях Маріупольської міської ради за межами колишнього піонерського табору імені Зої Космодем'янської. Натомість, у подальшому при складанні проектів відведення земельних ділянок громадянам для будівництва індивідуальних будинків Маріупольською міською радою не було враховано газопровід СК «Террасний-плюс», тому такі проекти були виконанні із порушенням, бо не містять обмежень щодо використання відведених земельних ділянок. Просив відмовити ОСОБА_1 у первісному позові.
Не погоджуючись із позовом ОСОБА_1 , суду був поданий відзив ПАТ «Маріупольгаз», представник якого вказував, що ПАТ «Маріупольгаз» не є власником або балансоутримувачем газопроводу, що є предметом позову, тому його пред'явлення є безпідставним до ПАТ «Маріупольгаз», яке є правонаступником ВАТ «Маріупольгаз», яке свого часу видало КП «Міське управління капітального будівництва» технічні умови на проектування газових мереж для житлових будинків АДРЕСА_2 , 5 а, АДРЕСА_3 , відповідно до яких проектно-конструкторським відділом ВАТ «Маріупольгаз» був розроблений проект № 182/05г-ГСН, яким передбачено прокладення наземного газопроводу 151 м по АДРЕСА_3 , який після його побудови на баланс ПАТ «Маріупольгаз» не передавався. Згідно із актом прийняття закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання газопровід середнього тиску до житлових будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 був прийнятий та введений в експлуатацію. Додавав, що газопровід середнього тиску по вул. Терасній, який простирається від вул. Панфілова за інвентарним № 114090000330200237, на території ділянки по АДРЕСА_1 не проходить. Отже, на території ділянки по АДРЕСА_1 знаходиться надземний газопровід середнього тиску і підземні вводи в житлові будинки по АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та 7, які знаходяться на балансі СК «Терасний плюс», тому просив у позові ОСОБА_1 відмовити.
Не погоджуючись із позовом ОСОБА_1 , представник КП «Міське управління капітального будівництва» подав суду відзив, де вказував, що КП «Міське управління капітального будівництва» Маріупольської міської ради виступив за ініціативою СК «Террасний-плюс» замовником до ВАТ «Маріупольгаз» з проектування газових мереж для житлових будинків 5, АДРЕСА_4 , на підставі чого ВАТ «Маріупольгаз» розробив проект № 182/05г-ГНС, яким передбачена прокладка наземного газопроводу 151 м. по вул. Терасній, який був переданий СК «Террасний-плюс». Отже, КП «Міське управління капітального будівництва» не виконувало робіт з будівництва спірного газопроводу, а також на свій баланс зазначений газопровід не приймало. Додавав, що процедура передачі такого газопроводу на баланс ПАТ «Маріупольгаз» не відбулась. Просив відмовити у позові ОСОБА_1 .
Від третьої особи, ОСОБА_3 , до суд надійшли письмові заперечення на позов ОСОБА_1 , в яких останній, не визнаючи заявлені вимоги, вказував, що газифікація його будинку АДРЕСА_2 відбулась відповідно до закону ще у 2006 році до відведення у 2008 році земельних ділянок фізичних особам під забудову житловими будинками земельних ділянок, зокрема АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов.
За зустрічним позовом СК «Террасний-плюс» до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту, представник кооперативу, ОСОБА_2 , посилався на те, що ним були здійснені заходи щодо досудового врегулювання спору та укладення договорів сервітутів щодо земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , по якій проходить газопровід, власником якого є СК «Террасний-плюс». Натомість, добровільно вирішити спір ОСОБА_1 не бажає. Отже, оскільки при відведені під забудову ОСОБА_7 земельної ділянки по АДРЕСА_1 не були вказані у проектній документації обмеження щодо використання такої земельної ділянки, де проходить газопровід СК «Террасний-плюс», то просив суд зобов'язати ОСОБА_1 укласти з СК «Террасний-плюс» договір сервітуту на обслуговування наземного газопроводу по АДРЕСА_1 з його реєстрацією відповідно до закону.
Пояснення учасників процесу.
ОСОБА_1 , будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, надавши заяву з проханням вирішити справу за його відсутності.
Представник позивача, ОСОБА_5 , заперечуючи проти встановлення сервітуту на належній ОСОБА_1 земельній ділянці, зазначала, що СК «Террасний-плюс» став власником газопроводу вже після виділу земельної ділянки ОСОБА_7 , а обмеження прав власника такої земельної ділянки без оплати не відповідатиме інтересам ОСОБА_1 , а, навпаки, унеможливить використання ним власності за цільовим призначенням. Також у судовому засіданні ОСОБА_5 повністю підтримала доводи ОСОБА_1 , наведені ним у позовній заяві.
Представник ПАТ «Маріупольгаз», ОСОБА_6 , заперечуючи проти позову ОСОБА_1 , підтримувала при цьому зустрічні позовні вимоги СК «Террасний-плюс», зазначаючи, що технічні умови ВАТ «Маріупольгаз» були видані СК «Террасний-плюс» на проведення газопроводу до житлових будинків АДРЕСА_5 , який перебуває на балансі такого кооперативу та був побудований ще до виділу земельної ділянки по АДРЕСА_1 міською радою ОСОБА_7 .
Представник СК «Террасний-плюс» та співвідповідач, ОСОБА_2 , вказував, що проведення робіт з газифікації будинків АДРЕСА_6 та АДРЕСА_3 було узгоджено із міською владою та роботи з реалізації проекту газифікації були проведені ВАТ «Маріупольгаз». Спірні газопроводи були побудовані та введені у експлуатацію відповідно до закону ще до набуття ОСОБА_7 права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . При цьому у розробленій ОСОБА_7 документації вже було позначено розташування на спірній земельній ділянці такого газопроводу. На теперішній час СК «Террасний-плюс» володіє газопроводом довжиною 151 м. по АДРЕСА_3 . Отже, ОСОБА_1 повинен дотримуватись обмежень щодо використання своєї землі, де проходить газопровід. Вважав, що безоплатний сервітут буде відповідати інтересам СК «Террасний-плюс», оскільки саме через порушення при відведенні земельної ділянки ОСОБА_7 не було враховано проходження по ній газопроводу СК «Террасний-плюс».
Газифікація житлових будинків АДРЕСА_5 .
Згідно із Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Споживчий кооператив «Террасний-плюс» зареєстрований з 8 серпня 2005 року по АДРЕСА_7 , керівником якого на теперішній час є ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 122).
На підставі Статуту Споживчого кооперативу «Террасний-плюс» від 8 серпня 2005 року вбачається, що основною метою створення кооперативу є об'єднання громадян для проведення та експлуатації газопроводу у приватному секторі міста, для чого кооператив проводить необхідні заходи для проведення газопроводу у приватний сектор міста, укладаючи договори щодо проектування та будівництва такого газопроводу (т. 3, а. с. 112-115).
Відповідно до Статуту Споживчого кооперативу «Террасний-плюс» від 23 жовтня 2019 року вбачається, що завданням кооперативу є управління нерухомістю та майном (т. 3, а. с. 104-109).
Згідно із листом № 06-445-04 від 31 серпня 2005 року вбачається, що КП «Міське управління капітального будівництва» просило ВАТ «Маріупольгаз» видати технічні умови на газифікацію житлових будинків АДРЕСА_5 відповідно до звернення голови СК «Террасний-плюс» (т. 1, а. с. 166).
За технічними умовами ВАТ «Маріупольгаз» від 19 жовтня 2005 року № 06-413, розроблених на замовлення КП «Міське управління капітального будівництва», щодо газифікації житлових будинків 5, АДРЕСА_4 передбачалось підключення до існуючого газопроводу середнього тиску діаметром 76 мм по АДРЕСА_7 газопроводу діаметром 60 мм, що вбачається з ситуаційного плану та плану траси газопроводу з проектної документації № 182/05г-ГСН щодо газифікації житлових будинків АДРЕСА_5 (т. 1, а. с. 167-183).
Відповідно до проектної документації № 182/05г-ПЗ щодо газифікації житлових будинків АДРЕСА_5 газопроводом середнього тиску, розробленої ПКВ ВАТ «Маріупольгаз» на підставі ліцензії № 378 від 17 червня 2003 року на замовлення Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» відповідно до листа КП «Міське управління капітального будівництва» від 31 серпня 2005 року № 06-445-04, технічних умов ВАТ «Маріупольгаз» від 19 жовтня 2005 року № 06-413 та геодезичної зйомки, наданої замовником, КП «Міське управління капітального будівництва», до якого долучений узгоджений план траси газопроводу, вбачається прокладення наземного газопроводу середнього тиску довжиною 151 метр по вулиці Терасній в м. Маріуполі (діаметром труби 60 мм з довжиною 132 м., а також діаметром труби 89 мм з довжиною 18 м.) з підключенням до існуючого газопроводу середнього тиску діаметром 76 мм (т. 1, а. с. 157-165).
Також за проектною документацією № 182/05г-ГСН від грудня 2005 року з газифікації житлових будинків АДРЕСА_5 , розробленого ВКП ВАТ «Маріупольгаз» на замовлення Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» відповідно до листа КП «Міське управління капітального будівництва» від 31 серпня 2005 року № 06-445-04, технічних умов ВАТ «Маріупольгаз» від 19 жовтня 2005 року № 06-413 та геодезичної зйомки, наданої замовником, КП «Міське управління капітального будівництва», передбачено прокладення наземного газопроводу середнього тиску довжиною 151 метр по АДРЕСА_7 з підключенням до існуючого газопроводу середнього тиску діаметром 76 мм, що також вбачається з плану траси наземного газопроводу із проведенням заземлення в радіусі 3 метри від опор такого газопроводу (т. 1, а. с. 167-183).
За листом від 21 квітня 2006 року СК «Террасний-плюс» просив ВАТ «Маріупольгаз» виконати будівельно-монтажні роботи на платній основі з прокладення газопроводу по АДРЕСА_5 відповідно до складеного проекту № 182/05г-ГСН (т. 1, а. с. 184).
В той же час своїм листом від 28 квітня 2006 року № 06-302-07 КП «Міське управління капітального будівництва» повідомляло СК «Террасний-плюс» про те, що після завершення будівництва газопроводу по вулиці Терасній в м. Маріуполі такий газопровід буде прийнято на баланс КП «Міське управління капітального будівництва» з подальшою його передачею на баланс ВАТ «Маріупольгаз» (т. 2, а. с. 4).
Відповідно до договору № 347/2006 від 10 травня 2006 року строком дії до 31 грудня 2006 року ВАТ «Маріупольгаз» на замовлення СК «Террасний-плюс» зобов'язалось виконати будівництво газопроводу по АДРЕСА_7 до житлових будинків 5, 5-а, 7 відповідно до проектній документації № 182/05г, розробленої проектно-конструкторським відділом ПАТ «Маріупольгаз» (т. 1, а. с. 94-95).
На підставі актів виконаних робіт за серпень-вересень 2006 року, підписаних представниками СК «Террасний-плюс» та ВАТ «Маріупольгаз», вбачається проведення виконання будівельно-монтажних робіт з прокладення газопроводу середнього тиску по АДРЕСА_5 відповідно до проектної документації № 182/05г та запуск такого газопроводу в експлуатацію (т. 1, а. с. 185, 187, 188).
Також за будівельним паспортом газопроводу з газифікації житлових будинків 5, АДРЕСА_4 , побудованого ВАТ «Маріупольгаз» на підставі проектної документації № 182/05г-ГСН у проміжку часу з 26 липня 2006 року по 25 вересня 2006 року та підписаного представниками СК «Террасний-плюс» та ВАТ «Маріупольгаз», вбачається, що він є наземним довжиною 151 м. (діаметром труби 60 мм з довжиною 134 м., а також діаметром труби 89 мм з довжиною 17 м.), продувка якого та іспит відбулись 25 вересня 2006 року (т. 1, а. с. 45-46).
Згідно із актом приймальної комісії щодо прийняття закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання, підписаним представниками СК «Террасний-плюс» та ВАТ «Маріупольгаз», вбачається прийняття замовником газопроводу середнього тиску з газифікації житлових будинків АДРЕСА_5 , закінченого будівництвом за проектом № 182/05г-ГСН, який був побудований відповідно до ДБН В.2.5, «Правил безпеки газопостачання» та інших нормативних актів (т. 2, а. с. 2-3).
Відповідно до листа від 8 вересня 2006 року, прийнятого адресатом 8 вересня 2006 року, СК «Террасний-плюс» просив Донецьку інспекцію державного нагляду в газовому комплексі відповідно до п. 3.13, 3.14 «Правил безпеки систем газопостачання України» провести реєстрацію газопроводу середнього тиску довжиною 151 м. з газифікації житлових будинків АДРЕСА_5 (т. 1, а. с. 186).
На підставі приказу № 01-12/10/06 від 12 жовтня 2006 року СК «Террасний-плюс» внаслідок закінчення будівництва газопроводу було введено у експлуатацію газопровід середнього тиску з газифікації житлових будинків АДРЕСА_5 та рекомендовано членам кооперативу отримати технічні умови в ВАТ «Маріупольгаз» на газифікацію житлових будинків 5, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 7 з отриманням дозволу від СК «Террасний-плюс» на підключення до такого газопроводу (т. 2, а. с. 93).
На підставі договору № 799/2006 від 19 жовтня 2006 року ВАТ «Маріупольгаз» зобов'язалось за плату виконувати технічне обслуговування належних СК «Террасний-плюс» газопроводів, споруд та газового обладнання від точки вводу до будинків АДРЕСА_5 (т. 1, а. с. 96)
За актом виконаних робіт № 2588 за грудень 2006 рік, складеним ВАТ «Маріупольгаз» та СК «Террасний-плюс», вбачається проведення представниками ВАТ «Маріупольгаз» обходу та огляду траси наземних газопроводів на підставі укладеного договору від 19 жовтня 2006 року № 799/2006 щодо газифікації будинків АДРЕСА_5 (т. 1, а. с. 156).
В подальшому за договором № 06/887-10 від 25 листопада 2010 року ВАТ «Маріупольгаз» зобов'язалось за плату виконувати технічне обслуговування належних СК «Террасний-плюс» газопроводів та споруд на них довжиною 151 м. відповідно до «Правил безпеки систем газопостачання України» відносно будинків 5, АДРЕСА_4 (т. 1, а. с. 97-98, 99).
Також суд вказує, що належність на праві власності ОСОБА_2 житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1412300000:01:011:0129) підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 5 лютого 2020 року (т. 1, а. с. 59-62).
Так на підставі проекту № 616/07н-ГС було передбачено проведення газифікації житлового будинку АДРЕСА_2 на замовлення ОСОБА_2 відповідно до технічних умов ВАТ «Маріупольгаз» № 06-413 від 19 жовтня 2005 року, за якими передбачено проектування зі схематичним зображенням зовнішнього газопроводу та внутрішнього газопроводу довжиною 17 метрів до такого будинку (т. 1, а. с. 150).
З долученої до проекту схеми зовнішнього газопроводу від березня 2007 року вбачається, що він врізається в існуючий наземний газопровід середнього тиску діаметром 60 мм, що належить СК «Террасний-плюс», та відходить від нього газопроводом середнього тиску, після чого переходить до газопроводу низького тиску до житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 151).
Газифікація та опломбування будинку АДРЕСА_2 підтверджується актом від 4 грудня 2007 року ВАТ «Маріупольгаз» (т. 1, а. с. 152).
Також за будівельним паспортом газопроводу з газифікації житлового будинку АДРЕСА_2 , побудованого ВАТ «Маріупольгаз» на підставі проектної документації № 616/07н-ГС та підписаного представниками ВАТ «Маріупольгаз» та ОСОБА_2 , вбачається, що такий газопровід є підземним та наземним (підземний довжиною 17 м. з діаметром труби 38 мм, наземний довжиною 12 м. з діаметром труби 32 мм та довжиною 14 м. з діаметром труби 26 мм), продувка якого та іспит на міцність відбулись 20 листопада 2007 року та 4 грудня 2007 року відповідно (т. 3, а. с. 35-36).
Відповідно до договору від 1 лютого 2008 року № 21147-0 ВАТ «Маріупольгаз» зобов'язувалось за плату безперервно надавати послуги ОСОБА_2 з постачання природного газу по АДРЕСА_2 та технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем газопостачання та дворових газопроводів (т. 1, а. с. 147-149).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.
За ст. 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.
Отже, суд вказує, що у даному випадку спірний газопровід відноситься до промислових газопроводів за визначенням Закону України «Про трубопровідний транспорт».
За ст. 3 Закону України «Про трубопровідний транспорт» нормативні акти, що визначають правила проектування, будівництва, експлуатації, капітального ремонту та реконструкції об'єктів трубопровідного транспорту, організацію безпеки та охорони праці під час їх будівництва та експлуатації, пожежної, екологічної безпеки та санітарні норми, є обов'язковими для підприємств, установ, організацій та громадян.
Згідно із ст. 13 Закону України «Про трубопровідний транспорт» діяльність, пов'язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об'єктів трубопровідного транспорту, здійснюється на підставі спеціального дозволу (ліцензії) і підлягає обов'язковій сертифікації.
За п. 1.1.1 «Правил безпеки систем газопостачання», затверджених Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 1 жовтня 1997 року № 254, які діяли на час виникнення спірних правовідносин (далі - «Правила безпеки систем газопостачання»), вбачається, що вони встановлюють вимоги до проектування, будівництва і експлуатації систем газопостачання, які поширюються на проектування і будівництво нових, розширення, реконструкцію та капітальний ремонт і експлуатацію діючих систем і об'єктів газопостачання.
Проектування, будівництво нових, реконструкція та технічне переоснащення систем газопостачання, у тому числі газопроводів середнього тиску наземних та надземних, регулюється Державними будівельними нормами «Газопостачання».
Так згідно із п. 3.32 ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання» надземний газопровід - газопровід, прокладений на окремо розташованих опорах, колонах, естакадах, етажерках, по стінах будівель.
Також за п. 2 «Правил безпеки систем газопостачання» надземний газопровід - газопровід, прокладений на окремо стоячих опорах, колонах, естакадах, етажерках, по стінах будівель.
Відповідно до п. 3.1 «Правил безпеки систем газопостачання» роботи з будівництва газопроводів газорегуляторних пунктів та інших об'єктів систем газопостачання міст, селищ і сільських населених пунктів повинні провадитись згідно з затвердженим проектом газопостачання населеного пункту, а також за наявності організації, на яку покладено технічний нагляд і приймання робіт.
На підставі п. 3.3 «Правил безпеки систем газопостачання» проектна документація до затвердження замовником повинна бути погоджена з підприємством газового господарства щодо її відповідності виданим технічним умовам на проектування.
Відповідно до п. 3.9 «Правил безпеки систем газопостачання» будівництво об'єктів систем газопостачання повинно здійснюватися спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями, які одержали в установленому порядку дозвіл органів Держнаглядохоронпраці на виконання робіт із спорудження систем газопостачання.
За п. 3.17, 3.21 «Правил безпеки систем газопостачання» після закінчення будівництва об'єкти систем газопостачання повинні прийматися комісією, що оформлюється актом за формою обов'язкового додатка 9 СНіП 3.05.02-88.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про трубопровідний транспорт» місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень, зокрема, погоджують розміщення споруд та інших об'єктів трубопровідного транспорту.
За ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» вбачається, що місця розташування об'єктів визначаються місцевими органами містобудування та архітектури на підставі дозволу на будівництво виконавчих органів місцевого самоврядування, а також затверджених чинних містобудівних документів.
Необхідність експлуатації та технічного обслуговування газопроводів обумовлено п. 1.4.3 «Правил безпеки систем газопостачання України», оскільки відповідальність за технічний стан і безпечну експлуатацію підвідних газопроводів, покладено на їх власників (балансоутримувачів).
За п. 2.3 «Порядку технічного огляду, обстеження, оцінки та паспортизації технічного стану, здійснення запобіжних заходів для безаварійного експлуатування систем газопостачання», затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 640 від 24 жовтня 2011 року, технічний огляд об'єктів систем газопостачання, в тому числі їх обхід, забезпечує власник (балансоутримувач). На підприємствах, установах, організаціях, у складі яких відсутня власна газова служба, технічний огляд (обхід) ОСГ виконується на договірних засадах спеціалізованими підприємствами газового господарства із залученням (у разі необхідності ) до виконання робіт спеціалізованих організацій.
Також згідно із п. 4.2.9 «Правил безпеки систем газопостачання України» до технічного обслуговування і ремонту споруд та об'єктів систем газопостачання промислових і сільськогосподарських підприємств власником можуть залучатись за угодою спеціалізовані підприємства газового господарства (СПГГ) або інші спеціалізовані організації, а також підприємства - виготовлювачі агрегатів і установок.
Враховуючи викладене, власник газопроводу, якщо він самостійно з додержанням вимог законодавства не може здійснювати експлуатацію газопроводу, має право передати газопровід спеціалізованій організації у власність, користування, оренду тощо, що також підтверджується Листом НКРЕ від 6 листопада 2007 року № 6420/14/17-07.
Суд встановив, що ініціатором будівництва спірного газопроводу виступав СК «Террасний-плюс» щодо газифікації житлових будинків по АДРЕСА_6 та АДРЕСА_3 , який був створений, у свою чергу, із затвердженням Статуту саме для цієї мети та зареєстрований виконавчим комітетом Маріупольської міської ради. До початку будівництва кооператив отримав технічні умови на проектування. Генеральним підрядником будівництва виступила спеціалізована організація, ВАТ «Маріупольгаз».
Отже, суд встановив, що члени громади міста Маріуполя, які вирішили створити СК «Террасний-плюс», побудували спірний газопровід за кошти кооперативу, тобто за рахунок внесків її членів.
Надземна прокладка зовнішніх газопроводів повинна погоджуватися з місцевими органами містобудування та архітектури.
Суд зазначає, що відсутність узгодження проекту по будівництву спірного газопроводу з боку відділу містобудування та архітектури м. Маріуполя, на що посилався позивач, ОСОБА_1 , не була підтверджена в судовому засіданні.
Натомість, про зворотне свідчить вказівка у проектній документації № 182/05г-ПЗ щодо газифікації житлових будинків АДРЕСА_5 про узгоджений план траси такого газопроводу службами міста Маріуполя та на геодезичну зйомку, надану КП «Міське управління капітального будівництва».
Таким чином згідно даних технічної документації з будівництва та введення в експлуатацію спірного газопроводу будь-яких заперечень чи застережень відносно траси такого газопроводу з газифікації житлових будинків АДРЕСА_5 не значиться.
Суд також зауважує, що доводи позивача на відсутність у матеріалах справи будь-яких документів, які підтверджували б факт надання дозволу на проведення будівельних робіт з проведення гілки наземного та підземного газопроводу через його земельну ділянку до будинку АДРЕСА_2 відповідно до діючого на той час законодавства, є безпідставними, оскільки на момент виготовлення проектної документації та введення в експлуатацію газопроводу середнього тиску довжиною 151 м. СК «Террасний-плюс», ОСОБА_2 , як власником буд. АДРЕСА_2 були отримані технічні умови ВАТ «Маріупольгаз», проект № 616/07н-ГС з газифікації будинку АДРЕСА_2 та будівельний паспорт такого газопроводу з введення його до експлуатації.
Також позивачем не було доведено, що прийнятий до експлуатації спірний газопровід СК «Террасний-плюс» не був зареєстрований Донецькою інспекцією державного нагляду в газовому комплексі.
При цьому суд звертає увагу, що по даній справі газопровід, що відходить до будинку АДРЕСА_2 від газопроводу СК «Терасний-плюс» є приналежною річчю, тому державна реєстрація права безпосередньо на нього не є обов'язковою.
Відповідно до ст. 181 ЦК до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, саме фізична прив'язка об'єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їхнього знецінення та зміни їхнього призначення, є основним критерієм віднесення речей до нерухомих.
При цьому суд звертає увагу на те, що Наказ Міністерства юстиції України від 14 квітня 2009 року № 660/5 «Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації», який відносив газопроводи до нерухомого майна, втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції № 599/5 від 7 квітня 2014 року.
На підставі аналізу наведених судом норм у їх сукупності свідчить про те, що віднесення газопроводу до нерухомого майна є невірним.
Суд зазначає, що органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень погоджують розміщення споруд та інших об'єктів трубопровідного транспорту на території відповідної громади.
Натомість, суд зазначає, що для розміщення промислових трубопроводів окремі земельні ділянки, як правило, не відводяться шляхом розроблення окремого проекту землеустрою, як було у даному випадку, а обслуговування таких газопроводів у подальшому здійснюється шляхом надання земельних сервітутів під охоронну зону їх місце знаходження.
Таким чином посилання ОСОБА_1 на те, що за інформацією Управління земельних відносин Маріупольської міської ради відсутні відомості про відведення земельної ділянки СК «Террасний-плюс» для прокладення спірного газопроводу довжиною 151 м., суд не приймає до уваги, оскільки цього не вимагало законодавство на момент газифікації будинків АДРЕСА_6 та АДРЕСА_3 .
Отже, суд встановив, що будівництво спірного газопроводу проведено відповідно до чинних на той час норм та правил, на підставі розробленої проектної документації.
Функціонування системи газопостачання та подальша експлуатація спірного газопроводу в повній мірі відповідає вимогам законодавства, інтересам територіальної громади, та не порушує її законних прав та інтересів.
Земельна ділянка по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ситуаційного плану, розробленого у 2008 році на замовлення ТОВ «Донінвестсервіс», як власника комплексу по АДРЕСА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 9 липня 2007 року, схематично позначено місцевість колишнього піонерського табору імені Зої Космодем'янської зі зміною цільового використання території на будівництво присадибної забудови, де також схематично позначено вже наявна запроектована індивідуальна забудова по АДРЕСА_7 (т. 1, а. с .124, 125).
Згідно із заявою ОСОБА_7 від 2 липня 2008 року про надання їй земельної ділянки по АДРЕСА_7 для будівництва та використання житлового будинку вбачається наявність рішення міської ради від 20 травня 2008 року по узгодженню місця розташування ділянки під забудову, що узгоджується із листом ТОВ «Донінвестсервіс» від 1 грудня 2008 року про відсутність заперечень щодо відведення земельних ділянок площею по 0,1000 га під приватну забудову фізичними особами, а також підтверджується планом місця розміщення земельної ділянки у проекті від 2008 року будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , де, зокрема, на плані схематично відображено розташування існуючого газопроводу середнього тиску СК «Террасний-плюс» з встановленим на підставі такого плану сервітутом КП «МВУ ВКГ» площею 0,011 га вже на таку запроектовану земельну ділянку ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 126, 127, 128, 129).
Таким чином суд встановив, що на відповідних планах місця розміщення земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 вже було схематично нанесено траси існуючого газопроводу середнього тиску СК «Террасний-плюс».
Розміщення газопроводу ближче до вулиці Терасної в м. Маріуполі на запроектованій земельній ділянці для відводу з метою індивідуального будівництва житлових будинків підтверджується генеральним планом, розробленим у 2008 році на замовлення ТОВ «Донінвестсервіс», зокрема щодо земельної ділянки, яка в подальшому були виділена ОСОБА_7 по АДРЕСА_9 , а. с. 134).
Згідно із висновком № 489 від 29 липня 2008 року Головного управління архітектури та містобудування Маріупольської міської ради щодо проекту землеустрою ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,1000 га вбачається відсутність смуг відводу під інженерні, транспортні чи транзитні комунікації, в тому числі газопроводи та водопроводи (т. 2, а. с. 54).
На підставі рішення Маріупольської міської ради від 29 липня 2008 року № 5/23-4172 вбачається, що ОСОБА_7 було розроблено та узгоджено проекти землевпорядкування по відведенню земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку, внаслідок чого було прийнято рішення про затвердження проектів землевпорядкування по відведенню земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку ОСОБА_7 (кадастровий номер 1412300000:01:011:0333). При цьому у вказаному рішенні зобов'язано укласти договори земельного сервітуту ОСОБА_7 з КП «МВУ ВКГ» щодо підземної траси водопроводу (т. 1, а. с. 145-146).
Отже, суд вказує, що висновок управління архітектури та містобудування Маріупольської міської ради по проекту землеустрою ОСОБА_7 по АДРЕСА_9 про відсутність смуг відводу під інженерні, транспортні чи транзитні комунікації не свідчив ані про їх фактичну відсутність, ані про перешкоду з цих причин для відводу такої земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_7 , оскільки вже у рішенні органу місцевого самоврядування було прописано необхідність укласти в подальшому договори сервітуту щодо таких комунікацій.
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 травня 2010 року, посвідченого нотаріально, реєстр № 2145, ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_1 придбав за 33440 грн. земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1412300000:01:011:0333) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_8 на підставі державного акту на землю ЯЖ № 441989, виданого Маріупольською міською радою 26 вересня 2008 року за рішенням Маріупольської міської ради від 29 липня 2008 року № 5/23-4172. При цьому за даними з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру та довідки від 12 травня 2010 року Управління Держкомзему у м. Маріуполі вбачалась відсутність обмежень щодо використання такої земельної ділянки, про що також свідчив продавець, вказуючи про відсутність сервітутів щодо вказаної земельної ділянки. При цьому земельна ділянка, що придбається була оглянута до придбання покупцем, яким не виявлено недоліків, які б перешкоджали її використання за призначенням (т. 1, а. с. 8).
Вказане також підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЖ № 441989, виданого Маріупольською міською радою 26 вересня 2008 року за рішенням Маріупольської міської ради від 29 липня 2008 року № 5/23-4172 ОСОБА_7 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га. (кадастровий номер 1412300000:01:011:0333), на якому маються позначення щодо продажу такої ділянки 14 травня 2010 року, реєстр нотаріусу № 2145, що також було зареєстровано у Поземельній книзі 9 грудня 2010 року (т. 1, а. с. 105).
Суд звертає увагу на те, що на момент набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 щодо неї не було встановлено сервітутів, хоча про це, щонайменше щодо траси водопроводу, зобов'язувало рішення Маріупольської міської ради від 29 липня 2008 року № 5/23-4172 про відведення такої земельної ділянки ОСОБА_7 , про що остання була цілком обізнана.
Суд також зазначає, що як у поданій до суду позовній заяві, так й у своїх письмових та усних поясненнях ОСОБА_1 та його представник, ОСОБА_5 , визнавали той факт, що вони були обізнані ще перед придбанням спірної земельної ділянки із тим, що по такій земельній ділянці по АДРЕСА_1 проходять спірні газопроводи.
Крім того за актом від 18 травня 2010 року, складеним представниками КП «Маріупольське архітектурне бюро», були винесені у натурі межі земельної ділянки під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі державного акту про право власності на землю ЯЖ № 441989, де, зокрема, також схематично було позначено проходження по вказаній земельній ділянці газопроводів, в тому числі до будинку АДРЕСА_2 , що також підтверджується фото від 9 січня 2020 року, долученим ОСОБА_5 в судовому засіданні (т. 1, а. с. 9, 66).
Відповідно до інформації ПАТ «Маріупольгаз» від 6 квітня 2016 року та від 22 лютого 2017 року вбачається, що наземний газопровід, що проходить по земельній ділянці по АДРЕСА_1 не перебуває на балансі ПАТ «Маріупольгаз», а є на балансі СК «Террасний-Плюс», що також підтверджується актом від 15 травня 2010 року розмежування балансової приналежності газопроводів та експлуатаційної відповідальності за їх технічний стан, відповідно до якого на балансі СК «Террасний-Плюс» від точки врізання в існуючий газопровід середнього тиску (діаметр 89 мм), що перебуває на балансі ПАТ «Маріупольгаз», відповідно перебуває газопровід середнього тиску (діаметр 89, 57 та 32 мм довжиною відповідно 17, 134 та 52 метри), в тому числі наземний газопровід діаметром 89 мм довжиною 17 п. м., діаметром 57 мм довжиною 134 п. м., діаметром 32 мм довжиною 12 п. м., а також підземний газопровід діаметром 38 мм довжиною 6 п. м. та діаметром 38 мм довжиною 34 п. м., що також схематично відображено у схемі розмежування балансової приналежності, з якої вбачаться, що газопровід, що проходить по земельній ділянці позивача по АДРЕСА_1 , до будинків 5 та АДРЕСА_10 не відноситься до балансової належності ПАТ «Маріупольгаз» (т. 1, а. с. 10, 11; т. 3, а. с. 116).
Вказане також підтверджується схемою прокладення газопроводу по вулиці Терасній в м. Маріуполі від 3 лютого 2020 року, складеною ПАТ «Маріупольгаз», з накладенням місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 56).
Суд зазначає, що за відомостями КП «Міське управління капітального будівництва» від 20 березня 2020 року вбачається, що у КП «Міське управління капітального будівництва» документи щодо будівництва газопроводу довжиною 151 метрів по АДРЕСА_7 до житлових будинків АДРЕСА_5 відсутні та вказаний газопровід не передавався на баланс КП «Міське управління капітального будівництва» (т. 2, а. с. 76).
За інформацією Управління земельних відносин Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради від 24 лютого 2020 року вбачається, що відсутні відомості щодо відведення земельної ділянки СК «Террасний-плюс» для прокладення газопроводу довжиною 151 м. (т. 2, а. с. 33).
Суд звертає увагу на те, що листи від 21 квітня 2008 року ПАТ «Маріупольгаз» та від 28 серпня 2008 року начальнику управління земельних ресурсів не стосуються спірного газопроводу по АДРЕСА_1 , бо стосуються газопроводу, що перебуває на балансі ПАТ «Маріупольгаз» - № 114090000330200237 (т. 1, а. с. 91, 92, 93).
Відповідно до висновку експерта ОСОБА_9 № 14/с від 21 грудня 2020 року вбачається, що відсутня можливість будівництва на земельній ділянці площею 0,1000га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1412300000:01:011:0333) житлового будинку, вказаного в «Проекті будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_9 » згідно ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», а також подальшого користування жилим будинком з гаражем, відповідно до будівельних норм та правил при наявності газопроводу середнього тиску при його висоти проходження 1,5 м. від рівня землі з урахуванням охоронної зони газопроводу за Постановою КМУ від 30 вересня 2015 року № 2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» (т. 3, а. с. 4-6).
В ході даного експертного дослідження експерт встановив, що газопровід середнього тиску, який вказаний у «Проекті будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_9 », розробленого КП «Міське архітектурне бюро» м. Маріуполя ще у 2008 році, що проходить у вздовж розміру 33,78 м. земельної ділянки АДРЕСА_1 має висоту від рівня землі 1,50 м., а частина газопроводу, що йде від нього у бік будинків 5 та 5а довжиною 12,1 м. має висоту від рівня землі - 2,10 м. в районі приєднання ділянки до самого газопроводу. При цьому у «Проекті будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_9 », розробленого КП «Міське архітектурне бюро» м. Маріуполя у 2008 році, житловий будинок, який має гараж, розділений газопроводом середнього тиску висотою 1,5 м. від рівня землі від проїзду по АДРЕСА_10 , тому при такій висоті технічно не можливо здійснювати заїзд автомобілем у гараж будинку та проходити людині у будинок з АДРЕСА_10 . Крім того при такій висоті проходження газопроводу не можливо здійснювати будівництво будинку з завезенням матеріалу з АДРЕСА_10 та його транспортування у місце будівництва, враховуючи обмеження щодо 2-х метрів охоронної зони газопроводу у обидва боки від нього щодо складування матеріалів і устаткування, ведення земляних та будівельно-монтажних робіт (т. 3, а. с. 4-6).
Відповідно до положень ст. 73 Земельного кодексу України (далі - ЗК) до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЗК на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Вздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору.
На підставі ст. 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» охоронна зона - землі вздовж магістральних та промислових трубопроводів, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля в цілому.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» технічний коридор - земельна ділянка, в межах якої прокладено систему трубопроводів і комунікацій; а виконавча зйомка - нанесення розташування об'єкта на план землекористування та на інші картографічні матеріали.
На підставі п. 50 Розділу 4 Глави І Кодексу Газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» № 2494 від 30 вересня 2015 року (далі - Кодекс ГРС), охоронна зона об'єктів газорозподільної системи - територія, обмежена умовними лініями, уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільних газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.
Згідно із п. 3 ст. 3, п. 1 ст. 17 розділу 4 Кодексу ГРС охоронні зони вздовж газопроводів середнього тиску встановлюються у вигляді ділянки землі, обмеженої умовними лініями, що проходять в 4 метрах від осі газопроводу по обидва боки, у межах яких забороняється здійснювати будівництво будь-яких будівель.
Відповідно до ст. 8, 10, 14 розділу 4 Кодексу ГРС охоронні зони об'єктів ГРМ зазначаються в документації із землеустрою з дати надання земельної ділянки для будівництва об'єкта ГРМ, траси газопроводів на місцевості позначаються покажчиками, а схеми розташування газопроводів і споруд на них передаються оператором ГРМ до відповідних місцевих органів самоврядування для забезпечення нанесення їх на плани населених пунктів та плани землекористувань районів.
Також за положеннями п. 1.12 «Правил безпеки газопостачання України», затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 285 від 15 травня 2015 року, вздовж траси газорозподільної системи в межах охоронної зони шириною 2 м. з обох боків не допускаються, зокрема, ведення земляних та будівельно-монтажних робіт.
Відповідно до п. 2.1 «Правил безпеки газопостачання України» охоронна зона об'єктів газорозподільної системи - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільчих газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.
За п. 4.3.15 та п. 4.3.16 «Правил безпеки системи газопостачання України», затверджених Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 1 жовтня 1997 року № 254, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, передбачалось, що уздовж траси підземного газопроводу повинні бути виділені смуги завширшки 2 м. з обох боків від осі газопроводу, в межах яких не допускаються складання матеріалів і обладнання, садіння дерев, влаштування стоянок автотранспорту, гаражів, кіосків та інших споруд.
Згідно п. 65 Розділу 4 Глави І Кодексу ГРС вбачається, що установлений законодавством особливий режим використання земель власниками та користувачами земельних ділянок, а також операторами ГРМ, - встановлюється в межах земель охоронних зон об'єктів газорозподільних систем для забезпечення належних умов їх експлуатації, запобігання їх пошкодженню та для зменшення можливого негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля в цілому.
Відповідно до п. 7, 8 Розділу 4 Глави ІІІ Кодексу ГРС проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ. Письмове погодження, що надається оператором ГРМ на право проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт поблизу ГРМ, має містити вимоги та умови, обов'язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та земляних робіт. До погодження додається схема газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо). Оператор ГРМ протягом 10 робочих днів з дня реєстрації письмового звернення юридичної чи фізичної особи або фізичної особи-підприємця щодо погодження проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ має надати письмове погодження або письмову обґрунтовану відмову. Письмове погодження надається на безоплатній основі.
За п. 7.31 ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання» відстані між прокладеними по стінах будинків газопроводами та іншими інженерними мережами слід приймати згідно з вимогами, що пред'являються до прокладання газопроводів усередині приміщень.
Відповідно до п. 8.56 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, відстані по горизонталі (у світлі) від найближчих підземних інженерних мереж до будинків і споруд слід приймати за додатком 8.1, таблиця 1.
Згідно із додатку 8.1. Таблиця 1 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» відстань по горизонталі (у світлі) від підземних мереж до фундаментів і споруд становить 2 метри.
Вказаний додаток встановлює відстані від найближчих підземних інженерних мереж, зокрема - газопроводів, які повинні складати, зокрема, для газопроводу низького тиску - 2 м., середнього тиску - 4 м. відповідно.
Згідно із ст. 111 ЗК обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.
Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що сам по собі факт знаходження земельної ділянки в межах охоронної зони не тягне за собою вилучення її у власників та визнання недійсним рішень щодо передачі її у власність, а є тільки підставою для її використання власником з обмеженням.
На підставі викладеного судом було встановлено, що траси спірного наземного та підземного газопроводу належать до земель трубопровідного транспорту, уздовж яких для забезпечення нормальних умов їх експлуатації законом встановлені охоронні зони, обмежені умовними лініями території, на яких обмежується провадження господарської та іншої діяльності, та які зазначаються в документації із землеустрою, траси газопроводів на місцевості позначаються покажчиками, а схеми їх розташування наносяться на плани населених пунктів та плани землекористувань.
Таким чином судом встановлено, що обтяження прав позивача на належну йому земельну ділянку були встановлені законом відповідно до наведених нормативно-правових актів.
Разом з тим суд зазначає, що сам по собі факт знаходження земельної ділянки в межах такої охоронної зони не тягне за собою вилучення її у власників, а є тільки підставою для її використання власником з обмеженням.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2018 року по справі № 175/5004/16-ц.
Згідно із ч. 4 ст. 373 ЦК власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
За ч. 2 ст. 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
В той же час за ч. 5 ст. 319 ЦК власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
На підставі ч. 5 ст. 111 ЗК відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, кадастрових планах земельних ділянок, іншій документації із землеустрою.
Суд зазначає, що обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.
Відповідно до ч. 1 ст. 186 ЗК проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
З аналізу викладених правових норм вбачається, що у разі наявності обмежень для використання земельної ділянки такі обмеження мають бути обов'язково відображені в технічній документації та у проекті землеустрою.
Матеріалами справи встановлено, що управління архітектури та містобудування м. Маріуполя узгодило відведення ОСОБА_7 земельної ділянки по АДРЕСА_1 згідно із проектною документацією без будь-яких застережень.
Рішенням Маріупольської міської ради в подальшому було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_7 земельної ділянки по АДРЕСА_9 .
Отже, в подальшому позивач набув право власності на таку земельну ділянку без наявності обмежень у використанні цієї земельної ділянки, незважаючи на проходження по ній газопроводу середнього тиску СК «Террасний-плюс».
Натомість, суд зазначає, що розташування спірного газопроводу не обмежує право власності позивача на земельну ділянку по АДРЕСА_9 , а дотримання встановлених законодавчих обмежень щодо її використання в розумінні ч. 5 ст. 319 ЦК, є обов'язком позивача.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом в постанові від 13 лютого 2019 року по справі № 381/3189/16-ц.
Також судом встановлено, що земельну ділянку під будівництво будинку площею 0,1000 га ОСОБА_7 було виділено у 2008 р., тобто вже після прокладення і здачі в експлуатацію спірного газопроводу СК «Террасний-плюс».
Суд зазначає, що під час складання проекту землеустрою або виготовлення технічної документації щодо землеустрою, повинно визначатись наявність на земельній ділянці газопроводу та відповідної охоронної зони, що в свою чергу передбачає його погодження з власником або балансоутримувачем вказаного газопроводу. Встановивши, що на земельній ділянці прокладений газопровід, власник земельної ділянки, Маріупольська міська рада, передаючи у власність ОСОБА_7 земельну ділянку АДРЕСА_1 , повинна була встановити обмеження щодо використання земельної ділянки шляхом встановлення охоронної зони на вимогу ч. 2 ст. 73 Земельного кодексу, якою встановлено, що уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.
Як вбачається із наданих СК «Террасний-плюс» документів такий кооператив здійснив будівництво газопроводу з дозволу служб міста Маріуполя на підставі проекту за власні кошти. Газопровід був прийнятий до експлуатації і використовується протягом майже 15 років.
В свою чергу суд звертає увагу на те, що як позивач на момент придбання ним земельної ділянки по АДРЕСА_1 , так й колишні власники, ОСОБА_7 та Маріупольська міська рада, знали про наявність обмежень у її використанні в охоронній зоні через проходження по ній спірного газопроводу.
Крім того судом встановлено, що ОСОБА_2 , як власник буд. АДРЕСА_10 , а також власники будинків ІНФОРМАЦІЯ_1 та АДРЕСА_11 , пов'язані газопостачанням своїх будинків зі спірним газопроводом.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.) вказано, що суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу, за яким право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Суд на підставі переліченого вважає, що окрім відсутності законних підстав для перенесення спірного газопроводу, це призведе до порушення прав і законних інтересів мешканців будинків 5, НОМЕР_1 та АДРЕСА_11 , будинки яких у встановленому законом порядку підключені до системи газопостачання за допомогою спірного газопроводу, а тому суд вважає, що позивач також крім іншого не довів суду належними та допустимими доказами, що при задоволенні його позову буде дотримано справедливого балансу між інтересами позивача та інтересами суспільства в особі жителів вул. Терасної, які підключені до газопостачання через спірний газопровід.
Висновок суду за первісним позовом ОСОБА_1 .
Суд встанови, що будівництво системи газопостачання до будинків АДРЕСА_6 та АДРЕСА_3 було здійснено задовго до набуття позивачем права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , за погодженим проектом та за згодою служб міста, що свідчить про те, що діями відповідачів не було створено позивачеві перешкод у користуванні земельною ділянкою, та не порушено прав та законних інтересів, оскільки ОСОБА_1 не позбавлений права користування належною йому земельною ділянкою, а лише має дотримуватися відповідних обмежень щодо її частини, де встановлено охоронну зону.
Таким чином законні підстави для демонтажу спірного газопроводу відсутні.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2018 року по справі № 175/5004/16-ц.
Відповідно до «Порядку технічного огляду, обстеження, оцінки та паспортизації технічного стану, здійснення запобіжних заходів для безаварійного експлуатування систем газопостачання», затвердженого Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 24 жовтня 2011 року № 640, реконструкція системи газопостачання - зміна структури побудови чи параметрів системи газопостачання, включаючи її технічне переоснащення.
У разі будівництва будь-яких будівель, споруд, доріг, мостів, інших об'єктів архітектури, що потребує перенесення об'єктів (складових) газорозподільної системи, роботи та супутні послуги, пов'язані з перенесенням об'єктів (складових) газорозподільної системи, забезпечуються Оператором ГРМ за рахунок коштів замовників будівництва (п. п. 2, 3, 4 п. 1 розділу ІV Кодексу ГРС).
Вирішення питання щодо розташування вказаного газопроводу можливе лише за умови звернення з заявою балансоутримувача спірного газопроводу про видачу технічних умов, які видає лише спеціалізоване підприємство, в зв'язку з необхідністю реконструкції та технічного переоснащення вже підключеного до газорозподільних мереж об'єкта газифікації, розробку проектної документації та проведення фінансування робіт по його розташуванню.
ОСОБА_1 не надано суду доказів звернення до СК «Терасний-плюс» та відповідно ліцензованої організації з приводу виготовлення проектної документації (технічних умов), відповідно до норм чинного законодавства, яка б дозволяла з технічної точки зору реконструкцію вже існуючої системи газопостачання по АДРЕСА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, суд вказує на те, що наразі позивачем не доведена суду технічна можливість реконструкції вже існуючого спірного газопроводу.
Також суд звертає увагу на те, що висновок експерта ОСОБА_9 № 14/с від 21 грудня 2020 року щодо відсутності можливість будівництва на земельній ділянці по АДРЕСА_1 житлового будинку за розробленим «Проектом будівництва індивідуального житлового будинку» та його подальше використання відповідно до будівельних норм та правил за наявності газопроводу середнього тиску свідчить про його неможливість побудови з боку саме вулиці Терасної в м. Маріуполі, натомість не свідчить про відсутність такої можливості з протилежного боку вказаної земельної ділянки.
При цьому сам по собі факт набуття права власності на суміжну земельну ділянку, з боку якої безпосередньо й було запроектовано будівництво житлового будинку по АДРЕСА_9 ще у 2008 році не унеможливлює його провадження шляхом отримання ОСОБА_1 відповідних сервітутів у їх власників.
Суд також звертає увагу на те, що у рішенні Маріупольської міської ради від 29 липня 2008 року № 5/23-4172 було зобов'язано власника земельної ділянки по АДРЕСА_1 розпочати будівництво житлового будинку, вказаного у розробленому Архітектурним бюро м. Маріуполя проекті до 29 липня 2010 року.
Натомість, як встановлено судом, будівництво такого будинку ані ОСОБА_7 , ані позивачем не було розпочато.
Таким чином на підставі переліченого суд дійшов переконання, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні земельною ділянкою АДРЕСА_1 шляхом перенесення наземного газопроводу задоволенню не підлягають.
Позиція суду за зустрічним позовом СК «Террасний-плюс».
Відповідно до ст. 98 ЗК право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.
За п. «в» ст. 99 ЗК власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів в тому числі на право прокладання та експлуатації лінії електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій.
Згідно із ст. 100 ЗК земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
За ст. 403 ЦК сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
На підставі п. 22-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Судом встановлено, що СК «Террасний-плюс» не було проведено протягом 11 місяців призначену за клопотанням саме такого відповідача земельно-технічну експертизу.
Отже, в матеріалах справи відсутній висновок земельно-технічної експертизи для встановлення на місцевості розмірів охоронної зони під спірним газопроводом.
Суд при цьому зазначає, що за ст. 109 ЦПК у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Таким чином судом було прийнято рішення про вирішення справи за зустрічним позовом СК «Террасний-плюс» за відсутності відповідного висновку експертизи від проведення якої такий кооператив фактично ухилився.
Крім того суд звертає увагу на те, що безоплатне використання земельної ділянки АДРЕСА_1 , обумовлюючи розмір її віднесення під охоронну зону земель трубопровідного транспорту свідчить про недотримання принципів розумності та справедливості.
Також суд вказує, що вимоги щодо встановлення сервітуту були заявлені лише СК «Террасний-плюс», в той же час коли, як встановлено судом, по земельній ділянці 19 також проходить газопровід до будинку АДРЕСА_10 , який належить ОСОБА_2 , яким жодних вимог до ОСОБА_1 не було заявлено.
На підставі переліченого суд дійшов висновку, що у даному випадку заявлені вимоги СК «Террасний-плюс» щодо зобов'язання ОСОБА_1 укласти з СК «Террасний-плюс» договір сервітуту на обслуговування газопроводу по АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у поставі від 17 вересня 2018 року по справі № 127/1417/16-ц.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», Споживчого кооперативу «Террасний-плюс», ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» про усунення перешкод у володінні власністю шляхом перенесення газопроводу, треті особи: Маріупольська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову Споживчого кооперативу «Террасний-плюс» до ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір сервітуту на обслуговування надземного газопроводу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 12 березня 2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мешкає в АДРЕСА_12 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_7 .
Відповідач: Споживчий кооператив «Террасний-плюс», ЄДРПОУ: 33653709, розташований в м. Маріуполі по вул. Терасній 8-А.
Відповідач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», ЄДРПОУ: 03361135, розташоване в м. Маріуполі по вул. Миколаївській 16.
Відповідач: Комунальне підприємство «Міське управління капітального будівництва» ЄДРПОУ: 04011733, розташоване в м. Маріуполі по вул. Купріна 23-А.
Третя особа: Маріупольська міська рада Донецької області, ЄДРПОУ: 33852448, місцезнаходження: м. Маріуполь, пр. Миру 70.
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований в АДРЕСА_13 .
Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована в АДРЕСА_11 .
Суддя