Справа № 523/3918/21
Провадження №2-о/523/190/21
"10" березня 2021 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Аліна С.С.
при секретарі - Вовкович І.В.,
розглянувши в судовому засіданні матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
-обмежити ОСОБА_2 спілкування з постраждалою дитиною - ОСОБА_3 і ОСОБА_1 ;
-заборонити ОСОБА_2 наближатися на 1000 метрів до місця проживання (перебування), навчання сина та роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 і ОСОБА_4 ;
-заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 і малолітнього ОСОБА_4 , оскільки вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;
-заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 чи малолітньою дитиною ОСОБА_4 або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Свої вимоги заявниця обґрунтувала тим, що сторони перебуває у зареєстрованому шлюбі з 27.02.2014 року. За період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До кінця червня 2020 року сторони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає заявниця, за останні роки спільного життя ОСОБА_2 став систематично проявляти домашнє насильство по відношенню до заявниці та їх спільного малолітнього сина, що проявляється у словесних образах, погрозах життю та здоров'ю заявниці, приниженнях її гідності у присутності малолітнього сина, переслідуваннях і постійних залякуваннях, неконтрольованих приступах агресії та неприпустимих криках ненормативної лексики до заявниці у присутності дитини, що супроводжуються істериками та плачем дитини, на які батько категорично не зважає.
30.06.2020 року ОСОБА_1 зібрала речі і разом з малолітнім сином покинула спільне місце проживання, однак, ОСОБА_2 вистежив нове місце знаходження заявниці та знов став погрожувати.
Заявнице подано позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
У судове засідання з'явилася представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , заявлені вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.
У судове засідання з'явилася представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , заперечувала проти задоволення заяви.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд вважає, що заява є не обґрунтованою та є не доказаною, тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено про те, що 27.02.2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 (а.с.28). Після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила своє прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ».
За період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 (а.с.29).
22.09.2020р. заявниця ОСОБА_1 зверталася з заявою до Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області щодо неправомірних дій з боку її чоловіка.
Згідно довідки Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області про розгляд заяви від 20.10.2020р. вбачається про те, що ОСОБА_1 звернулася до поліції з заявою щодо неправомірних дій з боку її чоловіка, який погрожував їй фізичною розправою, кричав та здійснював фізичний вплив на неї. Однак, встановити місце знаходження ОСОБА_2 не надалось можливо (а.с.11).
Згідно довідки Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області про розгляд заяви від 20.10.2020р. № 48/9652 встановлено про те, що заяву ОСОБА_1 було розглянуто, ознак кримінального правопорушення не встановлено (а.с.12).
В матеріалах справи міститься довідка Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 29.09.2020р. з якої встановлено про те, що ОСОБА_1 зверталася з заявою до Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області щодо прийняття мір до її чоловіка ОСОБА_2 . Працівниками Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області було розглянута заява та проведена профілактична бесіда з ОСОБА_2 (а.с.16).
З довідки Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 20.11.2020р. встановлено про те, що 20.11.2020р. надійшло повідомлення до оператора «102» про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , вчиняється домашнє насильство. В ході розгляду матеріалів було встановлено про те, що ОСОБА_1 перебуває в м. Білгород-Дністровськ, проте її сусідка повідомила по телефону про те. що її чоловік ОСОБА_2 перебуває за адресою: АДРЕСА_2 біля парадної в своєму автомобілі на протязі тривалого часу. Працівниками поліції було опитано ОСОБА_2 , який пояснив про те, що він є законним чоловіком ОСОБА_1 , знаходиться за даним місцем для зустрічі з дитиною, оскільки дружина не дозволяє зустрічатися їм, та те, що він є повноцінним батьком для дитини та має рівнозначні права. (а.с.17).
Згідно довідки Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 30.09.2020р. встановлено про те, що здійснено розгляд звернення від 16.09.2020р. Працівниками Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області була проведена профілактична бесіда з ОСОБА_2 (а.с.18).
11.12.2020р. заявниця ОСОБА_1 зверталася з заявою до Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області щодо переслідування ОСОБА_10 .
Згідно довідки Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області №17648 від 11.12.2020р. встановлено про те, що вищевказану заяву ОСОБА_1 було розглянуто. В ході роботи, було встановлено місцезнаходження ОСОБА_10 , який пояснив, що не переслідує її, а лише хочу побачитися з дитино. (а.с.15).
З матеріалів справи вбачається про те, що заявниця ОСОБА_1 зверталася до Обласного центру медико-соціологічної реабілітації жертв насильства у сім'ї та скаржилась на поведінку чоловіка, що підтверджується Довідкою від 04.02.2021 року (а.с.14).
Також, в матеріалах справи міститься Консультація дитячого психолога від 05.02.2020 року з якої вбачається про те, що у дитини з'явилося відчуття підвищеної тривожності в поєднані з агресивними інтонаціями по відношенню до мами. У структурі особистості визначається тривожні риси (а.с.13).
Відповідності до п. 1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обовязків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сімї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сімєю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 7 частини 1 вказаної статті визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обовязків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обовязків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є обєктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби звязку особисто і через третіх осіб.
Крім того, пунктом 9 частини 1 вказаної статті визначено, що оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з частиною 3 статті 26 вищевказаного Закону, рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Отже, необхідною правовою підставою для застосування щодо особи обмежувального припису є вчинення цією особою домашнього насильства та наявність достатніх ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення.
Докази додані до заяви не свідчать про вчинення ОСОБА_2 систематичного домашнього насильства, крім того, надані довідки з органів поліції вказують на те, що з ОСОБА_2 проводилися лише профілактичні бесіди, доказів того, що ОСОБА_2 притягався до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП не надано.
Оцінюючи надані заявником докази на підтвердження фактів вчинення щодо неї домашнього насильства заінтересованою особою, суд зазначає наступне.
На підтвердження вчинення ОСОБА_2 щодо заявниці домашнього насильства надано довідки органів поліції.
Згідно зі статтею 221 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП, розглядають судді районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судів.
Проте, постанов суду про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної та кримінальної відповідальності з приводу вчинення домашнього, психологічного насильства над заявницеї, її дітиною суду не надано.
Враховуючи принцип презумпції невинуватості, закріплений у статті 62 Конституції України, який розповсюджується і на справи про адміністративні правопорушення, належні докази вчинення ОСОБА_2 систематичного домашнього насильства, що є необхідною умовою для застосування обмежувального припису, заявницею суду не надані.
За загальним правилом, закріпленим частиною 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, оскільки заявником належним чином не доведено наявності передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» правових підстав для застосування щодо ОСОБА_2 обмежувального припису, заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відмова у задоволенні заяви не позбавляє заявника права повторного звернення до суду за наявності відповідних правових підстав та у разі їх доведення належними і допустимими доказами.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 13, 81, 263-265, 294, 350-6, 353 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - залишити без задоволення.
Копію рішення направити сторонам по справі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Рішення складено та підписано суддею 12.03.2021р.
Суддя Аліна С.С.