Справа № 523/1426/20
Провадження №2/523/2882/21
"23" лютого 2021 р.
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря судових засідань - Щербан О.Д.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9, в м. Одесі цивільну справу позовом ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання укладення договору найму,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язання укласти договір найму жилого приміщення .
В обгрунтування вимог позивач вказувала на те, що їй як працівнику ЖЕУ-83-двірнику було надано для проживання разом з сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартиру АДРЕСА_1 . До моменту вселення позивача особовий рахунок на оплату комунальних послуг був відкритий на ім'я померлої ОСОБА_3 .. Як зазначила ОСОБА_1 , вона постійно, безперервно проживає у вищевказаній квартирі, сплачує комунальні послуги, підтримує в належному санітарно-технічному стані. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача, до голови Одеської міської ради з клопотанням про укладення договору найму житла, однак для вирішення вказаного питання їй було рекомендовано звернутись до суду.
В судовому засіданні позивач повністю підтримала позов. ОСОБА_1 вказувала на те, що вона з 2005р. займає квартиру за розпорядженням начальника ЖЕУ, її син ходив до школи, яка знахидиться недалеко від житла, за медичною допомогою вона також зверталась до медустанов, які знаходяться поруч.
Представник відповідача в засідання не з'явився, повідомлений належним чином, надіслалав на адресу суду відзив, в якому заперечував проти задоволення заявлених вимог, оскільки позивач зайняла самовільно вказане житло без будь-яких правовстановлюючих документів, квартира перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Одеси та оперативному управління Суворовської райадміністрації. Також зазначили, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду двірника ділянки №2 КП «КС «Пересипський» згідно наказу від 02.07.2012р. з часу перебування у відпустці двірника ОСОБА_4 з 26.06.2012р., а 12.11.2012р. звільнена за власним бажанням. Крім того, зазначали, що позивач на обліку осіб, яків потребують поліпшення житлових умов в Суворовській райадміністрайції ОМР не пербувала та на теперішній час не перебуває. Отже, ОСОБА_1 самовільно вселилась в спірну квартиру АДРЕСА_1 , не маючи ані ордеру, а ні рішення суду про надання особі права на вселення. Твердження позивача про постійне проживання в квартирі протягом 18 років, підтримання житла в належному санітарно-технічному стані є безпідставними та не підтвердженими належними доказами, а тому у задоволенні позову, як зазначає представник Суворовської райадміністрації ОМР, слід відмовити .
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що в задоволенні вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
Як було встановлено, квартира АДРЕСА_1 є власністю територіальної громади.
Особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_1 оформлено на ім'я ОСОБА_3 .
Згідно довідки від 01.08.2002р. ОСОБА_5 , яка працювала на посаді двірника в ЖЕО Ленінського району м.Одеси на посаді двірника, з січня 2002р. по липень 2002р. виплачувалась заробітна плата.
Згідно запису №8 в трудовій книжці , 31.12.2004р. особа звільнена по ст.40п.1 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією підприємства (а.с.10)
Як зазначено в записі №16 від 02.07.2012р., особа прийнята на посаду двірника дільниці №2 КП «ЖКС «Пересипський», та 12.11.2012р. звільнена за власним бажанням (а.с.11).
Підпунктами 3.2.7 Положення «Про Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 13.02.2014 року №4584-VI (Додаток №4) визначено, що у галузі обліку та розподілу житла райадміністрація вирішує питання укладення та внесення змін до договорів найму жилих приміщень та їх бронювання.
Відповідно до статті 5 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР), державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та згідно зі статтею 51 ЖК УРСР, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.
Згідно зі ст.327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно з нормам ст.9 ЖК УРСР, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Відповідно до вимог ст.51 ЖК УРСР, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.
За вимогами ст.58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Частина 1 ст.63 ЖК України визначає, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 29 даного Закону передбачено повноваження щодо управління комунальною власністю. Так, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад відноситься, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно з нормами ч.1,2 ст.54 ЖК УРСР якщо в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення. Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов (стаття 34), надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі.
Відповідно до листа Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 18.04.2019 р. наданого у відповідь на звернення позивача ОСОБА_1 за змістом якого її повідомлено про неможливість забезпечити її житлом, оскільки на квартирному обліку за місцем проживання в Суворовській райдміністрації вона не перебуває, квартиру АДРЕСА_1 вона зайняла самовільно без будь-яких правовстановлюючих документів, на посаді двірника перебувала з 02.07.2012р. по 26.062012р. на тимчасовій основі на період перебування двірника ОСОБА_6 в декретній відпустці, зареєстрована ОСОБА_1 Одеськ4им міським центром обліку бездомних громадян за адресою: вул.Льва Толстого, буд.7, м.Одеса.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з нормами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, становлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За нормами ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, судом встановлено, що позивач зайняла квартиру АДРЕСА_1 не маючи для цього законних підстав та дозволу і проживає в ній.
Оцінивши усі представлені докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що підстав для задоволення позову не має, оскільки вимоги не відповідають вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 12,13,76-81,89, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354,355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання укладення договору найму залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 26.02.2021 р.
Суддя: