Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/2150/20
Номер провадження: 2/511/112/21
15 березня 2021 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Іванової О. В.,
секретаря судового засідання Кирилової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживача, -
встановив:
В листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» про захист прав споживача.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 10.03.2020 року між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір № 960950819, відповідно до якого позивачем було отримано кредит на суму 19550,00грн. Надалі, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір про відступлення права вимоги за договором, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги заборгованості за вказаним кредитним договором. Позивач вважає вказаний договір недійсним, оскільки договір було укладено з порушенням порядку його укладення та укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, тому позивач його не підписувала; вказаний договір містить ознаки кредитного договору, оскільки надання коштів з умовою сплати процентів є фінансовою послугою, яка потребує наявність відповідної ліцензії, а вказана установа не є фінустановою; розмір нарахованих відсотків, який складає 43705,90грн, значно перевищує розмір заборгованості по кредиту, що суперечить діючому законодавству. Тому, з урахуванням вищенаведеного, позивач вважає, що договір є явно несправедливим та порушує вимоги чинного законодавства щодо захисту прав споживачів та укладення кредитних договорів, а тому з урахуванням вищенаведеного просить визнати недійсним договір № 960950819 від 10.03.2020 року укладений між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Ухвалою суду від 04.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в поряду загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 24.12.2020 року об 16.00год.(а.с.12).
24.12.2020 року підготовче судове засідання слуханням не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Судове засідання було знято з розгляду та призначено на 15.01.2021 року об 11.00год.(а.с.16;17).
29.12.2020 року від позивача до суду була надіслана заява у відповідності до якої вона просить суд, розгляд справи розглянути без її участі та її представника за наявними в справі матеріалами.(а.с.18).
Ухвалою від 15.01.2021 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті на 16.02.2021 року об 09.00год.(а.с.23-24).
16.02.2021 року ухвалою суду для повного та всебічного розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та наданий строк для подання письмових пояснень щодо позову або відзову.(а.с.29).
Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином - поштою, рекомендованим листом з повідомленням про вручення під особисту підпис, на адресу суду двічі повернувся поштовий конверт з відміткою «Офіс вибув», причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або слухання справи у відсутність його представника, суду не надходило. Одночасно, відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Відзиву на позовну заяву до суду не подано.(а.с.25).
Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином - поштою, рекомендованим листом з повідомленням про вручення під особисту підпис, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або слухання справи у відсутність його представника, суду не надходило. Відзиву або письмових пояснень на позовну заяву до суду не подано (а.с.25).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України)
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинено письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому чи електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчинені правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічна електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразок відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Судом встановлено, що 10.03.2020 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір № 960950819 позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму 19 550,00 грн. строком на 30 днів, на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно пункту 1.4 укладеного договору (а.с.17-18).
У пункті 4.14 договору позичальник підтверджує, що отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України; отримав кредит не на споживчі цілі, що інформація надана товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства www.moneyveo.ua, отже Правила є у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою товариства до укладення договору.
Згідно пункту 4.5 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію» , що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Оспорюваний договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивач в своєму позові просить зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме визнати недійсним кредитний договір № 960950819 від 10.03.2020 року.
Звертаючись до суду із вказаними вимогами позивач обґрунтовує їх тим, що розмір заборгованості значно перевищує суму кредиту, а також вона не в змозі сплатити великі та необґрунтовані відсотки за користування кредитними коштами.
Судом встановлено, що 10.03.2020 року між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором на суму 19550,00 грн. зі сплатою процентів строком на 30 днів.
Згідно пунктів 1.1, 1.4 договору позичальник зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, передбаченого в п. 1.3 договору. Згідно додатку № 1 до договору, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позичальника для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором(а.с.18).
Термін Електронний підпис одноразовим ідентифікатором задекларовано у ч. 3-4 пункту 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» . Факт оформлення заявки на отримання кредитних коштів, яку оформив позивач, є акцептом на укладення кредитного договору (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до загального порядку дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства з метою укладення електронного договору позичальник заходить на сайт, який надає доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, та у вбудованому калькуляторі обирає бажану (запропоновану) суму коштів, яку він бажає отримати в кредит, та бажаний строк кредитування. Отже для отримання кредиту, позичальник має бути ініціатором укладення договору, при цьому необхідно певний час опрацьовувати на сайті кожний етап заповнення заявки.
Для оформлення кредиту позичальнику слід пройти певну процедуру оформлення на сайті товариства.
На кожному етапі заповнення заявки на кредит позичальнику надаються підказки з роз'ясненнями порядку заповнення заявки на кредит та щодо змісту кожного кроку позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі. Одночасно з переходом на іншу сторінку заявки на телефонний номер позичальника направляється смс-код підтвердження, ввівши який у відповідне поле, позичальник підтверджує дію з відправлення заявки на кредит для аналізу інформаційно-телекомунікаційною системою товариства. Після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки Продовжити заявка на кредит надсилається на опрацювання інформаційно-телекомунікаційною системою. На наступному етапі позичальнику повідомляється про процес оброблення заявки на кредит. У разі погодження заявки на кредит позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить у собі всі істотні умови договору, та додатково повідомляється смс-повідомленням на номер телефону, вказаний позичальником у заявці на кредит. На цьому етапі інформаційно-телекомунікаційна система товариства формує та надає позичальнику на ознайомлення індивідуальну частину договору з позичальником, шляхом підстановки у типовий договір, погоджений Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, введених позичальником в заявку на кредит даних.
Індивідуальна частина договору відповідно до ст. 641 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є офертою товариства, при цьому позичальник, натиснувши на текст Правила надання грошових коштів у позику , ще раз має можливість ознайомитися з умовами Правил, текст яких розміщений на сайті товариства, які відповідно до пункту 4.1. договору є його невід'ємною частиною.
Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, товариством генерується та відправляється на номер телефону, вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору. У разі, якщо позичальник не бажає приймати оферту він має право відмовитись від укладання договору. Після цього Позичальник повідомляється про можливість повторно подати заявку на кредит, при цьому він має право змінити істотні умови договору, отже інформаційно-телекомунікаційною системою роз'яснюється позичальнику, що у разі його згоди з офертою товариства та виявлення бажання укласти електронний договір, він має вчинити дію в інформаційно-телекомунікаційній системі щодо прийняття оферти товариства, а саме: ввести одноразовий ідентифікатор, отриманий від товариства у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі, та натиснути кнопку Так , що одночасно є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме: акцептом в розумінні ч. 3 пункту 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» . У разі вчинення дій, спрямованих на прийняття оферти, позичальник повідомляється про те, що товариством ініційовано грошовий переказ за реквізитами електронного платіжного засобу, вказаного позичальником в заявці на кредит. Одночасно з підписанням договору товариство відправляє на електронну адресу, вказану позичальником у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та з вкладеним в нього примірником електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Інформаційно-телекомунікаційна система товариства повідомляє позичальника про успішне проходження транзакції переказу коштів. З цього моменту в силу положень ч. 2 ст. 640 та ст. 1046 ЦК України електронний договір вважається укладеним.
Відповідачем до позову надано договір № 960950819 від 10.03.2020 року, що свідчить про проходження нею всіх етапів оформлення кредиту на сайті відповідача та погодження з умовами надання кредиту, ознайомлення з умовами, процедурою укладення договору, процедурою погашення заборгованості та відповідальністю за порушення умов договору, а отже, будучи ініціатором укладання договору позивач мав час для ознайомлення з умовами та порядком співпраці з відповідачем.
В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» .
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Фінансова установа виконала вказані вимоги закону та визначила термін погашення заборгованості по кредиту, визначила сукупну вартість кредиту і проценти, розписав, які суми позивач зобов'язаний буде сплатити. Позичальник ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить її заявка до ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Оскільки під час вивчення матеріалів справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов, а доводи ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на її поясненнях в позовній заяві і спростовуються самим змістом договору, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання пункту договору недійсним з підстав, передбачених ст. 203, 215, 230 ЦК України та ст. 11, 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів .
Доводи позивача про те, що договір було укладено з порушенням вимог Закону України « Про захист прав споживачів» , суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Доводи позивача про те, що умови договору є несправедливими, так як річна ставка за користування кредитом є непомірно високою та складає 118,00 % річних, суд відхиляє, оскільки кредит надавався позивачу на строк тридцять днів, та відсоткова ставка за вказаний період користування кредитними коштами становила 1,70% та була відома ОСОБА_1 в момент укладення договору, в той час як обраховувати та застосовувати річну ставку у кредитора не було підстав, виходячи з незначного строку кредитування.
Інших переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов'язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено.
Водночас, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що договір, укладений між сторонами, є несправедливим до неї, оскільки при підписанні даного договору ОСОБА_1 ознайомилась та погодилась з його умовами, а відтак, проаналізувавши умови договору та встановлені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність в останньому несправедливих умов, а всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як його спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від його добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за договором зобов'язань.
Також відхиляє посилання позивача на недійсність договору у зв'язку з порушенням відповідачем норм ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у пункті 3.3 оскаржуваного договору, оскільки вказаним пунктом встановлена відповідальність позичальника у разі порушення ним умов договору, товариство має право нарахувати позичальнику пеню у розмірі 1,3% від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня по рушення до дня повного погашення заборгованості за договором.
Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.
Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалася.
Позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача безпідставні та необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.
Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору та в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, то судовий збір відповідно компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 640, 641, 1046 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію» , ст. ст.12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживача - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Чернігівського апеляційного суду через Ічнянський районний суд Чернігівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О. В. Іванова