Справа № 359/6235/20
Провадження №2/359/728/2021
04.03.2021р. м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.,
при секретарі Рожковій Ж.Р.
за участю
прокурора Качкалди В.В.
представника відповідача Довганя О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області , ОСОБА_1 , Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання незаконним та скасування наказу,скасування рішення та усунення перешкод
У серпні 2020 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з вказаним позовом. Просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-1513/15-15-сг від 26.02.2015, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, індексний номер: 23705993 від 17.08.2015, з одночасним скасуванням запису про право власності номер 10824667 та усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3220882600:04:006:1694 загальною площею 0,1000 га, шляхом її повернення на користь Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Свої вимоги обґрунтовував тим, що наказом Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-1513/15-15-сг від 26.02.2015 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області. Та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га із кадастровим номером 3220882600:04:006:1694 для індивідуального садівництва із земель державної власності на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
На підставі вищезазначеного наказу Головного управління Держземагентства у Київській області відомості про земельну ділянку із кадастровим номером 3220882600:04:006:1694 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На даний час, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником земельної ділянки із кадастровим номером 3220882600:04:006:1694 є ОСОБА_1 .
Однак, наказ ГУ Держземагентства у Київській області № 10-1513/15-15-сг від 26.02.2015 виданий з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню з наступних підстав. Оскільки спірна земельна ділянка із кадастровим номером 3220882600:04:006:1694 накладається на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу озера Острівки (Млинне), що знаходиться в заплавній частині річки Дніпро.
Так, відповідно до інформації Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України № 01-12/732 від 15.08.2019 встановлено, що озеро Острівки (Млинне) знаходиться в заплавній частині річки Дніпро відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення відповідно до ст. 5 Водного кодексу України. Також, згідно з вимогами ст. 88 Водного кодексу України, прибережна захисна смуга вказаного об'єкту водного фонду повинна складати 100 метрів. При цьому, Управління не має можливості надати картографічні матеріали з відображенням місця розташування земельної ділянки та прибережної захисної смуги водного об'єкту.
Відповідно до інформації та схеми розташування земельних ділянок з внесенням охоронної зони озера Острівки (Млинне), наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "АРМУКРЗЕМГІРОЕКТ" листом № 18 від 16.09.2019, спірна земельна ділянка із кадастровим номером 3220882600:04:006:1694 розташована у межах прибережної захисної смуги озера Острівки (Млинне).
Таким чином, виходячи із інформації Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра та ТОВ "АРМУКРЗЕМГІРОЕКТ", спірна земельна ділянка фактично розташована в межах прибережної захисної смуги озера Острівки (Млинне), яке знаходиться в заплавній частині річки Дніпро та відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення належать до категорії земель водного фонду та не можуть бути передані у приватну власність громадян.
Ухвалою судді від 04 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі (а.с.51).
Ухвалою суду від 28.10.2020 було витребувано: у Бориспільської районної державної адміністрації копію рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області від 17.08.2015 року за індексним номером 23705993 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку х кадастровим номером 3220882600:04:006:1694 та закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду справи по суті (а.с.70).
Прокурор Бориспільської місцевої прокуратури Качкалда В.В. в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити.
Представник позивача Київської обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив клопотання в якому просив розглядати справу без його участі, проти задоволення позову не заперечив.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області Шкарбан А.П. у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Натомість направив до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказав на те, що розроблена документація із землеустрою відповідно до вимог статті 50 Закону України „Про землеустрій" була погоджено у порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України. Державним кадастровим реєстратором, було перевірено подані заявником документи на відповідність вимогам законодавства, державний кадастровий реєстратор здійснив державну реєстрацію земельної ділянки та на підтвердження такої реєстрації видав витяг з Державного земельного кадастру. Після перевірки вимогам законодавства та проведення реєстрації документація із землеустрою надійшла до Головного управління для її затвердження та надання земельної ділянки у власність. За результатами розгляду видано наказ від 26.02.2015 № 10-1513/15-15-сг.
Також відповідач зазначає, що прийняті Головним управлінням (як суб'єктом владних повноважень) накази про передачу земельних ділянок у власність є ненормативними актами, які вичерпують свою дію внаслідок їх виконання. Скасування таких актів не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок, оскільки захист порушеного права у разі набуття права користування на земельну ділянку юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.
Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є накази Головного управління щодо передачі у власність земельних ділянок, тобто ненормативні акти, що застосовується одноразово і з прийняттям яких виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки такі накази Головного управління вичерпали свою дію шляхом виконання, їх скасування не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок, оскільки у таких осіб виникло право власності на земельну ділянку і це право ґрунтується на відповідних документах.
Представник центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Довгань О.О. в судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі. Пояснив, що позивачем не враховано, що відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Таким чином, фактично дана позовна вимога є зобов'язанням, у разі задоволення позову, прийняти суб'єктом державної реєстрації відповідного рішення про скасування.
В свою чергу, статтею 8 Закону України, визначено повноваження територіальних органів Міністерства юстиції України в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, серед яких: розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав та прийом обов'язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом; організація роботи з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації прав; приймають рішення про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації прав до Державного реєстру прав у випадках, передбачених цим Законом; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Окрім того, відповідно до пп. 3 п. 2 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року.
Отже, на час розгляду даної позовної вимоги, Управління не має повноважень приймати рішення в сфері державної реєстрації, оскільки не є суб'єктом державної реєстрації прав.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників цивільного процесу, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ст. 13 ЦПК України, передбачено що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Земля, яка знаходиться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ч. 1 ст. 13 Конституції України).
Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст. 116 ЗК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Статтею 15-1 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин належить, зокрема ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, проведення державної експертизи землевпорядної документації, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, наділені повноваженням передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або користування для всіх потреб.
Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського. Ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.
Під час розгляду справи судом встановлено, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-1513/15-15-сг від 26.02.2015 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області. Та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га із кадастровим номером 3220882600:04:006:1694 для індивідуального садівництва із земель державної власності на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с.26).
На підставі вищезазначеного наказу Головного управління Держземагентства у Київській області відомості про земельну ділянку із кадастровим номером 3220882600:04:006:1694 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 704427932208).
Рішенням державного реєстратора проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Гнідинська, кадастровий номер земельної ділянки 3220882600:04:006:1694, за суб'єктом: ОСОБА_1 , форма власності: приватна, розмір частки: 1.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником земельної ділянки із кадастровим номером 3220882600:04:006:1694 є ОСОБА_1 (а.с.27-30).
Позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначив, що наказ ГУ Держземагентства у Київській області № 10-1513/15-15-сг від 26.02.2015 виданий з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
В обґрунтування посилається на те, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 3220882600:04:006:1694 накладається на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу озера Острівки (Млинне), що знаходиться в заплавній частині річки Дніпро.
Прокурором, на підтвердження того, що спірна земельна ділянка знаходиться в прибрежній захисні смузі озера Острівки (Млинне), суду були надані такі докази:
Інформаційна відповідь начальника Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України №01-12/732 від 15.08.2019 року, з якого слідує, що озеро «Острівки» (Млинне) знаходиться в заплавній частині р. Дніпро, озеро відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення відповідно ст. 5 Водного кодексу України. Прибережна захисна смуга повинна складати 100 метрів відповідно до ст.88 Водного кодексу України.
Відповідь ТОВ «АРМУКРЗЕМПРОЕКТ» надану на лист прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Малинецького В.А., з якої слідує, що за результатами співставлення каталогів координат земельних ділянок вказаних у запиті, а також даними публічної кадастрової карти України, встановлено факт знаходження вказаних земельних ділянок в 100 метровій прибережній захисній смузі озера Острівки.
Проте, дослідивши вищевказані докази суд вважає, що вони не є належними і допустимими та не дають змогу зробити однозначний висновок про належність земельної ділянки до земель водного фонду.
Разом з тим, позивачем не надано висновку судової земельно-технічної експертизи щодо належності даної земельної ділянки до земель водного фонду.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи учасниками процесу не заявлялися.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст..79 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1,4 ст.83 ЦК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї регулюється Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з права людини». Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
Згідно з ч. 1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав люди основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані у справі сукупні докази, вважає, що позов є передчасним, не ґрунтується на належних доказах, як передбачено чинним законодавством, а тому задоволенню не підлягає.
Куруючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,265,268 ЦПК України, ст.78,116,118,122 ЗК України, суд
Позовні вимоги Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання незаконним та скасування наказу,скасування рішення та усунення перешкод залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 15 березня 2021 року.
Суддя Чирка С.С.