11 лютого 2021 року м. Рівне №460/9697/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Бойко Ю.В., відповідача: представник Федченко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп"
доПоліської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA204120/2020/000302/1 від 24.09.2020.
Позовна заява обґрунтована тим, що 24.07.2019 між ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" та компанією Impergom S.r.l., зареєстрованою в Італійській Республіці, укладено контракт №24072019, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати позивачу товар - автозапчастини. З метою митного оформлення товару митному органу надано митну декларацію та необідні документи. Проте, в ході митних консультацій декларанту надіслане повідомлення про необхідність надання додаткових документів, оскільки подані до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності. Позивач вказує, що жодних підстав для витребування додаткових документів у митного органу не існувало, оскільки останньому з митною декларацією надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару. На вимогу митного органу, декларантом надані додаткові документи та відповідні пояснення, проте відповідачем безпідставно прийняте рішення про коригування митної вартості товару. Позивач вказує, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що декларантом позивача 21.09.2020 до митного оформлення було подано МД № UA204120/2020/087170, 23 товари "запасні частини для легкових автомобілів в асортименті". За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, поданих до митного оформлення за МД №UA204120/2020/087170, в наданих документах було встановлено наступні розбіжності, зокрема, наданий декларантом документ під кодом 3007 (№ЗВ-0000446 від 21.09.2020) містить інформацію щодо транспортно-експедиційних витрат, зокрема вказані експедиційні послуги на території України, а експедиційні послуги за межами території України не вказані. Митниця також володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару №7 - МД №UА100020/2020/39744 від 02.09.2020 (2,98 USD/кг). Відповідач вказує, що подані декларантом документи не були достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом, а тому контролюючим органом прийняте рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом визнання митної вартості.
Ухвалою суду від 19.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначено на 28.01.2021.
Ухвалою суду від 28.01.2021 закрито підготовче провадження у справі та розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 11.02.2021.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просив відмовити в задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні 11.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши думку учасників справи, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
24.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" та компанією Impergom S.r.l., зареєстрованою в Італійській Республіці, укладено контракт №24072019, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати та поставити позивачу товар - автозапчастини (далі - Контракт) (а.с. 13-17).
Відповідно п.1.2 Контракту товар постачається позивачу партіями, асортимент, ціна та кількість кожної партії, розмір знижок визначається сторонами інвойсі на кожну поставку за укладеним договором.
У пункті 2.1 контракту зазначено, що загальна сума контракту складається із сум виставлених інвойсів.
Згідно пункту 3.1. Контракту по кожній поставці Сторони домовляються про строки поставки, які підтверджуються у відповідному інвойсі на умовах правил Інкотермс 2010, умови поставки FCA Хелм (Польща) або іншим способом зазначеним в інвойсі.
21.09.2020 з метою переміщення товару на митну територію України позивач подав до Поліської митниці Держмитслужби декларацію ІМ40ДЕ UA204120/2020/087170 (довідковий номер 32891), відповідно до графи 31 якої заявленим товаром є запасні частини для легкових автомобілів; згідно графи 12 декларації митна вартість товару визначена позивачем відповідно до основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (вартість операції) в сумі 316411,68 грн, тобто 9458,52 Євро (а.с. 6-12).
До митної декларації позивачем наступні документи: інвойс №843 від 27.08.2020, автотранспортна накладна №15/09/04 від 15.09.2020, рахунок-фактуру №ЗВ-0000446 від 21.09.2020, фактура №0048/09/20/FVW від 21.09.2020, контракт №24072019 від 24.07.2019, договір складського зберігання №91 від 01.04.2020, договір-заявка на транспортні послуги №15/09 від 15.09.2020, декларація країни відправлення №20ITQYG1T0157508E8 від 03.09.2020 (а.с.18-34).
Митний орган 21.09.2020 надіслав декларанту Повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи; каталоги; висновки про вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформацію щодо експедиційних витрат на іноземній території.
Декларантом додатково надано відповідачу прайс-лист від 20.07.2020, лист компанії Impergom S.r.l. від 21.09.2020, лист компанії Impergom S.r.l. від 21.09.2020 щодо розміщення прайсу, договір перевезення №813 від 12.12.2019 та лист №73 від 23.09.2020 (а.с.35-38, 49).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за МД №UA204120/2020/087170 відповідачем прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів від 24.09.2020 №UA204120/2020/000302/1 (далі - Рішення №UA204120/2020/000302/1) (а.с. 5), відповідно до якого скориговано митну вартість товару за резервним методом за ціною 2,5176 Євро за одиницю.
24.09.2020, не погоджуючись з Рішенням №UA204120/2020/000302/1, позивач подав повторно відповідну митну декларацію ІМ40ДЕ №UA204120/2020/088847 та сплатив фінансову гарантію для забезпечення сплати митних платежів у розмірі 704,78 грн (а.с.40-46).
Не погодившись з рішенням №UA204120/2020/000302/1 позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.
У графі 33 Рішення №UA204120/2020/000302/1 зазначені підстави для коригування митної вартості товару:
"Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв'язку з:
1. Відмовою в наданні додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 угоди про застосування статті VII ГЛТТ/СОТ від 1994 р.
2. Документи, подані декларантом до митного оформлення товару за митною декларацією (далі - МД) №UА204120/2020/087170 (довідковий номер 32891) документи містять розбіжності, зокрема, наданий декларантом документ під кодом 3007 (№ЗВ-0000446 від 21.09.2020) містить інформацію щодо транспортно-експедиційних витрат, зокрема, вказані експедиційні послуги на території України, а експедиційні послуги за межами території України не вказані.
3. Додатково наданий прайс-лист від 20.07.2020 не можливо поширити на заявлену до митного оформлення партію товару, оскільки не стосується для широкого кола осіб.
Митниця також володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару №7 т-МД від 02.09.2020 №UА100020/2020/39744 (2.98USD/кг).
Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, |витребуваних згідно вимоги митниці, таких як: виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; прайс-листи , каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформацію щодо експедиційних витрат на іноземній території
За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом тау {зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці.
Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних митними органами митних вартостей, товар № 1 - 2.98 USD/кг (митна декларація від 02.09.2020 № UA100020/2020/39744). Числове значення митної вартості товару становить 4273,0999 грн (128,1458 євро/валюта контракту)
Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст.55 Митного кодексу".
За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 (далі іменується - МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина перша, друга статті 52 МК України).
Відповідно до частини восьмої - одинадцятої статті 52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
При поданні до митного органу митної декларації, декларантом заявлено митну вартість товарів згідно ціни договору на рівні 9458,52 Євро і обраний метод її визначення - основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (пункт 1 частини першої статті 57 МК України).
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи (частина третя статті 53 МК України).
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи (частина четверта статті 53 МК України).
Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов'язати декларанта надати додаткові документи:
(1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
(2) у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У другому випадку: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Митний орган для підтвердження митної вартості товару просив надати виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи; каталоги; висновки про вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформацію щодо експедиційних витрат на іноземній території.
Згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов'язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Щодо доводів митного органу, що наданий декларантом документ під кодом 3007 (№ЗВ-0000446 від 21.09.2020) містить інформацію щодо транспортно-експедиційних витрат, зокрема, вказані експедиційні послуги на території України, а експедиційні послуги за межами території України не вказані, суд зазначає наступне.
14.05.2018 між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір транспортного експедирування №329. Відповідно до пункту 1.2. зазначеного договору експедитор організовує перевезення вантажу транспортом і маршрутом обраним ним самостійно. 12.12.2019 з метою виконання умов договору експедирування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір перевезення №813. Після замовлення позивачем товару, в рамках договору експедирування між позивачем та експедитором ФОП ОСОБА_1 було погоджено суму транспортних витрат в розмірі 23000,00 грн., про що укладено договір-заявку №15/09 від 15.09.2020. Відповідно до рахунку-фактури №ЗВ-0000446 від 21.09.2020 зазначена сума включає в себе вартість перевезення та вартість експедиторських послуг.
Оскільки ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт господарювання на території України, то місцем постачання транспортно-експедиторських послуг є Україна. Будь-які інші експедиторські послуги, в тому числі за межами України позивачу не надавались. Лист - пояснення ФОП ОСОБА_1 за №73 від 23.09.2020 з цього приводу наданий відповідачу під час консультацій (а.с.47, 48).
Тобто, декларантом були надані усі необхідні документи, які стосуються питання визначення числових значень вартості товару.
Суд звертає увагу на те, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком статті 53 МК України.
Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими та чому з наданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого числового показника.
Таким чином, суд зазначає, що митним органом не зазначено в оскаржуваному Рішенні №UA204120/2020/000302/1, у чому саме полягає наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, та не надав жодної оцінки документам, які були надані декларантом, хоча документи були надані у повному обсязі.
Стосовно доводів відповідача, що митниця також володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару №7 т-МД від 02.09.2020 №UА100020/2020/39744 (2.98USD/кг), суд зазначає, що інформація щодо вартості аналогічних товарів не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в інформаційних системах мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу та рівнем вартості такого транспортного засобу згідно з даними інформаційної системи, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.
Окремо суд зауважує на тому, що за митною декларацією від 02.09.2020 №UА100020/2020/39744, яка взята за основу для визначення митної вартості відповідного товару імпортованого позивачем і зазначена, як підстава виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару №7 за митною декларацією №UА204120/2020/087170, декларувалися труби із пластмаси, гнучкі, а саме шланги для води і для басейнів, в той час як позивачем декларувалися трубки паливної системи (бухти) - запчастини до легкових автомобілів. Прирівнювання цін таких шлангів до цін бухт ні за яких умов не може вважатися обгрунтованим та підставним заходом.
Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).
З даного приводу суд зазначає, що Рішення №UA204120/2020/000302/1 не містить опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товару почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.
За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України).
При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Суд зазначає, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товару декларантом були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару та у подальшому надані додаткові документи. Натомість, відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товару.
Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.
Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного Рішення №UA204120/2020/000302/1, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2102,00 грн, сплачена відповідно до платіжного доручення від 18.12.2020 №4395.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" (код ЄДРПОУ 41160309, вул. І.Франка, 29 Б, м.Радивилів, Рівненська область, 35500) до Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097, вул. Соборна, 104, м.Рівне, 33028) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA204120/2020/000302/1 від 24.09.2020.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Поліської митниці Держмитслужби судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 22 лютого 2021 року.
Суддя Н.В. Друзенко