про закриття провадження у справі
15 березня 2021 рокум.ПолтаваСправа № 440/354/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
19 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у не прийнятті рішення про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0213 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів,
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0213 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів та передати у власність,
- стягнути витрати на правничу допомогу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
23 лютого 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що наказом від 04 грудня 2020 року № 18810-СГ ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5321887500:00:006:0213, на підставі невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою. Відповідно до інформації, наданої відділом у Кобеляцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка з кадастровим номером 5321887500:00:006:0213 перебуває у приватній власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності серії ЯГ № 685093 виданого 22 листопада 2007 року, площею 2,0000 га (знаходиться у користуванні з 2000 року згідно довідки Чорбівської сільської ради від 28 вересня 2020 року № 358 та викопіювання місцезнаходження земельної ділянки.
05 березня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про зміну предмету позову, а саме:
- визнати протиправним та скасувати наказ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" № 18810-сг від 04 грудня 2020 року Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яким гр. ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0213 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів,
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0213 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів та передати у власність.
Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
10 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,93 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу державної власності, кадастровий номер 5321887500:00:006:0197, яка розташована на території Чорнобівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (а.с. 21).
Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 2449-СГ від 23 січня 2020 року надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,93 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Чорнобівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів (а.с. 22).
На виконання наказу № 2449-СГ від 23 січня 2020 року ФОП ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для передачі у власність гр. ОСОБА_1 загальною площею 1,9255 га для ведення особистого селянського господарства на території Чорнобівської сільської ради (за межами населених пунктів) Кобеляцького району Полтавської області, кадастровий номер: 5321887500:00:006:0213 (а.с. 107-162).
У свою чергу за інформацією Відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, розробником ФОП ОСОБА_3 виготовлена документація із землеустрою шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5321887500:00:006:0197. Однак даний масив земельних ділянок знаходиться в приватній власності, але не перенесений з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру, згідно Закону України "Про Державний земельний кадастр" (а.с. 94).
Згідно Інформації щодо земельних ділянок, на які подані клопотання щодо одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення у межах безоплатної приватизації, наданої відповідачем, новоутворена земельна ділянка з кадастровим номером 5321887500:00:006:0213 перебуває у приватній власності ОСОБА_2 на праві Державного акту ЯГ № 685093, кадастровий номер 5321887500:00:006:0109, виданого 22 листопада 2007 року та знаходиться в користуванні з 2000 року (згідно довідки Чорбівської сільської ради від 28 вересня 2020 року № 358 та викопіювання місцезнаходження ділянки) (а.с. 98-99).
Судом встановлено, що відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ № 685093, земельна ділянка з кадастровим номером 5321887500:00:006:0109 перебуває у власності гр. ОСОБА_2 (а.с. 101-102).
Відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в наказі № 18810-СГ від 04 грудня 2020 року посилався на відсутність правових підстав для такого затвердження, з огляду на перебування бажаної земельної ділянки у власності третьої особи на підставі Державного акта серії ЯГ № 685093.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункту 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановлений законом".
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 04 липня 2018 року по справі №820/7173/16 (провадження К/9901/25603/18) та від 29 травня 2018 року по справі №495/5913/14-а (провадження №11-298апп18) "неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У постанові від 06 жовтня 2020 року у справі №580/3779/19 Верховний Суд зазначив, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). З аналізу вимог статті 1 ЦПК України та статті 2 КАС України (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного права.
При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб'єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред'явлення позову. За своїм змістом земельний спір, що виник із розпорядження уповноваженим органом землею, є складним і комплексним із правової точки зору. При прийнятті рішення про передачу земельної ділянки у власність ці органи, з одного боку, перебувають у статусі суб'єкта владних повноважень, а з другого - реалізують право власності на землю територіальної громади. Крім того, таке рішення як правовий акт індивідуальної дії є підставою, з якої виникає речове право власності чи користування землею у суб'єктів приватного права.
Оспорювання рішення органу державної влади поглинається спором про речове, приватне право, яке як могло належати особі до звернення до цього органу, так і виникнути в результаті реалізації рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, але захист якого відбувається у порядку цивільного судочинства (стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України) у спосіб, характерний для приватноправових відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/8018/17).
Отже, незважаючи на те, що предметом спору є наказ Держгеокадастру, яким позивачеві відмовлено у затвердження проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність, суть вимог в кінцевому результаті зводиться до конкуренції майнових прав на конкретну земельну ділянку, з одного боку - позивача, який розробив проект і має намір отримати у власність земельну ділянку, а з другого боку - громадянина, якому ту саму земельну ділянку вже передано у власність. Тобто, перешкодою у затвердження проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність є виникнення права власності на цю саму земельну ділянки в іншої особи.
Таким чином, спір хоч і пов'язаний з оцінкою повноважень суб'єктів владних повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, проте визначальним є існування права власності у інших осіб на цю земельну ділянку, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Правомірність та добросовісність дій Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо розпорядження земельною ділянкою може бути перевірено під час вирішення цивільно-правового позову щодо захисту прав позивача на одержання земельної ділянки.
Крім того, суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладену в постанові від 22 серпня 2018 року у справі №128/1435/16-а, відповідно до якої, якщо вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним зачіпає приватні інтереси фізичних осіб, такі вимоги, як окремий спосіб захисту порушених прав, можуть бути предметом розгляду в цивільному суді
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Оскільки спірні правовідносини обумовлені захистом порушеного речового права на земельну ділянку, суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з частиною першою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність закрити провадження у справі №440/708/20.
Роз'яснити позивачу, що даний спір віднесено до юрисдикції загальних місцевих судів.
Відповідно до частини п'ятої статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачеві право звернення з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення до суду з цією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).
Суддя С.О. Удовіченко