про залишення позовної заяви без руху
15 березня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/2008/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Довгопол М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
10 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності Полтавської обласної прокуратури щодо не здійснення нарахування та не виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні; зобов'язання Полтавської обласної прокуратури здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку, обчислення якої здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100; стягнення з Полтавської обласної прокуратури середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 30.01.2021 по день фактичного розрахунку.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Із прохальної частини позовної заяви суд вбачає, що позивач просить зобов'язати Полтавську обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку, обчислення якої здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100; стягнути з Полтавської обласної прокуратури середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 30.01.2021 по день фактичного розрахунку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
За змістом статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати: Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
За приписами пункту 3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, відносяться суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.
У постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 420/4115/20 та від 26 лютого 2021 року у справі № 1.380.2019.006923 (провадження № К/9901/16075/20) Верховний Суд зазначив, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги. Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
Таким чином, вихідна допомога при припиненні трудового договору не є складовою частиною заробітної плати, а тому пільга щодо сплати судового збору, яка передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", на позовні вимоги, пов'язані із виплатою вихідної допомоги, не поширюється.
Також, суд враховує, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
За приписами пункту 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Аналогічний висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.
З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
За таких обставин судовий збір за подання позовної заяви про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, підлягає сплаті на загальних підставах.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня 2021 року - 2270 гривня.
Суд бере до уваги, що позивачем заявлено 1 позовну вимогу немайнового характеру про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні, а також 1 позовну вимогу майнового характеру - про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
При цьому позивачем не зазначено конкретної суми грошових коштів, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь як середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку. Не зазначення позивачем у прохальній частині позову конкретної суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, яка підлягає стягненню на користь позивача, унеможливлює встановлення судом конкретної суми судового збору, яка підлягає сплаті за подання цієї позовної вимоги та позову в цілому.
Частиною 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Таким чином, сума судового збору за подання 1 позовної вимоги немайнового характеру у цій справі складає 908,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а за подання 1 позовної вимоги майнового характеру судом визначається у сумі 908,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а всього - 1816,00 грн.
Однак, позивачем до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору. Документів. які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, також не надано.
Суд критично оцінює посилання позивача на звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з яким учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначена вище норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).
Предметом спору, для вирішення якого позивач звернувся до суду, є правомірність не нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Разом з тим стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачає пільг учасників бойових дій у сфері проходження публічної служби та отримання відповідних виплат.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у даній справі не вирішується питання про захист права особи, передбаченого статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому пільга щодо звільнення від сплати судового збору, що передбачена пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону № 3674-V, не є застосовною до правовідносин, пов'язаних із проходженням позивачем військової служби та отримання у зв'язку з цим окремих видів грошового та іншого забезпечення.
За таких обставин, позивач повинен сплати судовий збір у розмірі 1816,00 грн за подання позовної заяви.
Відтак, суд констатує, що позовна заява подана позивачем без додержання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України
Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України подання позовної заяви без додержання вимог статті 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без руху.
Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду документа про сплату судового збору в розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень) (отримувач : ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101, код ЄДРПОУ: 37959255, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA588999980313101206084016712, призначення платежу : Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд) або документів на підтвердження підстави звільнення заявника від сплати судового збору відповідно до закону.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М.В. Довгопол