Ухвала
12 березня 2021 року
м. Київ
справа № 507/1546/18
провадження № 51-516ск21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Балтського районного суду Одеської області від 15 січня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 3 листопада 2020 року щодо нього.
Встановлені обставини
За вироком Балтського районного суду Одеської області від 15 січня 2020 року ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.
Вирішено питання стосовно судових витрат і долі речових доказів.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 3 листопада 2020 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишив без задоволення, а зазначений вирок районного суду щодо нього - без змін.
Суть питання
У касаційній скарзі засуджений зазначає про недоведення його винуватості у вчиненні інкримінованого за ч. 2 ст. 121 КК злочину, через що просить скасувати ухвалу апеляційного суду і пом'якшити міру покарання.
Мотиви Верховного Суду
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак усупереч наведеним положенням закону засуджений у касаційній скарзі
не послався на жодну з підстав, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень та не навів обґрунтування їх незаконності, як він мав зробити відповідно до статей 412-413 КПК.
Касаційна скарга не містить посилань на конкретні положення матеріального чи процесуального права, порушені, на думку засудженого, судами першої й апеляційної інстанцій із зазначенням того, у чому конкретно полягають ці порушення, як вони вплинули на законність та обґрунтованість оскаржуваних вироку й ухвали і чому такі порушення слід відносити до підстав для зміни чи скасування касаційним судом згаданих судових рішень з огляду на положення статей 370, 371, 374, 404 і 419 КПК
у їх взаємозв'язку.
Засуджений не вказав, чи заявляла сторона захисту в суді апеляційної інстанції клопотань, яких усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПКапеляційний судбезпідставно
не задовольнив, та яких конкретно доводів, наведених в апеляційній скарзі обвинуваченого, усупереч ст. 419 цього Кодексу апеляційний суд узагалі не дослідив, не перевірив та не оцінив, визнавши їх при цьому необґрунтованими. Також засуджений у касаційній скарзі не навів конкретних доводів щодо незаконності усіх висновків суду апеляційної інстанції, викладених в ухвалі цього суду на спростування доводів сторони захисту в апеляційній скарзі з посиланням на конкретні положення процесуального та матеріального права.
Натомість у касаційній скарзі засуджений наголошує на однобічності й неповноті судового розгляду та на невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до статей 433, 438 КПК
не є предметом перегляду судом касаційної інстанції.
Касаційна скарга засудженого щодо скасування ухвали апеляційного суду та пом'якшення призначеного покарання не узгоджуються з повноваженнями касаційного суду, відображеними у ст. 436 КПК, за наслідками розгляду касаційної скарги, відповідно до яких цей суд має право ухвалити одне з таких рішень: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Крім того, усупереч ч. 5 ст. 427 КПК засуджений не долучив до касаційної скарги копій судових рішень, які оскаржує.
Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 КПК перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Балтського районного суду Одеської області від 15 січня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 3 листопада 2020 року щодо нього залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3