"10" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/11/21
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Добров Р.М. за довіреністю;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до малого приватного підприємства „Карат-2" про стягнення 26 328,08 грн., -
Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі по тексту - Департамент) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до малого приватного підприємства „Карат-2" (далі по тексту - МПП „Карат-2") про стягнення неустойки у розмірі 26 328,08 грн., нарахованої протягом періоду з 01.04.2019р. по 10.10.2019р. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань прийнятих на себе за умовами договору оренди нежитлового приміщення №56/36 від 11.05.2005р. в частині своєчасного повернення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору.
МПП „Карат-2" жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв. При цьому, суд зазначає, що відповідач був повідомлений судом про розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал на адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 121. Проте, ухвали суду, якими відповідач був повідомлений про розгляд даної справи, були повернуті до суду у зв'язку із відсутністю адресата.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення МПП „Карат-2" про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
11.05.2005р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та МПП „Карат-2" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №56/36, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Коблевська 17/19, загальною площею 59,6 кв.м. Договір оренди укладено на строк до 01.11.2005р.
Відповідно до п. 4.7 договору оренди №56/36 від 11.05.2005р. після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов'язаний у 15-ти денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Нежилі підвальні приміщення №807, площею 58,00 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська 17/19, згідно свідоцтва про право власності від 22.07.2007р. належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Шляхом укладення додаткових угод до договору оренди №56/36 від 11.05.2005р. Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ПП „Карат-2" неодноразово продовжувався строк дії договору, а також змінювався розмір орендної плати. При цьому, на підставі додаткового погодження від 23.06.2012р. до договору сторонами було змінено назву Орендодавця з Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.07.2019р. по справі №916/1007/19 позовні вимоги Департаменту до МПП „Карат-2", ТОВ „Карат-2" про виселення та стягнення 45 195,42 грн. було задоволено, виселено МПП „Карат-2" з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 58,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 17/19, на користь Департаменту; виселено ТОВ „Карат-2" з частини нежитлового приміщення підвалу, площею 50,0 кв.м. від загальної площі 58,0 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 17/19, на користь Департаменту; стягнуто із МПП „Карат-2" заборгованість з орендної плати у розмірі 18 435,01 грн., пеню у розмірі 1970,97 грн., неустойку у розмірі 24 789,44 грн., розподілено судові витрати.
Рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2019р. по справі №916/1007/19 в апеляційному порядку оскаржено не було та набрало 13.08.2019р. законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Господарським судом у межах справи №916/1007/19 було встановлено, що Департаментом на адресу МПП „Карат-2" направлялося повідомлення за вих. №01-13/3113 від 10.07.2018р. про відмову у наданні згоди на продовження договору оренди на новий строк. Крім того, Департаментом було повідомлено МПП „Карат-2" про необхідність повернення об'єкту оренди у 15-денний термін з дати закінчення строку дії договору.
Невиконання МПП „Карат-2" обов'язку за договором оренди №56/36 від 11.05.2005р. зі сплати орендних платежів, а також невиконання зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення стало підставою для звернення Департаменту до суду із позовною заявою у межах справи №916/1007/19.
З рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2019р. вбачається, що Департаментом у межах справи №916/1007/19 було заявлено до стягнення неустойку у розмірі 24 789,44 грн. за час прострочення передачі відповідачем майна за період з 25.09.2018р. по 31.03.2019р.
10.10.2019р. державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Семенішиною Ю.М. під час виконання наказу від 13.08.2019р. по справі №916/1007/19 про виселення МПП „Карат-2" на користь Департаменту було складено акт, з якого вбачається, що вимоги виконавчого документу були виконані боржником у повному обсязі.
Крім того, 10.10.2019р. державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Семенішиною Ю.М. було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів боржника), яке було виявлено за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 17/19, з передачею майна на відповідальне зберігання відповідній особі.
04.12.2020р. Департамент звернувся до МПП „Карат-2" із претензією, відповідно до якої позивач просив сплатити неустойку за прострочення виконання зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення, розмір якої за період з 01.04.2019р. по 10.10.2019р. складає 26 328,08 грн. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до МПП „Карат-2" про стягнення неустойки, Департаментом було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами договору оренди №56/36 від 11.05.2005р. зобов'язань не було своєчасно повернуто орендоване приміщення після закінчення строку дії договору, що стало підставою для звернення Департаменту до господарського суду із даними позовними вимогами.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.7 договору оренди №56/36 від 11.05.2005р. після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов'язаний у 15-ти денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Положеннями п. 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29 травня 2013 року N 12 передбачено наступне. Застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
В силу положень ч. 1-2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Так, з висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за II півріччя 2014 р. (лист від 01.04.2015р.) вбачається, що для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно не виконав цього обов'язку (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 р. у справі N 3-70гс14). Положеннями ч. 2 ст. 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов'язку з повернення речі. Обов'язковою і необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 2 вересня 2014 р. у справі N 3-85гс14).
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що МПП „Карат-2" не було своєчасно повернуто орендоване приміщення після закінчення строку дії договору оренди №56/36 від 11.05.2005р. При цьому, строк дії договору оренди №56/36 від 11.05.2005р. згідно рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2019р. по справі №916/1007/19 сплинув 09.09.2018р.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження неможливості повернення МПП „Карат-2" орендованого приміщення протягом періоду з 01.04.2019р. по 10.10.2019р. з обставин, які не залежали від відповідача, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Департаментом позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача неустойки у вигляді подвійної орендної плати за період з 01.04.2019р. по 10.10.2019р. у розмірі 26 328,08 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених Департаментом комунальної власності Одеської міської ради шляхом присудження до стягнення із малого приватного підприємства „Карат-2" неустойки у розмірі 26 328,08 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з малого приватного підприємства „Карат-2" /65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 121; ідентифікаційний код 24533103/ на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код 26302595/ неустойку у розмірі 26 328,08 грн. /двадцять шість тисяч триста двадцять вісім грн. 08 коп./, судовий збір у розмірі 2270,00 грн. /дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 15 березня 2021 р.
Суддя С.П. Желєзна