Рішення від 11.03.2021 по справі 914/2441/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2021 Справа № 914/2441/15 (914/1367/20)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів вуглепром» (бульвар Дружби Народів, буд. 14-16, м. Київ, 01103)

про:стягнення 6677270 грн. 83 коп. (з яких: 5399176,07 грн. - основний борг; 89915,14 грн. - 3% річних; 92146,88 грн. - інфляційні; 1096032,74 грн. - пеня)

у межах справи:№ 914/2441/15

про банкрутство:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Зубко С. В.

Представники:

Позивача:Степаненко І. Є. - керуючий санацією; Кріль Н. Г. - адвокат

Відповідача:не з'явився

09.06.2020 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 1455 надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів вуглепром» про стягнення 5939651 грн. 30 коп. (з яких: 4814464,36 грн. - основний борг; 80329,01 грн. - 3% річних; 67521,74 грн. - інфляційні; 977336,19 грн. - пеня) заборгованості за договором про надання послуг з переробки рядового вугілля від 28.12.2018 р. № 28-12/18.

Ухвалою суду від 11.06.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження в межах справи № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія»; підготовче засідання призначено на 14.07.2020 р.

Підготовче засідання, призначене на 14.07.2020 р., не відбулось у зв'язку із проведенням в період з 14.07.2020 - 15.07.2020 року у приміщені Господарського суду Львівської області санітарної дезинфекції та забороною доступу до приміщень суду сторонніх осіб (в т.ч. сторін по справам) та працівників суду, відповідно до наказу в.о. голови суду від 13.07.2020 року № 27 «Про тимчасові заходи попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19».

Ухвалою суду від 16.07.2020 р. підготовче засідання призначено на 06.10.2020р.

Ухвалою суду від 06.10.2020 р. підготовче засідання відкладено на 03.11.2020 р.

Ухвалою суду від 03.11.2020 р. підготовче засідання відкладено на 03.12.2020 р.

03.12.2020 р. до суду за вх. № 3140/20 від позивача надійшла заява від 27.11.2020 р. вих. № 2/943 про уточнення позовних вимог. У вказаній заяві позивач зазначає, що в позовній заяві помилково зменшено суму заборгованості за послуги по організації перевезень вугілля на 584711,71 грн., а саме: заявлено - 831299,36 грн., а фактично сума заборгованості становить 1416011,07 грн. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача 6677270 грн. 83 коп. (з яких: 5399176,07 грн. - основний борг; 89915,14 грн. - 3% річних; 92146,88 грн. - інфляційні; 1096032,74 грн. - пеня).

Ухвалою суду від 03.12.2020 р. підготовче засідання відкладено на 16.02.2021 р.

Ухвалою суду від 16.02.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2021 р.

Представники позивача в судове засідання з'явились, позов підтримали повністю.

Відповідач відзиву на позов не надав, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне:

28.12.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львів вуглепром» (замовник, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» (виконавець, позивач у справі) укладено договір про надання послуг з переробки рядового вугілля № 28-12/18 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. та п. 1.2. Договору, замовник (відповідач) зобов'язується передати рядове вугілля виконавцю (позивачу) на умовах даного договору при доставці залізничним транспортом. Після виконання робіт по переробці рядового вугілля виконавець зобов'язується здати вугільний концентрат станції відправлення залізниці згідно відвантажувальним документам. Виконавець зобов'язується прийняти і переробити рядове вугілля. Найменування, кількість, марочний склад, якісні показники обумовлюються сторонами в специфікаціях, які оформляються окремими додатками і є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість і кількість послуг по переробці та збагаченню рядового вугілля вказуються в Специфікаціях, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною. Ціна переробки 1 тонни вугілля становить 160,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 3.4. Договору, у вартість переробки 1 тонни рядового вугілля не включаються витрати виконавця по оплаті користування вагонами, послуг з подачі і прибирання вагонів, маневрових робіт і інших додаткових послуг Львівської залізниці і/або відповідного підприємства внутрівідомчого залізничного транспорту (ВТУ в т.п.).

У Специфікації від 01.05.2019 р. до Договору № 28-12/18 від 28.12.2018 р. сторони дійшли згоди, що кількість вугілля, що замовник має поставити виконавцю на переробку згідно договору становить 30000 тонн, а також сторонами погоджено асортимент, марку та клас вугілля, граничні показники золи і вологи.

На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги з переробки рядового вугілля, а також послуги по організації перевезень вугілля. Претензій щодо якості наданих позивачем послуг у відповідача не було.

Порушуючи умови Договору, відповідач не провів оплати за отримані послуги.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), залізничних накладних про відправку концентрату, актів приймання-передачі рядового вугілля (давальницької сировини), актів звірки взаєморозрахунків по договору № 28-12/18 від 28.12.2018 р., заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 5399176,07 грн., з яких: 3983165,00 грн. - заборгованість за надані послуги з переробки рядового вугілля, 1416011,07 грн. - заборгованість за послуги по організації перевезень вугілля.

30.10.2019 р. позивач надіслав відповідачу претензію від 28.10.2019 р. вих. № 2/880, в якій просив відповідача погасити заборгованість за надані послуги.

24.12.2019 р. позивач повторно надіслав відповідачу претензію від 20.12.2019 р. вих. № 2/1115 про погашення заборгованості за надані послуги.

Проте, зазначені претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги згідно договору про надання послуг з переробки рядового вугілля № 28-12/18 від 28.12.2018 р. становить 5399176,07 грн., з яких: 3983165,00 грн. - заборгованість за надані послуги з переробки рядового вугілля, 1416011,07 грн. - заборгованість за послуги по організації перевезень вугілля.

За неналежне виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 89915,14 грн. 3% річних, 92146,88 грн. інфляційних втрат та 1096032,74 грн. пені.

Станом на час розгляду справи, відповідача проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості перед позивачем не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги згідно договору про надання послуг з переробки рядового вугілля № 28-12/18 від 28.12.2018 р. становить 5399176,07 грн.

Відповідач вказану заборгованість не заперечив, доказів погашення такої не представив.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2. Договору про надання послуг з переробки рядового вугілля № 28-12/18 від 28.12.2018 р. передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,1 % вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 6.2. Договору, позивачем нараховано відповідачу 89915,14 грн. 3% річних, 92146,88 грн. інфляційних втрат та 1096032,74 грн. пені.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат з листопада 2019 року по травень 2020 року, а 3% річних та пені з 30.10.2019 р. по 19.05.2020 р.

Суд зазначає, що позивачем невірно обрано період здійснення відповідних нарахувань.

Претензія від 28.10.2019 р. вих. № 2/880 надіслана відповідачу 30.10.2019 р. Враховуючи п'ятиденний строк доставки поштових відправлень Укрпоштою, а також семиденний строк задоволення претензії, встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України, нарахування 3% річних, інфляційних та пені слід починати з 13.11.2019 р., а не з дати надіслання претензії.

Крім того, позивачем нараховано пеню у розмірі 0,1 % від заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, зазначеним Законом встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що п. 6.2. Договору про надання послуг з переробки рядового вугілля № 28-12/18 від 28.12.2018 р. встановлено забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені в розмірі 0,1 % вартості простроченого зобов'язання, що є більшим розміром ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розмір пені слід обчислювати виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, інфляційних та пені (у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України) за період 13.11.2019 р. - 19.05.2020 р., суд зазначає, що розмір 3% річних становить 83702,39 грн., інфляційних втрат - 92146,88 грн., а пені - 654859,96 грн.

Отже, в задоволенні позову в частині стягнення 6212,75 грн. 3% річних та 441172,78 грн. пені слід відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 100159,06 грн. слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів вуглепром» про стягнення 6677270 грн. 83 коп. (з яких: 5399176,07 грн. - основний борг; 89915,14 грн. - 3% річних; 92146,88 грн. - інфляційні; 1096032,74 грн. - пеня) заборгованості за договором про надання послуг з переробки рядового вугілля від 28.12.2018 р. № 28-12/18 - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів вуглепром» (бульвар Дружби Народів, буд. 14-16, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код 42610085) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 35879807) 6229885 грн. 30 коп. заборгованості за договором (з яких: 5399176,07 грн. - основний борг; 83702,39 грн. - 3% річних; 92146,88 грн. - інфляційні; 654859,96 грн. - пеня) та 93447 грн. 40 коп. судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 447385 грн. 53 коп. (з яких: 6212,75 грн. - 3% річних; 441172,78 грн. - пеня) - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 березня 2021 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.І. Цікало