просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
09 березня 2021 року Справа № 913/700/20
Провадження №19/913/700/20
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (вул. Кудрявська, б. 26/28, м. Київ, 04053) в особі філії - Бурове управління "УКРБУРГАЗ" Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (вул. Полтавська, 86, м. Красноград, Харківська область, 63304)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ОРГСИНТЕЗ" (проспект Гвардійський, 30, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93409)
про стягнення 20 374 грн 20 коп.
Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.
Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.
У засіданні брали участь:
від позивача - Головко А.І., представник за довіреністю №2-599д від 11.01.2021;
від відповідача - Кашуба Ю.О., директор, на підставі Витягу з ЄДРПОУ
Акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" в особі філії - Бурове управління "УКРБУРГАЗ" Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ОРГСИНТЕЗ" про стягнення пені в сумі 20 374 грн 20 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №УБГ365/015-19 від 24.07.2019 щодо своєчасної поставки товару.
Ухвалою суду від 21.01.2021 відкрито провадження у справі та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.02.2021.
Відповідач у відзиві на позовну заяву №01/21 від 08.02.2021 просив зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %, виходячи з принципів справедливості та розумності. Зазначив, що визнає порушення строку поставки за товар, поставлений за накладною №2020012 від 12.03.2020 в кількості 30 тон на суму 970 200 грн 00 коп., що склало 21 день.
Позивач у відповіді на відзив №УБГ422-1 від 16.02.2021 заперечив проти зменшення пені на 50 %.
Ухвалою суду від 22.02.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 09.03.2021.
01.03.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення №02/21 від 26.02.2021, які розглянуті та долучені судом до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд зазначає наступне.
24.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ОРГСИНТЕЗ" (постачальник) та Акціонерним товариством "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (покупець) в особі філії - Бурове управління "УКРБУРГАЗ" Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" укладено договір поставки №УБГ365/015-19, відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов'язався поставити покупцеві просмолений лігніт KR-EX (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується в специфікації, яка є Додатком №1 до договору та є її невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є Додатком 3 до договору та є його невід'ємною частиною (п.1.2 договору).
Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі товару, форма якого наведена в Додатку №4 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (для нерезидентів) або видаткової накладної (п.5.2 договору).
У разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, визначені у договорі, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (п.7.9 договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до повного виконання сторонами зобов'язань (п.10.1 договору).
Між сторонами підписано Специфікацію №1 на поставку просмоленого лігніту KR-EX у кількості 150 тонн на суму 4 851 000 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ 808 500 грн 00 коп.
Графіком поставки товару передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити:
- 20 т. на протязі 60 днів з дати укладення договору, тобто до 22.09.2019;
- 20 т. на протязі 90 днів з дати укладення договору, тобто до 22.10.2019;
- 20 т. на протязі 120 днів з дати укладення договору, тобто до 21.11.2019;
- 20 т. на протязі 150 днів з дати укладення договору, тобто до 21.12.2019;
- 40 т. на протязі 180 днів з дати укладення договору, тобто до 20.01.2020;
- 30 т. на протязі 210 днів з дати укладення договору, тобто до 19.02.2020.
Відповідно до видаткової накладної №2019082 від 10.09.2019 постачальник поставив товар в кількості 20 т. на суму 646 800 грн 00 коп.
Відповідно до видаткової накладної №2019085 від 25.09.2019 постачальник поставив товар в кількості 20 т. на суму 646 800 грн 00 коп.
Відповідно до видаткової накладної №2019097 від 30.10.2019 постачальник поставив товар в кількості 20 т. на суму 646 800 грн 00 коп.
Відповідно до видаткової накладної №2019106 від 02.12.2019 постачальник поставив товар в кількості 20 т. на суму 646 800 грн 00 коп.
Відповідно до видаткової накладної №2020002 від 20.01.2020 постачальник поставив товар в кількості 40 т. на суму 1 293 600 грн 00 коп.
Відповідно до видаткової накладної №2020012 від 12.03.2020 постачальник поставив товар в кількості 30 т. на суму 970 200 грн 00 коп.
Таким чином, постачальник прострочив виконання зобов'язання за договором в частині поставки товару на суму 970 200 грн 00 коп. на 21 день.
27.04.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію №032-03-3112-1 від 17.04.2020 про сплату пені в розмірі 20 374 грн 20 коп., нарахованої на підставі п.7.9 договору.
Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не сплатив.
Зазначене стало підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довічної власності.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідач у відзиві на позовну заяву №01/21 від 08.02.2021 просив зменшити розмір пені на 50 %.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У частині 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Ураховуючи те, що товар на суму 970 200 грн 00 коп. повністю поставлено до звернення позивача до суду з позовом у цій справі, та те, що прострочка виконання зобов'язання склала 21 день, необхідність дотримання балансу майнових та інших інтересів сторін та засад справедливості і розумності, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, зменшивши розмір пені на 30 %.
Отже з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 14 261 грн 94 коп.
Ураховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.
Судовий збір покладається на відповідача згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" в особі філії - Бурове управління "УКРБУРГАЗ" Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ОРГСИНТЕЗ" про стягнення 20 374 грн 20 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ОРГСИНТЕЗ" (проспект Гвардійський, 30, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93409, код ЄДРПОУ 37051658) на користь Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (вул. Кудрявська, б. 26/28, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії - Бурове управління "УКРБУРГАЗ" Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (вул. Полтавська, 86, м. Красноград, Харківська область, 63304, код ЄДРПОУ 00156392) пеню в розмірі 14 261 грн 94 коп., судовий збір у розмірі 2 102 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 15.03.2021.
Суддя Т.В. Косенко