вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"03" березня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/1135/20
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.
при секретарі Сичук І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Жмеринської міської ради Вінницької області, вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, 23100, код - 03084233
до: Фізичної особи-підприємця Лінкевич Лариси Романівни, АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2
про стягнення 19 385,22 грн
за участю представників:
позивача: Кудіна Світлана Анатоліївна, довіреність № 6 від 12.01.2021 року, розпорядження № 168-рк від 03.10.2019 року
Свистун Оксана Василівна, довіреність № 1 від 14.12.2020 року, розпорядження № 74-рк від 12.07.2016 року
відповідача: Барилюк Оксана Антонівна,
третьої особи: не з'явився
присутній: ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_2
20.11.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 02-5/10-2871 від 17.11.2020 року Жмеринської міської ради Вінницької області до Фізичної особи-підприємця Лінкевич Лариси Романівни про стягнення 19 385,22 грн неодержаного доходу (упущеної вигоди).
Ухвалою суду від 25.11.2020 року відкрито провадження у справі № 902/1135/20 за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 17.12.2020 року.
08.12.2020 року на адресу суду від відповідача надійшла заява (вх.канц. № 01-34/11071/20 від 08.12.2020 року) в якій остання просить суд прийняти рішення про укладення між Жмеринською міською радою та ФОП Лінкевич Ларисою Романівною договору про оренду землі. В якості додатків до заяви додано ряд доказів.
17.12.2020 року до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 17.12.2020 року), в якій останній просить суд проводити розгляд справи призначений на 17.12.2020 року без його участі.
Ухвалою суду від 23.12.2020 року постановлено відкласти підготовче засідання на 14.01.2021 року.
12.01.2021 року на адресу суду надійшли супровідні листи, якими Комунальне підприємство "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" та Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області виконали вимоги ухвали суду від 23.12.2020 щодо надання витребуваних документів.
14.01.2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 14.01.2021 року судом постановлено ухвали про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/1135/20 на 28.01.2021 року о 11:30 год., які занесено до протоколу судового засідання.
При цьому, з метою забезпечення учасникам процесу можливості реалізації процесуальних прав, судом постановлено ухвалу про проведення судового засідання 28.01.2021 в режимі відеоконференції з Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області, за участю представників позивача та третіх осіб, а також з Хмельницьким апеляційним судом за участі представника відповідача, яку занесено до протоколу судового засідання 14.01.2021 року.
Ухвалою суду від 16.01.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
19.01.2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 19.01.2021 року) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
22.01.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (№ 9 від 20.01.2021 року) про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 19 385,22 грн неодержаного доходу (упущеної вигоди) за користування земельною ділянкою та 2 102,00 грн сплаченого судового збору.
22.01.2021 року до суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 10 від 20.01.2021 року. В якості додатків до листа додано ряд документів.
28.01.2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 27.01.2021 року), в якому останній просить суд застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог.
В судовому засіданні 28.01.2021 року судом постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/1135/20 на 10.02.2021 року об 11:30 год., які занесено до протоколу судового засідання.
При цьому, з метою забезпечення учасникам процесу можливості реалізації процесуальних прав, судом постановлено ухвалу про проведення судового засідання 10.02.2021 року в режимі відеоконференції з Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області, за участю представників позивача та третьої особи, а також з Господарським судом Хмельницької області за участі представника відповідача, яку занесено до протоколу судового засідання 28.01.2021 року.
Ухвалою суду від 02.02.2021 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.
08.02.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив № 17 від 04.02.2021 року, в якому останній підтримує заявлені позовні вимоги повністю. В якості додатків до відповіді на відзив додано обґрунтований розрахунок неодержаних доходів (упущеної вигоди).
В судовому засіданні 10.02.2021 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/1135/20 до 18.02.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 11.02.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
16.02.2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (б/н від 05.02.2021 року).
17.02.2021 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на заперечення на відзив № 20 від 17.02.2021 року.
В судовому засіданні 18.02.2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/1135/20 до судового розгляду по суті на 03.03.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
При цьому, з метою забезпечення учасникам процесу можливості реалізації процесуальних прав, судом постановлено ухвалу про проведення судового засідання 03.03.2021 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку EasyCon, за участю представника позивача та з Хмельницьким апеляційним судом за участі представника відповідача, яку занесено до протоколу судового засідання 18.02.2021 року.
Ухвалою суду від 24.02.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
В судовому засіданні 03.03.2021 року прийняли участь представники позивача та відповідача. Представник третьої особи, правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення ЄСПЛ у у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Позивач в якості підстави позовних вимог вказує на те, що ФОП Лінкевич Лариса Романівна користується земельною ділянкою без будь яких на те правових підстав, без здійснення будь яких заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів за користування земельною ділянкою, позбавляючи Жмеринську міську раду Вінницької області, як власника земельної ділянки, можливості отримувати дохід у вигляді надходжень до місцевого бюджету.
Як зазначає позивач, Фізична особа-підприємець Лінкевич Лариса Романівна не здійснила жодних заходів щодо усунення зазначених порушень, що призвело до неодержаного доходу в розмірі 19 385,22 грн.
З метою захисту своїх прав позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лінкевич Лариси Романівни 19 385,22 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач не визнає заявлені позовні вимоги, вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню, вказуючи на наступне.
Наявні у матеріалах справи докази не доводять невиконання зобов'язань відповідачем та не підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між діями та бездіяльністю відповідача.
Крім того, відповідач вказує, що заява про продовження строку дії договору оренди не була розглянута у встановленому законом порядку. При цьому Жмеринська міська рада на вжила жодних заходів, щоб запобігти збитків чи зменшити їх.
Твердження позивача про те, що неодноразово на адресу відповідача надсилались попередження з проханням усунути порушення шляхом укладення договору оренди землі не відповідає дійсності.
Зокрема листами № 02-5/10-686 від 30.03.2016 року та № 263/3В-01-02 від 06.05.2016 року Виконавчий комітет Жмеринської міської ради вимагав у ФОП Лінкевич Л.Р. самовільного звільнення земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Жмеринка, АДРЕСА_3.
При цьому листами № 73 від 24.07.2020 року та № 103 від 08.10.2020 року Виконавчий комітет Жмеринської міської ради вимагав сплатити неодержаний дохід (упущену вигоду).
Жодної пропозиції, як вказує відповідач, щодо укладення договору оренди в період з вересня 2006 року та по теперішній час від позивача не надходило.
Відповідач у своєму відзиві зазначає, що з метою запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19), були внесені зміни до порядку нарахування та оплати за користування земельними ділянками.
Окрім того, представник відповідача просить застосувати строк позовної даності до пред'явлених позовних вимог (а.с.191-197, т. 1).
У відповіді на відзив позивач стверджує, що ФОП Лінкевич Л.Р. користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим зберегла кошти, вона зобов'язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Щодо тверджень відповідача про внесення змін до порядку нарахування та оплати за користування земельними ділянками, позивач вказує на те, що відповідно до Закону України № 533 - IX від 17.03.2020 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та Закону України № 540 - IX від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку поширенням коронавірусної хвороби (COV1D-19)", а саме п. 52д. "Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності".
Вищезазначеними нормами чітко зазначається, що не сплачується за період з 01.03.2020 року по 31.03.2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.
Підставою для сплати податку на землю є виникнення та оформлення права власності на землю, підставою для сплати орендної плати за землю є укладений та зареєстрований договір оренди земельної ділянки, оскільки у ФОП Лінкевич Л.Р. відсутні, як право власності так і право оренди на земельну ділянку, а отже відсутні будь які підстави для застосування вказаної норми.
А тому, немає жодних підстав не стягувати з відповідача неодержаний дохід за період з 01.03.2020 року по 31.03.2020 року (а.с. 217-220, т. 1).
В поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову та зазначає, що можливості передати земельні ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" Жмеринська міська рада, у зазначений у позові період не мала, оскільки земельна ділянка за користування якою здійснюється нарахування неодержаного доходу, не є об'єктом цивільних прав.
Наданий позивачем акт обстеження земельної ділянки від 20.07.2020 року на може вважатися належним та допустимим доказом визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, оскільки даний акт складений без участі представників відповідача.
Окрім того, ФОП Лінкевич Л.Р. неодноразово зверталась до Жмеринської міської ради про передачу їй в оренду спірної земельної ділянки та укладення договору оренди, на що отримувала відмови та її звернення не були розглянуті у встановленому законом порядку.
У відповіді на заперечення позивач зазначає, що відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
З метою повідомлення відповідача про наявні факти незаконного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів та з метою врегулювання питання в досудовому порядку ФОП Лінкевич Л.Р. неодноразово направлялись листи-попередження з проханням усунути порушення, шляхом укладання договору оренди землі та терміново розглянути питання сплати неодержаного доходу (упущеної вигоди), що підтверджується листами № 73 від 24.07.2020 року та № 103 від 08.10.2020 року.
Лише після звернення з позовною заявою про стягнення неодержаного доходу (упущеної вигоди) представниками Жмеринської міської ради Вінницької області до Господарського суду Вінницької області від відповідача 26.11.2020 року надійшла заява з проханням продати земельну ділянку по АДРЕСА_3.
28.12.2020 року листом за №Л-1372/2 було позивачем надано інформацію з повним переліком необхідних документів.
За твердженнями позивача, відповідач знала про свій обов'язок щодо сплати за користування земельною ділянкою комунальної власності, однак ігнорувала вимоги чинного законодавства.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів, слідує, що 19.07.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АДОНІС" (Дарувальник) та Лінкевич Ларисою Романівною (Обдаровуваний) укладено договір дарування, за умовами якого ТОВ "АДОНІС" передало безоплатно у власність (подарувало) та Лінкевич Л.Р., прийняла подарунок - 1/2 частину будівлі торгівельного павільйону (майно), що знаходиться за адресою АДРЕСА_3.
Згідно відомостей; викладених у довідці-характеристиці, виданій КП "Вінницьке Обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" від 16.07.2004 року за № 809 будівля торгівельного павільйону загальною площею 46,8 кв.м, цегляна, 2000 року побудови.
Загальна площа зазначеної 1\2 частини будівлі торгівельного павільйону, що відчужується складає 24,0 кв.м та складається з нежитлових приміщень: коридору , що означений на плані цифрами 2-1, аптеки 2-2.
Вказане майно, що відчужується, належить ТОВ "АДОНІС" на підставі свідоцтва № 85 про право власності, виданого виконкомом Жмеринської міської ради Вінницької області 17.01.2002 року згідно рішення № 300 від 25.12.2001 року, зареєстрованого КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 22.01.2002 року в реєстровій книзі за № 52 а за реєстровим номером 139 (а.с.15, т. 1).
20.07.2004 року КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" було зареєстровано право власності за Лінкевич Ларисою Романівною на 1/2 частину будівлі торгівельного павільйону, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 - на підставі договору купівлі-продажу від 19.07.2004 року посвідченого приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Богутенко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1120 (а.с. 16, т. 1).
Матеріали справи містять копію технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 17, т. 1) та реєстраційну картку кадастрового обліку земельної ділянки (а.с. 19, т. 1).
За твердженнями позивача, зазначена частина будівлі торгівельного павільйону розташована на земельній ділянці, що є комунальною власністю Жмеринської міської ради Вінницької області, площею - 0,0031 га. цільове призначення - земельні ділянки, що використовуються для комерційної діяльності.
При цьому, Рішенням 6 сесії Жмеринської міської ради Вінницької області 24 скликання від 21.01.2003 року № 98 "Про встановлення розмірів плати за землю на 2003 рік" визначено, зокрема: встановлено розміри орендної плата за землю у відсотках від нормативно грошової оцінки земельних ділянок:
- під торгівельними кіосками та павільйонами: 10% - під малою архітектурною формою: 2% - за решту площі;
- під об'єктами нерухомого майна, що використовуються для комерційних потреб: площею до 0,01га - 3%; площею більше 0,01га - 2%;
- під вбудованими приміщеннями у багатоквартирних будинках - 2% ;
- під об'єктами нерухомого майна, що використовуються для виробничих і складських потреб - 1,1%;
- під літніми площадками - 2%;
- під гаражами громадян на прибудинкових територіях багатоквартирних будинків та на землях загального користування - 3%, у т.ч. для пільгових категорій громадян - 1% ;
- під ставками - 3% від грошової оцінки ріллі (а.с.22, т. 1).
19.08.2005 року на підставі Рішення Виконавчого комітету Жмеринської міської ради № 192 "Про вилучення та надання земельних ділянок, їх приватизацію, затвердження документації із землеустрою" вирішено надати земельну ділянку по АДРЕСА_3, межі якої визначені в натурі, в оренду строком на 1 рік для обслуговування торгівельного павільйону ФОП Лінкевич Л.Р. площею 0,0050 га у т.ч. 0,0031 га будівлею, 0,0019 - під проходами (а.с. 21, т. 1).
В подальшому, 23.02.2006 року між Жмеринською міською радою (Орендодавець) та Лінкевич Ларисою Романівною (Орендар) укладено договір оренди (а.с.25-27, т. 1).
Відповідно п. 1 Договору Орендодавець на підставі рішення виконкому міської ради №192 від 19.08.2005 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі для комерційних потреб, яка знаходиться: АДРЕСА_3 (об'єкт оренди).
Згідно п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0050 га, у тому числі 0,0031 га - землі під будівлею, 0,0019 га - під проходами.
На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: торгівельний павільйон, а також інші об'єкти інфраструктури - немає (п. 3 Договору).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6 254 гривень (п. 5 Договору).
За змістом п. 8 договір укладено на один рік, починаючи з дати прийняття рішення виконкому міської ради про надання земельної ділянки в оренду. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі десять відсотків нормативної грошової оцінки землі за землі комерційного використання 625,40 гривень в рік, разі використання земельної ділянки з порушенням земельного законодавства чи цього договору розмір орендної плати збільшується на 50% (п. 9 Договору).
Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок місцевого бюджету міста Жмеринки 33219815500006, код 13050500, ЗКПО 21727732, МФО 802015 в банк УДК у Вінницькій області не пізніше 30 числа наступного за звітним місяцем (п. 11 Договору).
Згідно п. 14 Договору земельна ділянка передається в оренду для комерційних потреб - обслуговування торгівельного павільйону.
Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови (п. 16 Договору).
Договір набирає чинності після підписання сторонами (п. 43 Договору).
06.03.2006 року зазначену земельну ділянку передано в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду (а.с.88, т. 1).
03.09.2006 року Жмеринська міська рада листом № 157 надала відповідь відповідачу відносно продовження строку дії договору, в якому зазначено про відмову у наданні дозволу на продовження строку дії договору оренди земельної ділянки у зв'язку із подальшою забудовою прилеглої території та незручностями які можуть бути заподіяні в процесі будівництва (а.с.198, т. 1).
Листом від 10.01.2007 року № 02-5/9-30 позивачем повідомлено відповідача про закінчення дії договору оренди 19.08.2007 року та про можливий початок будівельно-монтажних робіт на прилягаючій земельній ділянці.
Рішенням 7 сесії Жмеринської міської ради 5 скликання від 19.04.2007 року № 201 "Про встановлення розмірів орендної плати за землю" встановлено розмір орендної плати за землю у відсотках від нормативної грошової оцінки земельних ділянок в залежності від їх функції використання, для земельних ділянок, що використовуються для комерційної діяльності (магазини, банківські, кредитні, нотаріальні, адвокатські контори, контори, готельні, побутово-оздоровчі та інші комерційні послуги) - 10 % (а.с. 28-29, т. 1).
29.03.2016 року посадовими особами виконавчого комітету Жмеринської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки площею 0,0077 га, з них 0,0060 га - під будівлею, 0,0017 га - прилегла територія за адресою: м. Жмеринка АДРЕСА_3.
За результатом обстеження складено акт від 29.03.2016 року, за змістом якого встановлено, що земельна ділянку площею 0,0077 га, з них 0,0060 га - під будівлею, 0,0017 га - прилегла територія, використовується без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, тобто самовільно зайнята зокрема Лінкевич Л.Р. , яка являється співвласником об'єкту нерухомого майна - будівлі павільйону (а.с. 182-183, т. 1).
30.03.2016 року позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення № 02-5/10-686 за змістом якого зазначається, що згідно акту обстеження від 29.03.2016 року земельна ділянка площею 0,0077 га, з них 0,0060 га - під будівлею, 0,0017 га - прилегла територія, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 самовільно зайнята громадянами, зокрема Лінкевич Л.Р .
Також у повідомленні останній просить негайно усунути дане порушення, звільнивши самовільно зайняту 1/2 частину земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 47, т. 1).
11.04.2016 року листом ОСОБА_1 повідомив Жмеринську міську раду про зобов'язання звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_3 , в добровільному порядку, шляхом знесення 1/2 частини павільйону, що йому належить, до 20.04.2016 року (а.с.185, т. 1).
06.05.2016 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист № 263/3В-01-02 в якому повідомлено про обстеження земельної ділянки 29.03.2016 року та те, що ОСОБА_1 направлено лист-повідомлення до Жмеринської міської ради щодо звільнення земельної ділянки по АДРЕСА_3 , в добровільному порядку, шляхом знесення частини павільйону (а.с. 48, т. 1).
Рішенням Виконавчого комітету Жмеринської міської ради №227 від 16.08.2018 року змінено поштову адресу нерухомого майна - будівлі торгівельного павільйону з АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 , частина якого належить Лінкевич Ларисі Романівні (т. 1 а.с. ).
Рішенням 47 сесії Жмеринської міської ради 7 скликання від 26.06.2019 року № 808 "Про встановлення розмірів ставок орендної плати за землю на території м. Жмеринка Вінницької області" встановлено ставки орендної плати за земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі - 10 % (а.с. 29-37, т. 1).
16.07.2020 року на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Відділом у Жмеринському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області встановлено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель: 2011 рік - 1.0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0: 2014 рік - 1.249; 2015 рік - 1.433; 2016 рік - 1.06; 2017 рік - 1.0; 2018 рік - 1.0; 2019 рік - 1,0.
Як вбачається з наданих витягів технічної документації про нормативну грошову оцінку м. Жмеринка, вартість земельної ділянки площею 31 кв. м по АДРЕСА_3 - складає: станом на 2011 рік - 15 289,14 грн; станом на 2012 рік - 15 289,14 грн; станом на 2013 рік - 15 289,14 грн; станом на 2014 рік - 15 289,14 грн; станом на 2015 рік - 19 096,14 грн; станом на 2016 рік - 27 364,77 грн; станом на 2017 рік - 23 205,33 грн; станом на 2018 рік 23 205,33 грн; станом на 2019 рік - 34 807,99 грн; станом на 2020 рік - 34 807,99 грн (а.с. 34-42, т. 1).
Згідно розрахунку неодержаного доходу за земельну ділянку по АДРЕСА_3 за період з 01.01.2012 року по 31.07.2020 року його сума складає 19 385,22 грн (а.с. 43-46, т. 1).
20.07.2020 року робочою групою у складі начальника управління земельних ресурсів Пилявця Р.Є. , заступника начальника управління, начальника відділу орендних відносин управління земельних ресурсів Марущак Ж.М., начальника юридичного відділу Свистун О.В., інженера - землевпорядника Черниша Д.Т. (кваліфікаційний сертифікат № 001091 від 03.01.2013 року) проведено обстеження та здійснено обмір земельної ділянки, що розташована адресою: АДРЕСА_3 та складно акт (а.с. 33, т. 1).
З метою повідомлення відповідача про наявні факти незаконного використання земельної ділянки на адресу ФОП Лінкевич Л.Р. 24.07.2020 року надіслано лист № 73 з вимогою сплати у 15-денний термін неодержаного доходу в сумі 19 385,22 грн (а.с.49, т. 1).
08.10.2020 року Жмеринською міською радою повторно на адресу відповідача надіслано лист № 103, з вимогою сплати в сумі 19 385,22 грн неодержаного доходу за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів (а.с. 51, т. 1).
З позиції позивача ФОП Лінкевич Лариса Романівна користується земельною ділянкою без будь яких на те правових підстав, без здійснення будь яких заходів щодо оформлення правовставлюючих документів за користування земельною ділянкою. При цьому, відповідач протиправно ігнорує вимоги чинного законодавства, чим порушує права та інтереси Жмеринської міської ради, як власника земельної ділянки у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди), внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять кошти за користування вищезазначеною земельною ділянкою.
З приводу предметної та територіальної підсудності вирішення даного спору суд зазначає наступне.
Предмет спору стосується використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки для комерційних потреб, що не заперечувалось відповідачем та визначено у предметі Договору оренди землі від 23.02.2006 року (том. 1 а.с. 25).
На земельній ділянці розташована належне Лінкевич Л.Р. нерухоме майно - торгівельний павільйон, який використовується для здійснення господарської діяльності, що не заперечувалось відповідачем, зазначено у реєстраційному посвідченні від 20.07.2004 року як нежитлове приміщення аптеки (а.с. 16) та визначено у матеріалами інвентаризаційної справи.
Відповідач має статус фізичної особи підприємця з 24.05.2001 року та основний вид економічної діяльності №47.74 «Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах».
Документацію стосовно погодження меж земельної ділянки Лінкевич К.Р. підписано у статусі фізичної особи підприємця, у реєстраційній картці кадастрового обліку земельних ділянок від 23.02.2006 року (том. 1 а.с. 19) зазначено статус ФОП Лінкевич К.Р. як користувача земельної ділянки.
Таким чином, у спірних правовідносин Лінкевич К.Р. виступає як суб'єкт господарювання.
Спір між міською радою та фізичною особою - підприємцем про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди або наявності правовстановлюючих документів не належить до господарської юрисдикції, якщо відповідач не використовує цю земельну ділянку в господарській діяльності (Постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 922/2972/17).
Спір щодо правомірності використання земельної ділянки приватним підприємцем у підприємницькій діяльності без правовстановлюючих документів підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (Постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 ).
Таким чином, вирішення даного спору щодо стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок використання земельної ділянки комерційного призначення у господарській діяльності, предметно підсудний господарським судам.
Статтею 30 ГПК України встановлено правила виключної підсудності справ. При цьому системний аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що під виключною підсудністю розуміється те, що певна категорія справ за предметом спору або суб'єктним складом її учасників може розглядатися лише певним господарським судом, в даному випадку в такій категорії справ правила загальної підсудності застосовуватися не можуть.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Отже, на час звернення позивача з позовом у цій справі змінено положення ГПК України щодо правил визначення виключної підсудності спорів.
У частині третій статті 16 ГПК України в попередній редакції йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном. Натомість у частині третій статті 30 ГПК України в чинній редакції йдеться про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, тобто, перелік спорів цієї категорії розширено.
Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Вимоги позову опосередковано пов'язані з об'єктом нерухомого майна - земельною ділянкою.
Оскільки, об'єкт нерухомого майна, за використання якого позивач вимагає стягнення безпідставно збережених коштів, розташовано у м. Жмеринка Вінницької області, то вирішення спору територіально віднесено до юрисдикції Господарського суду Вінницької області.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Матеріали справи свідчать, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, набутого на підставі договору дарування.
Право користування земельною ділянкою після набуття права власності на нерухоме майно виникло у ФОП Лінкевич Л.Р. на підставі Договору оренди від 23.02.2006 року.
При підписанні договору відповідачем самостійно розроблену технічну документацію на земельну ділянку по АДРЕСА_3 , погоджено межі земельної ділянки площею 0,0050 га у т.ч. 0,0031 га будівлею, 0,0019 - під проходами (а.с. 21, т. 1), підписано акт приймання - передачі ділянки від 06.03.2006 року (а.с. 88 т. 1).
Органом державного земельного кадастру присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 0510300000:00:007:4033, що підтверджено реєстраційною карткою кадастрового обліку земельних ділянок від 23.02.2006 року (том. 1 а.с. 19).
Таким чином, спірну ділянку сформовано з дотримання вимог ЗК України.
Суд критично оцінює доводи відповідача відносно не доведення позивачем розміру займаної земельної ділянки, оскільки Жмеринською міською радою визначено її на рівні 0,0031 га будівлею, що відповідає площі ділянки згідно укладеного відповідачем договору та погоджених меж.
Посилання відповідача на відсутність у земельної ділянки кадастрового номеру спростовується описаними вище матеріалами справи.
Вимоги позивача щодо стягнення безпідставно збережених коштів відносно частини земельної ділянки (0,0031 га) обумовлено цільовим використання ділянки та ставками нормативно грошової оцінки земельної комерційного призначення.
Верховним Судом розкрито поняття доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).
Тому, суд відхиляє доводи відповідача відносно не доведення позивачем у належний спосіб площі займаної ділянки, оскільки вона повністю відповідає підписаному ФОП Лінкевич К.Р. договору.
Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою та державної реєстрації такого права після спливу строку дії договору оренди (23.02.2007 року).
Направлення відповідачем листа про продовження строку дії договору оренди та надано відмова Жмеринською міською радою, з одночасним продовженням використання земельної ділянки може свідчити лише про продовження строку дії договору оренди до 23.02.2008 року, однак даний період не входить до предмету доказування по справі.
Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без оформлення відповідних прав на землю.
Також, суду не надано доказів зміни складу нерухомого майна після набуття відповідачем права власності на нього, не містять таких відомостей і матеріали інвентаризаційної справи, котрі було оглянуто судом на стадії дослідження письмових доказів (том 1 а.с. 94-130).
Таким чином, позивачем правомірно визначено площу використовуваної ФОП Лінкевич К.Р. земельної ділянки у АДРЕСА_4 на рівні 0,0031 га (під будівлями), оскільки й такий розмір погоджено відповідачем у підписаному договорі оренди.
Всупереч вимогам ст. ст. 76-80 ГПК України, відповідач не клопотав про призначення експертизи з метою спростування підстав заявленого позову в частині розміру використовуваної земельної ділянки.
Також ФОП Лінкевич К.Р. не надано доказів проведення розрахунків протягом визначеного у позові періоду користування земельною ділянкою, а також не надано альтернативного розрахунку вартості безпідставно збережених коштів з метою спростування підстав позову.
Доводи представника відповідачів відносно не оформлення прав на землю внаслідок протиправних дій позивача, який перешкоджав оформлення права власності на ділянку, не містять належного обґрунтування, оскільки не надано доказів оскарження таких дій або судових рішень, які набрали законної сили та встановлювали факти бездіяльності та протиправних вчинків зі сторони Жмеринської міської ради.
Надана відповідачем Постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.10.2009 року у справі №2-а-6005/09/2270/1 не має преюдиційного значення в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України, оскільки встановлює обставини відсутності правових підстав для стягнення орендної плати за позовом контролюючого органу зі сплати податків і зборів.
Однак, такі висновки не позбавляють власниками земельної ділянки звернутись до суду з кондикційним позовом про стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.
Підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).
При цьому суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Тому, незалежно від кваліфікації позивачем суми неотриманого доходу як упущеної вигоди, суд уповноважений самостійно надати правову оцінку спірним правовідносинам та застосувати норми матеріального права.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
З огляду на викладене Споживче товариство "Продторг-К" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем в ході її розгляду, ФОП Лінкевич К.Р. у період з 01.01.2012 по 31.07.2020 не сплачено за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі.
Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належні йому кошти від орендної плати.
Отже, відповідні кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України (зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17).
Тому, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено позов щодо стягнення з відповідача вартості недоотриманого доходу внаслідок використання земельної ділянки без укладеного договору оренди.
Визначення остаточної суми, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд вважає за необхідне здійснити з урахування перебігу строків позовної давності.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
На підставі ч. 1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ч. 2 ст. 255 ЦК України).
Згідно із статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності у відзиві на позовну заяву (том. 1 а.с. 192-197)
Суд виходить з того, що відомості про припинення 23.02.2007 року дії Договору оренди землі від 23.02.2006 року, укладеного на один рік, були загально відомими сторонам.
Оскільки, позивачем визначено суму безпідставно збережених коштів з 01.01.2012 року шляхом щомісячного обчислення сум, які підлягають сплаті, то строк позовної давності за вимогами, що є предметом позову, починав перебіг з 01.02.2012 року зі спливом кожного місяця нарахування безпідставно збережених коштів за кожним платежем.
Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які свідчили б про переривання строків позовної давності або поважних причин, котрі перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Оскільки, позивач подав позов до суду 20.11.2020 року (том. 1 а.с. 1), то строк позовної давності було перервано відносно вимог з 20.11.2017 року.
Тому, сплинув строк позовної давності щодо вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2012 по 19.11.2017 рр.
На вимогу суду позивачем надано розрахунок суми вимог за період з 19.11.2017 по 31.07.2020 рр. (а.с. 221, 222) та визначено суму безпідставно збережених коштів у розмірі 8 102,62 грн.
Однак, вірним періодом нарахування у межах терміну позовної давності є період з 20.11.2017 по 31.07.2020 рр., за 19.11.2017 року розмір нарахувань складає 6,45 грн (77,35 грн/12).
Таким чином, суд відхиляє вимоги про стягнення суми безпідставно збережених грошових коштів з 01.01.2012 по 19.11.2017 рр. включно, котрі пред'явлено за межами трирічного строку позовної давності в сумі 11 276,15 грн (19 385,22 - 8 102,62 - 6,45).
Крім того, згідно п. 52(4) Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового Кодексу України, не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.
Дана законодавча норма носить імперативний та безумовний характер, звільняючи від сплати земельного податку та оренди за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, яку судом застосовано при винесенні рішення стосовно часткового задоволення вимог, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За своєї сутністю вимоги позивача зводяться до стягнення коштів, розрахованих за ставкою розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, яку за умови належного оформлення права користування землею відповідач повинен був сплачувати на користь Жмеринської міської ради.
Водночас, навіть за умови укладення договору користувачі земельних ділянок на законодавчому рівні звільнені від сплати орендної плати.
Тобто, за вказаний період відсутня база нарахування розміру безпідставно збережених коштів, з огляду на припис п. 52(4) Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового Кодексу України.
Тому, суд погоджується з доводами представника відповідача відносно відсутності правових підстав для стягнення за даний період коштів, оскільки за звичайних умов та навіть у випадку користування земельною ділянкою на підставі договору оренди позивач не отримав би дохід протягом цього періоду.
За період з 01.03.2020 по 31.03.2020 року розмір нарахувань складає 290,07 грн (а.с. 221), вимоги про стягнення яких не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 7 806,10 грн (8 102,62 - 6,45 - 290,07), тому вимоги позивача в сумі 11 579,12 грн суд відхиляє.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено 2 102,00 грн судового збору (а.с. 12).
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позов задоволено частково на суму 7 806,10 грн, що складає 40,27% від позовних вимог, то відшкодуванню на користь позивача підлягає 846,44 грн. судових витрат зі сплати судового збору; витрати у розмірі 1 255,56 грн - слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лінкевич Лариси Романівни ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) на користь Жмеринської міської ради Вінницької області (вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, 23100, одержувач: Банк: Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ: 37979858, ГУК Він.обл /м. Жмеринка/ Код: 24062200 (код бюджетної класифікації), Р-к №UA358999980314010611000002854. Призначення: кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність. внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу) 7 806,10 грн безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,0031 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, за період з 20.11.2017 по 29.02.2020 рр. та з 01.04.2020 по 31.07.2020 рр.
3. Відмовити у задоволенні позову Жмеринської міської ради Вінницької області (вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, 23100, код - 03084233) в частині позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Лінкевич Лариси Романівни ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) про стягнення 11 579,12 грн.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лінкевич Лариси Романівни ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) на користь Жмеринської міської ради Вінницької області (вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, 23100, одержувач: виконавчий комітет Жмеринської міської ради, код ЄДРПОУ - 34227893, МФО 820172, UA818201720344270003000050361, УДКСУ у Жмеринському районі та м. Жмеринці Вінницької області) 846,44 грн - судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову.
5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 255,56 грн - залишити за позивачем.
6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
7. Роз'яснити учасникам справи можливість отримання копії судового рішення у приміщенні суду.
8. Копію судового рішення направити рекомендованим листом з описом вкладення та на електронні поштові скриньки учасників справи за наступними адресами: mvk@zhmr.gov.ua; ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.
Повний текст судового рішення складено 15 березня 2021 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, 23100)
3 - відповідачу (АДРЕСА_1)
4 - третій особі (АДРЕСА_2)