проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"15" березня 2021 р. Справа № 922/3103/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С.
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 3489Х/1)
на рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2020, ухвалене без виклику сторін у складі судді Добрелі Н.С.
у справі №922/3103/20
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Кив
до відповідача Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут", м. Харків
про стягнення 19700,52 грн
Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.11.2020 у справі №922/3103/20 в задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, буд. 17, код ЄДРПОУ 02066769) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1177,46 грн 3% річних, 11536,80 грн збитків, 3493,13 грн пені та 2102,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення пені, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке просить рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2020 у справі №922/3103/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 3493,13 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення неустойки у розмірі 3493,13 грн, у стягненні якої було відмовлено, задовольнити. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги апелянт просить покласти на відповідача.
Апелянт вважає, що рішення суду в частині зменшення неустойки в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 ГК України, ст. 549-552, 599, 625 ЦК України, без дослідження істотних обставин справи.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відсутність у боржника коштів не є підставою для звільнення від відповідальності, зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення не було враховано інтереси позивача, та не вбачається надання судом об'єктивної оцінки, що даний випадок є винятковим.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 апеляційну Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2020 у справі №922/3103/20 було залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме, надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 3153,00 грн.
11.01.2021 від апелянта на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 надійшли докази сплати судового збору у розмірі 3153,00 грн.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 12.01.2021 у зв'язку з відпусткою судді Ільїна О.В. та необхідністю розгляду заяви апелянта, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Хачатрян В.С., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2020 у справі №922/3103/20 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк до 08.02.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту. Встановлено учасникам справи строк до 08.02.2021 для подання заяв і клопотань.
Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення ухвали апеляційного суду від 13.01.2021, позивач та відповідач належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи без повідомлення учасників провадження.
Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.
Як вже зазначалось вище, вказана апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи, зважаючи на приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, якими передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заперечень щодо розгляду справи без повідомлення учасників справи від сторін не надходили.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Судом встановлено, що 22.01.2019 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (споживач, відповідач) було укладено договір № 9705/19-БО(Т)-32 постачання природного газу (т. 1 а.с. 14 -22).
Постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (пункт 1.1. договору).
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пункту 2.1. Договору в редакції додаткової угоди № 2, укладеної 26.03.2019, постачальник передає споживачу у період з 01.01.2019 по 30.04.2019 (включно) природний газ орієнтовним обсягом 865,300 тис. куб. метрів: у січні 2019 року 319,090, у лютому 266,210, у березні 180,0, у квітні 100,0.
Пунктом 3.13 Договору передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього Договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку визначеному п. 5.7 цього Договору.
Відповідно до п. 4.3 Договору в редакції додаткової угоди № 2, загальна вартість цього договору становить 5395586,80 грн, крім того ПДВ-1079117,36 грн, разом з ПДВ - 6474704,16 грн.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (пункт 5.1. договору).
Згідно підпункту 2 пункту 5.3. договору, сторони погодили, що у будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу з 01.01.2019 по 30.04.2019 (включно), відповідно до ст. 631 ЦКУ, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
28.03.2019 між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до Договору постачання природного газу від 22.01.2019, відповідно до пункту 1 сторони погодили, що пункти 2.3, 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2, абзац 2) підпункт 3.9.2., пункти 3.9., 3.13, 5.7 абзац п'ятий підпункт 5) пункт 6.2, підпункт 8) пункт 6.2., підпункт 4) пункт 6.3, абзац третій підпункту 2 пункту 6.4. цього договору застосовуються сторонами з 01.03.2019 (т. 1 а.с. 23).
28.03.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до Договору постачання природного газу від 22.01.2019, у якій сторони погодили по тексту "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" замінити словами "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відповідному відміннику (т. 1 а.с. 25).
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем було передано у власність відповідача природний газ на суму 6033200,13 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу:
- акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2019 у обсязі 319,090 тис.куб.м. на суму 2387626,67 грн;
- акт приймання - передачі природного газу від 28.02.2019 у обсязі 266,210 тис.куб.м. на суму 1991946,14 грн;
- акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2019 у обсязі 173,346 тис.куб.м. на суму 1297080,86 грн;
- акт приймання - передачі природного газу від 30.04.2019 у обсязі 47,650 тис.куб.м. на суму 356546,46 грн.
Відповідні акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками підприємств (т. 1 а.с. 26-29).
Проте відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором постачання природного газу в частині своєчасної оплати за поставлений газ та відповідачем у березні 2019 року спожито газу у меншому обсязі ніж визначено пунктом 2.1. договору.
У зв'язку з вищевикладеним, 12.06.2019 позивачем було направлено відповідачу акт-претензію про сплату 137100,12 грн.
Крім того, 27.11.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача лист щодо перерахунку по акту-претензії з вимогою відшкодування збитків у розмірі 11536,80 грн.
Проте вищезазначені вимоги позивача залишились без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення пені, 3% річних та збитків, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору.
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Харківської області від 26.11.2020 у справі №922/3103/20 в задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, буд. 17, код ЄДРПОУ 02066769) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1177,46 грн 3% річних, 11536,80 грн збитків, 3493,13 грн пені та 2102,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Дослідивши вимоги позивача суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, оскільки відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором постачання природного газу в частині своєчасної оплати за поставлений газ та відповідачем у березні 2019 року спожито газу у меншому обсязі ніж визначено пунктом 2.1. договору.
Господарський суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача та періоди нарахування 3% річних, пені, збитків дійшов висновку, що вони здійснені правильно та є підстави для задоволення зазначених позовних вимог.
Однак, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95%, суд дійшов висновку про його часткове задоволення, та зменшив розмір пені на 50%.
При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" про стягнення пені, 3% річних та збитків, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оскаржує рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2020 у справі №922/3103/20 в частині зменшення судом розміру пені на 50%.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як встановлено судом, сторони у договорі передбачили відповідальність споживача за прострочення оплати за спожитий природний газ.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем було прострочено оплату за спожитий природний газ у січні 2019 року у розмірі 2387626,67 грн на 6 днів.
Так, за отриманий відповідачем у січні 2019 року газ за актом приймання-передачі від 31.01.2019 на суму 2387626,67 грн останній мав здійснити оплату до 25.02.2019, однак розрахунок було здійснено 04.03.2019.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 6986,26 грн.
Відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованої неустойки на 95%.
Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За положеннями ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки і господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.
Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч. 1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.
За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Окрім цього, згідно з Рішенням КСУ №7-рп/2013 від 11.07.2013 передбачається, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Передбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Конституційний суд зауважив, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст. 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Так, сторони під час укладання договору у п. 7.2 передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17.8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 7 Оглядового листа ВГСУ № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 за наявності підстав, передбачених ч.3ст. 551 ЦК України, ч.1ст. 233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду.
Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 6986,26 грн. При цьому строк прострочення відповідачем свого обов'язку з оплати отриманого природного газу тривав всього 6 днів.
Судом встановлено, що відповідач просив зменшити розмір пені, посилаючись на те, що підприємство є державною, бюджетною та неприбутковою установою, закладом вищої освіти, основним напрямом діяльності якого є надання освітніх послуг, фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, а причиною відсутності відповідних коштів було недофінансування з державного бюджету. Зазначає, що заборгованість була повністю погашена одразу після надходження коштів.
Згідно п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що основним видом діяльності відповідача є освітня діяльність.
Так, штрафні санкції фактично нараховано на заборгованість, яка виникла внаслідок недофінансування з державного бюджету.
Тобто прострочення сплати за отриманий природний газ відбулося не з вини відповідача.
Разом з тим, позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів понесення збитків у зв'язку простроченням відповідачем оплати за поставлений природний газ.
Колегія суддів зазначає, що хоча розмір заявленої пені не є досить надмірним, однак встановлення такого значного розміру пені (17,8% річних, за один день прострочення позивачем нараховано пеню 1164,38 грн) не сумісне з принципом розумності, справедливості, та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням (прибутком) для позивача, які б він не отримав за умови належного виконання відповідачем умов договору.
Колегія суддів зазначає, що зменшення розміру пені на 90 % фактично нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги, та може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Зважаючи на факт виконання відповідачем основного зобов'язання щодо сплати вартості отриманого природного газу, нетривалий термін прострочення оплати, фінансування за рахунок бюджетних коштів, специфіку господарської діяльності, а також необхідність врахування інтересів позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50 % забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що за неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу з відповідача стягнуто на користь позивача 3 % річних, що також компенсує можливі негативні наслідки кредитора.
Доводи скаржника, що судом першої інстанцій не враховано інтереси позивача, що є обов'язковим для застосування статті 233 ГК України, суд відхиляє, оскільки, виходячи з принципу змагальності сторін у господарському процесі кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, що передбачено положеннями статті 13 ГПК України.
Як встановлено судом, позивач не надав до суду доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем умов Договору.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2020 у справі №922/3103/20 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2020 у справі №922/3103/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя М.М. Слободін
Суддя В.С. Хачатрян