ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/4509.04.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "ЛОГІСТІК ГРУП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"
про стягнення 281 624,05 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники :
Від позивача Вдовін М.В. -представник за довіреністю № 1 від 01.02.2010 р.
Від відповідача не з"явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "ЛОГІСТІК ГРУП" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" про стягнення на підставі Договору поставки № 71 від 01.09.2009 року та Додатку № 1 до нього (Специфікацій № 1 та № 2). заборгованості в розмірі 281624,05 грн., з яких: 278552,36 грн. основного боргу, 518,58 грн. інфляційних нарахувань, 325,92 грн. трьох відсотків річних, 2227,19 грн. пені.
Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив та провів встановлення в приміщеннях відповідача платформи (доквелери), гермитизатори прорізів (докшелтери), ворота секційні, вогнестійкі двері та ворота, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав лише частково.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2010 р. порушено провадження у справі № 39/45 та призначено справу до розгляду на 15.03.2010 р. о 09:50 год.
15.03.2010 року позивач через відділ діловодства суду подав заяву про розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
15.03.2010 року позивач через відділ діловодства суду подав довідку про відсутність у провадженні господарського суду справи про цей же предмет і з тих же підстав.
15.03.2010 року позивач через відділ діловодства суду подав документи по справі на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Представник позивача в судовому засіданні 15.03.2010 р. на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 419537 щодо відповідача станом на 12.03.2010 р.
Представник відповідача в судове засідання 15.03.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 26.02.2010 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про поважність причин неявки в судове засідання суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 09.04.2010 р. о 10:20 год.
Представник позивача в судовому засіданні 09.04.2010 р. подав докази на підтвердження направлення ним акту звірки взаємних розрахунків на адресу відповідача (фіскальний чек № 4940 від 18.03.2010 р. з описом вкладення у цінний лист, повідомлення про вручення поштового відправлення № 1640614).
Представник відповідача в судове засідання 09.04.2010 р. повторно не з"явився, вимоги ухвал суду від 26.02.2010 р. та від 15.03.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку за адресою, вказаною у позовній заяві: 01030, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 31/27, літ. А, яка відповідає місцезнаходженню відповідача згідно витягу з з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 419537 станом на 12.03.2010 р.
Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Наявне в матеріалах повідомлення про вручення поштового відправлення № 09416122 свідчить про отримання відповідачем 12.03.2010 р. ухвали суду від 26.02.2010 р.
З огляду на вищенаведене, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 39/45. Причини неявки відповідача в судові засідання 15.03.2010 р. та 09.04.2010 р. суду не відомі.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 15.03.2010 р. та 09.04.2010 р. від останнього до суду не надходило.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Представник позивача в судовому засіданні 09.04.2010 р. підтримав позовні вимоги повністю.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.
В судовому засіданні 09.04.2010 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
01.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "ЛОГІСТІК ГРУП" (позивачем), визначеним як Продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" (відповідачем), визначеним як Покупець, укладений Договір поставки № 71 (далі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1 Договору позивач був зобов'язаний передати відповідачеві та провести встановлення в приміщеннях останнього платформи (доквелери), гермитизатори прорізів (докшелтери), ворота секційні, вогнестійкі двері та ворота (надалі -Товар) по цінам, в кількості, в комплектності та в строки, вказані в даному Договорі та в Специфікаціях № 1 та № 2 (додаток № 1 до Договору), товарних накладних, актах приймання -передачі, які є невід»ємною частиною даного Договору.
Згідно п. 2.2 Договору загальна вартість Товару, вказаного в п. 1.1 Договору, складала 758421,91 грн. (з ПДВ). При цьому, вартість Товару, вказаного в Специфікації № 1, становила 465782,24 грн. (з ПДВ), а вартість Товару, вказаного в Специфікації № 2, - 292639,67 грн. (з ПДВ).
14.09.2009 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 71 від 01.09.2009 р., відповідно до п. 1 якої пункт 2.2 Договору було змінено, зокрема, загальна вартість Товару, вказаного в п. 1.1 Договору, в новій редакції стала складати 918763,28 грн. (з ПДВ).(надалі - Додаткова угода № 1).
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 у новій редакції була викладена Специфікація № 2 (Додаток № 1 до Договору), зокрема, вартість Товару, вказаного в Специфікації № 2, стала становити 452981,12 грн. (з ПДВ).
Відповідно до пунктів 3.1-3.5 Договору оплата вартості Товару повинна здійснюватись у 3 (три) етапи:
1) 50% загальної вартості Товару, зазначеної у пункті 2.2. Договору, відповідач повинен сплатити на протязі 10-банківських днів з моменту укладення Договору (п. 3.1 Договору).
Станом на 01.09.2009 р. (дата укладання Договору) 50% загальної вартості Товару складало 379 210,92 гривень.
Після підписання сторонами 14.09.2009 р. Додаткової угоди № 1, з урахуванням збільшення загальної вартості Товару, 50% його вартості стали складати 459 381,64 грн.
2) 40% загальної вартості Товару, вказаної у Специфікаціях № 1 та № 2 (Додаток № 1 до Договору) відповідач був зобов'язаний перерахувати позивачу на протязі 5-ти банківських днів з моменту передачі Товару відповідачеві згідно Специфікаціям № 1 та № 2, який визначений видатковою накладною, підписаною обома сторонами, та довіреністю на отримання Товару (п.п. 3.2, 3.3 Договору).
Станом на 01.09.2009 р. сума до перерахування по Специфікації № 1 складала 186312,90 грн. та по Специфікації № 2 - 117055,87 грн. (186312,90 грн. + 117055,87 грн. = 303368,77 грн.)
Після підписання сторонами 14.09.2009 р. Додаткової угоди № 1, з урахуванням збільшення загальної вартості Товару, загальна вартість Товару за Специфікацією № 2 склала 181192,44 грн.
Загальний розмір оплати 40 % вартості Товару за Специфікаціями № 1 та № 2 (у урахуванням Додаткової угоди № 1) склав 367 505,35 грн. (186312,90 грн. + 181192,44 грн. = 367 505,35 грн.).
3) 10% від вартості Товару, зазначеної у Специфікаціях № 1 та № 2, відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу на протязі 5-ти банківських днів з дати остаточної установки Товару у приміщеннях відповідача, згідно наведених специфікацій, зазначеного у актах приймання -передачі, що підписані обома сторонами (п.п. 3.4, 3.5 Договору).
Станом на 01.09.2009 р. за Специфікацією № 1 перерахунку на користь позивача належали 46578,22 грн., а за Специфікацією № 2 - 29263,96 грн.
Після підписання сторонами 14.09.2009 р. Додаткової угоди № 1, з урахуванням збільшення загальної вартості Товару, за Специфікацією № 2 до сплати підлягала сума 45298,09 грн., а рівно, загальний розмір оплати 10% вартості Товару за Специфікаціями № 1 та № 2 став складати 91 876,31 грн. (46578,22 грн. + 45298,09 грн. = 91 876,31 грн.).
Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку невиконання відповідачем умов пунктів 3.2 та 3.3 Договору (оплата 40 % по факту передачі Товару) Покупець (відповідач) сплачує Продавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості переданого Товару, але не оплаченого Товару за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку невиконання відповідачем умов пунктів 3.4 та 3.5 Договору (оплата 10 % по факту установки Товару) Покупець (відповідач) сплачує Продавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості переданого Товару, але не оплаченого Товару за кожен день прострочення платежу.
Вищенаведені умови Договору поставки № 71 від 01.09.2009 року свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі -ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 3.1 Договору та банківської виписки №1086 від 08.09.09 р. відповідач перерахував 379 210,92 грн., що становить 50% вартості товару за Договором.
У зв'язку з тим, що умовами додаткової угоди до Договору не було визначено порядок та строк доплати відповідачем грошових коштів у сумі 160341,37 грн. (різниця між загальною вартістю Товару станом на 14.09.2009 р. з урахуванням Додаткової угоди № 1 (918763,28 грн.) та загальною вартістю Товару станом на момент підписання Договору від 01.09.2009 р. (758421,91 грн.)), позивач направив відповідачу лист-вимогу № 3 від 11.01.09 р., що підтверджується фіскальним чеком № 1535 від 12.01.2010 р. та повідомленням про отримання поштового відправлення № 61362560 (оригінали чеку та повідомлення наявні в матеріалах справи).
Зібрані у справі докази також свідчать про отримання відповідачем Товару на загальну суму 465782, 24 грн. за Специфікацією № 1 20.10.09 p., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000171 від 20.10.09 р. та довіреністю відповідача серія ААА № 581356 від 20.10.2009 р., а також про отримання відповідачем Товару на загальну суму 452981,12 грн. за Специфікацією № 2 (з урахуванням збільшення вартості Товару згідно додаткової угоди № 1) 19.11.2009 p., що підтверджується видатковою накладною позивача № РН-0000217 від 19.11.2009 р. та довіреністю відповідача серія ЯПП № 642138 від 18.11.2009 р. Крім того, на загальну вартість поставленого Товару позивач надав відповідачу податкові накладні № 244 від 06.09.09 p., № 312 від 20.10.09 p., № 339 від 04.11.09 p., № 387 від 19.11.09 р. (копії видаткових та податкових накладних, довіреностей знаходяться в матеріалах справи). Отже, загальна вартість поставленого позивачем відповідачу Товару з урахуванням збільшення згідно Додаткової угоди № 1 становить 918763,36 грн.
Крім того, судом встановлено здійснення позивачем на виконання вимог Договору установки (монтажу) Товару та прийняття цих робіт відповідачем, що підтверджується Актами приймання-передачі робіт, які були підписані уповноваженими представниками сторін 25.12.2009 р. (копії актів знаходяться в матеріалах справи).
З огляду на наведене, факт поставки Товару позивачем та його прийняття відповідачем, а рівно факт здійснення позивачем установки (монтажу) Товару та прийняття цих робіт відповідачем вважається судом доведеними.
З урахуванням вищенаведеного та п.п. 3.2, 3.3 Договору судом встановлено, що обов'язок по оплаті 40% вартості Товару за Специфікацією № 1 у сумі 186312,90 грн. відповідач зобов'язаний був виконати на протязі 5-ти днів з дати постачання Товару за видатковою накладною № РН-0000171 від 20.10.09 р., т.т. з 20 по 25 жовтня 2009 р. Крім того, обов'язок по оплаті 40% вартості Товару за Специфікацією № 2 у сумі 181192,45 грн. відповідач зобов'язаний був виконати на протязі 5-ти днів з дати постачання Товару за видатковою накладною № РН-0000217 від 19.11.2009 р., т.т. з 19 по 24 листопада 2009 р.
Судом також встановлено, що оплату 10% вартості Товару у розмірі 91876,31 гривень, згідно умов п.п. 3.4, 3.5 Договору, відповідач був зобов'язаний здійснити на протязі з 24 по 29 грудня 2009 р.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 3.1 -3.5 Договору, як вище зазначалось, сторони узгодили умови та строки оплати за спірним Договором.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, враховуючи вищенаведені норми ЦК України та умови Договору, суд прийшов до висновку, що відповідач в порушення умов Договору (п.п. 1.1, 3.1 - 3.5) зобов»язання по оплаті поставленого Товару та роботи по установці (монтажу) Товару належним чином не виконав, а саме:
08.09.2009 р. на суму 379210,92 грн. (50% вартості Товару згідно п. 3.1 Договору) та 04.11.2009 р. на суму 261000, 00 грн. (часткова оплата вартості Товару на виконання п.п. 3.2, 3.3 Договору) відповідач частково розрахувався за поставлений Товар та роботи по установці (монтажу) Товару, що підтверджується банківськими виписками № 086 від 08.09.2009 р. та № 1845 від 04.11.2009 р. відповідно (копії банківських виписок додані до матеріалів справи). Отже, загальна сума часткових розрахунків відповідача за Договором становить 640210,92 грн.
Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем станом на час розгляду спору по суті становить 278552,36 грн. (918763,28 грн., загальна вартість Товару з урахуванням збільшення згідно Додаткової угоди № 1, - 640210,92 грн., сума часткової оплати відповідачем за Договором = 278552,36 грн., основний борг).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі = 278552,36 грн. підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "ЛОГІСТІК ГРУП" доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього Договором поставки № 71 від 01.09.2009 року з Додатком № 1 до нього (Специфікації № 1 та № 2) та Додатковою угодою № 1 до Договору поставки № 71 від 01.09.2009 р., здійснивши поставку Товару та роботи по установці (монтажу) Товару.
Відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог в частині стягнення основного боргу та їх розміру не надав.
Судом вище встановлено факт порушення відповідачем п.п. 1.1, 3.1 -3.5 Договору щодо порядку розрахунків (сум та строків оплати), в результаті чого у відповідача й виникла заборгованість за Договором відповідно до спірних видаткових накладних та актів приймання - передачі робіт від 25.12.2009 р..
З огляду на порушення відповідачем грошового зобов»язання за Договором, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з останнього 518,58 грн. інфляційних нарахувань, 325,92 грн. трьох відсотків річних, 2227,19 грн. пені за періоди прострочення виконання грошового зобов»язання, визначені позивачем у розрахунку ціни позову (додаток № 4 до позовної заяви).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов»язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. При цьому, відповідно до ст. 547 ЦК України слід враховувати, що правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.
Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Згідно п. 6.1. Договору у випадку невиконання відповідачем умов пунктів 3.2 та 3.3 Договору (оплата 40 % по факту передачі Товару) Покупець (відповідач) сплачує Продавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості переданого Товару, але не оплаченого Товару за кожен день прострочення платежу.
Згідно п. 6.2. Договору у випадку невиконання відповідачем умов пунктів 3.4 та 3.5 Договору (оплата 10 % по факту установки Товару) Покупець (відповідач) сплачує Продавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості переданого Товару, але не оплаченого Товару за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищенаведене, а також здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення 518,58 грн. інфляційних нарахувань, 325,92 грн. трьох відсотків річних, 2227,19 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 2861,25 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 525, 526, 530, 546, 549, 599, 611, 612, 625, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 230, 232, 265 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 31/27 літ. А, ідентифікаційний код 34925684, рахунок № 6002180124660 в КРФ ВАТ КБ "Хрещатик" м. Київ, МФО 300830), а у разі відсутності коштів, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "ЛОГІСТИК ГРУП" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, будинок 59 кв. 401, ідентифікаційний код 33183845, рахунок № 26009001304106 в РВ АТ "ОТП БАНК", м. Київ, МФО 300528) 278552,36 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч п»ятсот п»ятдесят дві гривні 36 коп.) основного боргу, 518,58 грн. (п»ятсот вісімнадцять гривень 58 коп.) інфляційних нарахувань, 325,92 грн. (триста двадцять п»ять гривень 92 коп.) трьох відсотків річних, 2227,19 грн. (дві тисячі двісті двадцять сім гривень 19 коп.) пені, 2861,25 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят одну гривню 25 коп.) витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання
повного тексту рішення: 13.04.2010 р.