ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/49509.04.10
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меттлер-Толедо Україна»
До фірми «Т.М.М.»- товариства з обмеженою відповідальністю
Про стягнення 383391,44 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
не викликалися
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №V08-74/0175 від 18.02.2008 р. у розмірі 340748,76 грн., пені у розмірі 27782,69 грн., інфляційних втрат у розмірі 14859,99 грн. та зобов'язання відповідача збільшити суму оплати по основного боргу в залежності від курсу гривні по відношенню до долару США на день проведення оплати у порівнянні з курсом гривні по відношенню до долара США на день підписання Договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2009 р. (суддя Кролевець О.А) затверджено мирову угоду по справі № 17/495, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «Меттлер-Толедо Україна»та фірмою «Т.М.М.»- товариством з обмеженою відповідальністю про стягнення 383391,44 грн., та припинено провадження у справі.
02.04.2010 р. до суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «Меттлер-Толедо Україна»про видачу наказу про примусове виконання фірмою «Т.М.М.»- товариством з обмеженою відповідальністю умов мирової угоди від 03.02.2009 р. по справі № 17/495, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2009 р., та стягнення боргу в сумі 274 792,80 грн.
Вказана заява мотивована тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання та не сплатив в строк, а саме: 22.05.2009 р. та 31.10.2009 р. на користь позивача суму боргу, зазначену в пункті 2 мирової угоди у повному обсязі.
За твердженням заявника, відповідач станом на момент подання позовної заяви частково сплатив на користь позивача суму боргу в розмірі 280 374,38 грн., з яких 172748,94 грн. - сума основного боргу, 107 625,44 грн. - збільшення суми боргу за рахунок зміни курсу Національного банку України української гривні по відношенню до долару США. Саме порушення відповідачем умов мирової угоди стало підставою для подання вказаної заяви.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 09.04.2009 р. «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)»мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України.
В силу частини 4 ст. 78 ГПК України, про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Мирова угода за своєю правовою природою - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило, виконується добровільно. В іншому випадку мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.
Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.
Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження».
Зазначене кореспондується з п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого підлягають виконанню державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у господарських справах.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, зазначеного у ст. 3 цього Закону.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюють на підставах, у спосіб та у межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Тобто, Закон України «Про виконавче провадження»визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що, відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Враховуючи те, що мирова угода, затверджена судом, припускає добровільне її виконання, а Закон України «Про виконавче провадження»спрямований на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), то у разі невиконання стороною умов такої угоди у добровільному порядку заінтересована сторона має звернутися до суду, який видав ухвалу про затвердження мирової угоди, з заявою про зміну порядку її виконання з добровільного на примусовий, що стане підставою для вчинення державною виконавчою службою дій, спрямованих на примусове виконання.
Таким чином, виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, врегульовано нормами процесуального права, у зв'язку з чим у сторін з укладанням такої угоди, і лише у разі її затвердження судом, виникають не цивільні чи господарські права та обов'язки, як помилково вважає позивач, а господарсько-процесуальні права та обов'язки. Зокрема, право на зміну способу та порядку виконання такої ухвали, встановлене ст. 121 ГПК України; право на пред'явлення її до виконання, визначене ст. 115 ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, заява про товариства з обмеженою відповідальністю «Меттлер-Толедо Україна»про видачу наказу про примусове виконання фірмою «Т.М.М.»- товариством з обмеженою відповідальністю умов мирової угоди від 03.02.2009 р. по справі № 17/495, затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2009 р., та стягнення боргу у сумі 274 792,80 грн. підлягає поверненню.
При цьому, суд звертає увагу товариства з обмеженою відповідальністю «Меттлер-Толедо Україна»на те, що ухвали господарських судів, у томі числі про затвердження мирової угоди підлягають примусовому виконанню відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до вимог частини 1 статті 41 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Крім того, у разі незгоди з діями органу виконання рішень, сторона не позбавлена можливості звернутися до суду зі скаргою на дії ВДВС Подільського районного управління юстиції у місті Києві.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86 ГПК України, Господарський суд міста Києва
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Меттлер-Толедо Україна»про видачу наказу про примусове виконання фірмою «Т.М.М.»- товариством з обмеженою відповідальністю умов мирової угоди від 03.02.2009 р. по справі № 17/495, затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2009 р., та стягнення боргу у сумі 274 792,80 грн. повернути.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Меттлер-Толедо Україна»(03151, м. Київ, вул. Смілянська, 10/31, рахунок 26000003069900 в АБ «ІНГ БАНК Україна», МФО 300539, код 33789921) 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 215 від 30.03.2010 р..
Суддя О.Г. Удалова