ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 27/65313.04.10
За позовом Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»
До
Третя особаВідкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»
Фізична особа -підприємець ОСОБА_2
провідшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 24 823, 23 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача: Кравченко Р.Ю. -представник за довіреністю від 12.01.2009 року;
Родін К.В. -представник за довіреністю від 31.12.2009 року;
Від відповідача:
Від третьої особи:не з'явились;
не з'явились
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 24 823, 23 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.11.2008 року на 48 км а/д Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під управлінням гр. ОСОБА_1, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_5, що належить фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2
Позивачем було виплачено власнику автомобіля НОМЕР_1 страхове відшкодування у розмірі 24 823,23 грн., відповідно до договору страхування відповідальності авто перевізника № 580800339.
Відповідальність фізичної особи підприємця ОСОБА_2 була застрахована у ВАТ «Страхова компанія «Універсальна», що підтверджується полісом № ВВ/5766165.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 823, 23 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.12.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 28.12.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду, та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 28.12.2009 року не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2009 року залучено ОСОБА_2 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та відкладено розгляд справи на 01.02.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2010 року подав витребувані ухвалою суду докази та надав усні пояснення. Зокрема, згідно поданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 166002 від 11.01.2010 року вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи -Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»є: 01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, буд. 24/1.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.02.2010 року частково подав витребувані ухвалою суду докази та заявив клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки позовної заяви з додатками позивачем не було направлено на юридичну адресу відповідача.
Представник третьої особи у судове засідання 01.02.2010 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.
Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.
На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2010 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 16.02.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 16.02.2010 року подав витребувані ухвалою суду докази, додаткові докази та надав усні пояснення.
Представник відповідача у судовому засіданні 16.02.2010 року подав відзив на позовну заяву, що згідно із ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Жодних застережень щодо наявності права регресу до будь-якої іншої особи, окрім самої винної особи, вказані норми не містять. ВАТ «Страхова компанія «Універсальна»не є особою винною за заподіяну шкоду, не є учасником дорожньо-транспортної пригоди, а є лише страховиком за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № ВВ/5766165, а тому на ВАТ «Страхова компанія «Універсальна»не може бути покладений обов'язок по сплаті регресної вимоги.
Представник третьої особи у судове засідання 16.02.2010 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 року відкладено розгляд справи на 12.03.2010 року.
У судовому засіданні 12.03.2010 року оголошено перерву до 06.04.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 06.04.2010 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 06.04.2010 року не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 року відкладено розгляд справи до 13.04.2010 року.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
З постанови Ківерцівського районного суду Волинської області від 22.12.2008 року у справі №3-6633/08 з урахуванням постанови Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.09.2009 року вбачається, що 23.11.2008 року ОСОБА_5 керуючи автомобілем НОМЕР_2 о 21:00 на 48 км а/д Київ-Чоп не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з автомобілем НОМЕР_3.
Ківерцівським районним судом Волинської області від 22.12.2008 року у справі №3-6633/08, ОСОБА_5. визнанно винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 340, 00 грн.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено вантаж, який перевозився в автомобілі НОМЕР_1.
Так, з 20 по 29 листопада 2008 року ТОВ «КалІФімпекс»автомобілем НОМЕР_4 здійснило перевезення вантажу (меблі) за маршрутом Польша-Україна, на користь власника вантажу - ПП «Диво Меблі».
Факт даного перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №0211719 від 20.11.2008 року.
Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956р. договір перевезення встановлюється накладною.
Згідно ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956р. накладна, якщо не доведено зворотнього, являється доказом умов договору та посвідчення прийняття вантажу перевізником.
Згідно ч. 2 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956р. за відсутності в накладній обґрунтованих перевізником застережень, є презумпція, що вантаж та його упаковка зовнішньо було в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, а також число вантажних місць і розмітка та номери відповідали накладній вказівкам накладної.
В міжнародній товарно-транспортній накладній № 0211719 від 20.11.2008 року відсутні будь-які застереження та відмітки з боку перевізника відносно пошкодження вантажу його упаковки, а також нестачі вантажу під час приймання перевізником його до перевезення. Отже, вантаж був прийнятий перевізником у належному стані та кількості.
Отже, зазначений вантаж був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідальність авто перевізника -ТОВ «КалІФімпекс»була застрахована у позивача, що підтверджується договором страхування відповідальності авто перевізника № 580800339.
Згідно із проведеної оцінки вантажу, відповідно до звіту № 108 від 16.03.2009 року та сюрвеєрського звіту, загальна вартість збитку становить 3 698, 00 євро, що становить 27 822, 63 грн. в перерахунку на дату настання ДТП (1 євро = 7, 523695 грн.).
Як вбачається із страхового акту № 423583 позивачем було прийнято рішення про виплату власнику вантажу -ПП «Диво Меблі»24 823, 23 грн. (вартість збитку 27 822, 63 грн. -франшиза 2 999, 40 грн.).
02.03.2009 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 24 823, 23 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 272 від 02.03.2009 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб -автомобіль НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю НОМЕР_1 та вантажу, який перевозився в ньому, належить фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»укладено поліс № ВВ/5766165 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -автомобіль НОМЕР_2 -і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 (страхувальника). Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 28 вказаного Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, зокрема, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.
Відшкодувавши збитки завдані водієм ОСОБА_5 позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість потерпілого ТОВ «КалІФімпекс».
Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).
Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.
Отже, укладаючи з Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № ВВ/5766165 фізична особа -підприємець ОСОБА_2 поклав на відповідача обов'язок у випадку настання ДТП спричиненого з його вини, відшкодувати завдану ним шкоду потерпілій особі у межах встановленого ліміту відповідальності.
Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» у зв'язку із існуючим між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та відповідачем договірним зобов'язанням, виникло право вимоги у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна».
Враховуючи зазначене, суд визнає пред'явлення даного позову до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», як до страховика особи відповідальної за завдані збитки, правомірним, та у зв'язку з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відшкодування у розмірі 24 823, 23 грн. підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1192, 1187 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 24/1; код ЄДРПОУ 20113829), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; код ЄДРПОУ 16285602) страхове відшкодування у розмірі 24 823 (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять три) грн. 23 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 248 (двісті сорок вісім) грн. 23 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Дідиченко М.А.