19 лютого 2021 року Справа № 160/16788/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 16.12.2020 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2020 року № 220479-5540-0403.
В обґрунтування позову у заявах по суті позивач посилався на протиправність оскарженого рішення, яким визначено базу справляння орендної плати з фізичних осіб за відсутності самого договору оренди.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість. Зазначає, що відсутність у Державному земельному кадастрі даних відомостей не свідчить про те, що земельна ділянка є сформованою, право користування нею виникло у позивача 27.09.2011 року з моменту укладання договору про плату за користування земельною ділянкою.
Також надіслав на адресу суду клопотання про залишення позову без розгляду, яке аргументовано посиланням на правову позицію Верхового Суду у справі № 500/2486/19 щодо строку звернення до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень після завершення процедури адміністративного оскарження таких рішень.
Проте, суд не убачає підстав для задоволення цього клопотання, оскільки така позиція висловлена Верховним Судом уже після того, як позивач скористався правом адміністративного оскарження заявленого у позові податкового повідомлення-рішення.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що предметом позову у вказаному спорі є податкове повідомлення-рішення від 10.07.2020 року № 220479-5540-0403, яким позивачеві визначено грошові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у загальному розмірі 101772 грн. за 2018-2019 рік.
Вказане рішення прийнято відповідачем у зв'язку з тим, що позивачем подано уточнюючі декларації з плати за землю та знято нарахування за 2018-2019 роки за користування земельною ділянкою 6000 кв.м, яка знаходиться по вул. Центральна в районі Комсомольського парку село Дніпровське, на якій у свою чергу знаходиться відповідний об'єкт нерухомості позивача (автостоянка).
Позиція ж позивача полягає у тому, що у нього відсутній обов'язок з справляння визначеного оскарженим рішенням податку за відсутності відповідного договору оренди землі. При цьому вважає, що договір про плату за користування земельною ділянкою від 27.09.2011 року, який укладений між сторонами у зв'язку з довготривалою процедурою оформлення технічної документації на земельну ділянку, не є договором оренди у розумінні приписів земельного законодавства України.
Надаючи оцінку таким доводам учасників справи суд виходить із того, що відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.5ст.6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або орган місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого у порядку передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Згідно п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земель ділянки.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (п.1.1. ПК України). Терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п.5.3 ст.5 ПК України).
Підпунктами 14.1.73 та 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди;
орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).
Відповідно до пп.269.1.2 п.269.1. ст.269 ПК України платниками податку є землекористувачі.
У силу п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено та контролюючим органом не заперечується, що між позивачем та Дніпровською селищною радою договір оренди земельної ділянки не укладався, що також підтверджується, зокрема листом Дніпровської селищної ради від 01.03.2016 р. № 169-02-17 та відповідями Держкадастру у Дніпропетровській області від 09.12.2020 р. № Т-54/0-020-54/133-20 та N2 Т-55/0-020-54/133-20.
Слід також зазначити, що приписами ч. 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера: земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її Формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, визначено порядок ведення державної реєстрації земельних ділянок. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (уразі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку.
Крім того, за змістом статей 15,20,21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (який набрав чинності 01.01.2013) до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка.
Внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.
Згідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про оцінку земель» Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначу розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.
Відповідно до частини другої статті 20 і частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Судом встановлено, що земельна ділянка за адресою: Дніпропетровська обл., Верхньодніпровськиі смт. Дніпровське, вулиця Центральна, будинок 22-6 , загальною площею 0,6 та не є об'єктом цивільних прав, оскільки вона не сформована, кадастровий номер присвоєний, державної реєстрації права власності на неї не здійснено, нормативна грошова оцінка не визначена.
Таким чином, за відсутності договору оренди земельної ділянки, укладеного та зареєстрованого відповідно до вимог закону, а також за відсутності витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, контролюючий орган помилково визначив позивачеві грошові зобов'язання за оскарженим рішенням, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1017,73 грн.
Що ж до витрат на професійну допомогу то з цього приводу суд зазначає, що надання АО «Пашніна і партнери» адвокатських послуг у суді першої інстанції при розгляді цієї справи підтверджується долученим до матеріалів справи договором про надання правової допомоги; описом вартості правової допомоги, актом виконаних робіт, рахунком-фактурою та платіжним дорученням.
При цьому, з відповідним клопотанням про зменшення розміру таких витрат відповідач суду не звертався.
У той же час, суд акцентує увагу, що заявлена позивачем сума витрат на професійну допомогу у розмірі 5500 грн., навіть не враховуючи факт відсутності відповідного клопотання з боку відповідача, не є співмірною зі складністю спору та предметом доказування у справі та крім того, задоволення клопотання у повному обсязі призведе до надмірного тягару суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи наведене, а також зважаючи на викладені обставини щодо складності справи та її значення для учасників процесу, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання шляхом присудження на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2020 року № 220479-5540-0403, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1017 (одна тисяча сімнадцять),73 грн. та 1000 (одна тисяча) грн. витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.Є. Букіна