11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 420/2110/20
адміністративне провадження № К/9901/4242/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року в справі №420/2110/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України в Одеській області (далі - відповідач), у якому просив визнати протиправним і скасувати розпорядження №18д від 07.02.2020.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року в справі №420/2110/20 повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
05 лютого 2021 року до Верховного Суду вдруге надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року в справі №420/2110/20.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що підставою касаційного оскарження судових рішень є те, що воно оскаржується з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України.
Тобто необхідно зазначити підставу, визначену частинами другою та третьою статті 353 КАС України, а також обґрунтувати наявність порушення процедури розгляду справи, передбаченої частиною другою статті 353 КАС України, та обґрунтувати наявність такої підстави.
У цьому зв'язку скаржник зазначає таке: суди попередніх інстанцій не дослідили той факт, що інформація про наявність порушень режиму секретності, яка міститься у листі старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ НП України А. Гончарука №2920/24/9/2-2019 від 09 грудня 2019 року, не має чіткого обґрунтування та пояснень, носить оціночний характер та є його суб'єктивною думкою, оскільки формулювання «можливо наявність порушень» є оціночним судженням і не може бути взято до уваги; пояснення голови комісії з перевірки Алдошиної К. про те, що перевірка проведена у законному порядку, а у акті перевірки відсутні будь-які порушення, не відповідають дійсності та є недопустими доказами.
Уважає, що зазначені факти свідчать про недопустимість доказів, наданих головою комісії з перевірки Алдошиної К. і старшим слідчим в особливо важливих справах ГСУ НП України А. Гончарука . Щодо належності та недопустимості доказів зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року (справа №816/2004/16); від 27 березня 2018 року (справа №816/809/17).
Водночас скаржник, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, не зазначає які саме докази не були досліджені судами попередніх інстанцій, тоді як відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень (а отже, і підставою для касаційного оскарження згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС) є не дослідження судом зібраних у справі доказів. Скаржником не зазначено обставин, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому на його переконання вони є недопустимими.
Пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів щодо порушення судами норм процесуального права виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Ураховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не може бути перевірена.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353, КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року в справі №420/2110/20 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська