11 березня 2021 року № 320/2379/20
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Київській області від 19.12.2019 №329-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач при виданні оскаржуваного наказу діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, порушив законодавчо визначену процедуру притягнення позивача, як державного службовця, до дисциплінарної відповідальності при накладенні дисциплінарного стягнення, тому наказ від 19.12.2019 року №329-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», виданий Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, не відповідає вимогам чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 25.05.2020.
Відповідачем надано до суду відзив, в якому останній просить суд у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідач при прийняті рішення діяв відповідно до норм чинного законодавства.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив в якій останній зазначив, що у відзиві не спростовано та не заперечується факт порушення порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 зупинено провадження у справі за обґрунтованим клопотанням сторони до 10.06.2020 та витребувано від відповідача додаткові докази.
Судове засідання 10.06.2020 відкладено за обґрунтованими клопотаннями сторін та наступне судове засідання призначено на 06.07.2020.
Позивачем подано додаткові пояснення в яких зазначено, що відповідачем порушено процедуру проведення дисциплінарного провадження.
Судове засідання 06.07.2020 відкладено за обґрунтованим клопотанням сторони та наступне судове засідання призначено на 21.07.2020.
Судове засідання 21.07.2020 знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді Лиска І.Г. у відпустці, наступне судове засідання призначено на 17.08.2020.
Судове засідання 17.08.2020 знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді Лиска І.Г. у відпустці, наступне судове засідання призначено на 06.10.2020.
Судове засідання 06.10.2020 відкладено за обґрунтованим клопотанням сторони та наступне судове засідання призначено на 27.10.2020.
Судове засідання 27.10.2020 знято з розгляду, у зв'язку з перебуванням судді Лиска І.Г. на лікарняному та наступне судове засідання призначено на 19.01.2021.
Судове засідання 19.01.2021 відкладено за обґрунтованим клопотанням сторони та наступне судове засідання призначено на 22.02.2021.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 поновлено провадження у справі.
Усі учасники справи 22.02.2021 подали до суду клопотання в яких просили подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без їхньої участі.
У зв'язку з поданими клопотаннями та на підставі ст.19 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
04.09.2019 позивача було призначено в порядку переведення на посаду заступника начальника управління - начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області на підставі наказу від 03.09.2019 року №48-о.
Наказом Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 19.12.2019 року №329-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», позивача було попереджено про неповну службову відповідність у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків, що призвело до порушення вимог статті 28 Закону України від 14.12.2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції» із змінами та порушення Правил етичної поведінки державних службовців.
Не погоджуючись з вказаним наказом позивач звернулась з даним позовом до суду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що заступник начальника управління-начальник відділу податків і зборів з юридичних осіб Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області Кравченко Л. Ю. відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 03.08.2019 №2117 отримала право власності на земельну ділянку площею 2.45 га.
12.08.2019 ОСОБА_1 оформлено додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору про оренду землі №66 щодо строкового платного користування земельною ділянкою для товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.45 га строком дії до 2030 року. Дана угода була оформлена ОСОБА_1 з товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс», що перебуває на податковому обліку в ДПІ м. Біла Церква.
Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ ГУ ДПС у Київській області розглянуто матеріали дисциплінарної справи, відкритої стосовно заступника начальника управління-начальника відділу адміністрування податків і зборів з юридичних осіб Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області ОСОБА_1 .
За результатами розгляду дисциплінарної справи позивача встановлено, що заступником начальника управління-начальником відділу адміністрування податків і зборів з юридичних осіб Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області ОСОБА_1 не повідомлено безпосереднього керівника про наявність у неї конфлікту інтересів відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції».
Дисциплінарною комісією сформовано висновок «Про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстави для його притягнення до дисциплінарної відповідальності».
З огляду на вищевикладене та у відповідності до вимог частин 1 та 2 статті 77 Закону України «Про державну службу» на підставі п.2 та п.5 ч. 2 ст. 65, ч. 4 ст. 66, п.2 ч. 1 ст.66 та керуючись вимогами п.3 ч. 1 ст.66 Закону України «Про державну службу» заступника начальника управління-начальника відділу адміністрування податків і зборів з юридичних осіб Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області Кравченко Л.Ю. наказом ГУ ДПС у Київській області від 19.12.2019 №329-о повідомлено про неповну службову відповідність у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків, що призвело до порушення вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції».
Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені від 13.08.2019 року щодо ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС» підписано першим заступником начальника ГУ ДФС у Київській області Кучеренко О., а Висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені від 15.10.2019 року щодо ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС» підписано заступником начальника ГУ ДПС у Київській області Мартишок О., тобто остаточне рішення про повернення платникам податків надмірно сплачених коштів приймається керівництвом ГУ ДПС у Київській області, а не Білоцерківським управлінням ГУ ДПС у Київській області, яке надає лише наявну інформацію щодо розміру сплачених податків відповідними платниками податків.
Також довідку про набуття (підтвердження) статусу платника єдиного податку четвертої групи, що видана 08.10.2019 року ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС», підписана уповноваженою особою ГУ ДПС у Київській області Оксаною Чустіль, Дана довідка підтверджує статус ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС», як платника єдиного податку IV групи, який наданий підприємству ще в І кварталі 2019 року, до успадкування земельної ділянки ОСОБА_2 в серпні 2019 року.
26.09.2019 року ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС» в зв'язку з реєстрацією нових договорів земельних паїв надало Білоцерківській ОДПІ копії витягів із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок та внесення змін в декларацію платника єдиного податку IV групи.
З витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданих ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС», не вбачається, що власником якоїсь із них є саме ОСОБА_1
10.08.2019 року на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції позивачем було подане повідомлення про суттєві зміни в майновому стані щодо отримання спадщини, зокрема земельної ділянки, загальною площею 2,450 га., що знаходиться за адресою: Київська обл.. Білоцерківський р-н., Терезинська селищна рада;
30.03.2020 року позивачем була подана щорічна декларація за 2019 рік, в якій задекларовано отриманий дохід від передачі в оренду земельної ділянки у розмірі 7200,00 грн..
ГУ ДПС у Київській області звернулося до НАЗК з повідомленням про можливе порушення ОСОБА_1 вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції». У відповіді Національного агентства з питань запобігання корупції зазначається, що за відсутності конкретних фактів неможливо встановити порушення вимог закону ОСОБА_1 в частині запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Відповідно до листа непрацездатності серії АДТ №061744 виданий Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги №1», ОСОБА_1 з 12.12.2019 року по 21.12.2019 року перебувала на амбулаторному лікуванні.
Бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень підтверджується характеристикою позивача яка наявна в матеріалах справи.
Крім того, 07.07.2020 року уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції складено протоколи щодо ОСОБА_1 №30/30, №30/32 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП (неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів) та №30/31, №30/33 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП (вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів). Зазначені протоколи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень були об'єднані Білоцерківським міськрайонним судом Київської області в одне провадження у справі №357/6764/20.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2020 року у справі №357/6764/20, провадження по справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7 КУпАП. Дана постанова суду набрала законної сили 12.10.2020, що підтверджується відповідною відміткою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися суд зазначає наступне.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначається Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ.
Відповідно до ст.64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Статтею 65 Закону України «Про державну службу» визначено підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.
Так, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарними проступками є:
1) порушення Присяги державного службовця;
2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;
3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
4) дії, що шкодять авторитету державної служби;
5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;
8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення;
15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.
До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:
1) зауваження;
2) догана;
3) попередження про неповну службову відповідність;
4) звільнення з посади державної служби.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.
Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (ст.66 даного Закону).
Статтею 67 даного Закону, визначено обставини, що пом'якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність. Так, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність державного службовця, є:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень;
3) високі показники виконання службових завдань;
4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність державного службовця.
Обставинами, що обтяжують відповідальність державного службовця, є:
1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів;
2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;
3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього;
4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп;
5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.
Гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення визначені ст.74 Закону України «Про державну службу».
Так, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.
Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.
Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.
Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.
Відповідно до ст.76 Закону України «Про державну службу», державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.
Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб'єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).
У разі виявлення за результатами розгляду ознак кримінального чи адміністративного правопорушення суб'єкт призначення зобов'язаний протягом трьох календарних днів передати відповідну заяву та копію матеріалів справи до відповідного правоохоронного органу.
Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.
У разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення (стаття 77 даного Закону).
Згідно з ст.72 Закону України «Про державну службу», державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.
Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків приймається відповідно керівником державної служби або суб'єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі:
наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження;
впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи;
перешкоджання в інший спосіб об'єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.
Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження.
У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов'язків в установленому порядку.
Під час відсторонення від виконання посадових обов'язків державний службовець зобов'язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.
Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".
Закон України «Про запобігання корупції» зобов'язує вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.
Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 №839 затверджено Методичні рекомендації щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (Далі - Порядок 839).
У відповідності до п.1.4 Розділу І Порядку №839 за неповідомлення про потенційний конфлікт інтересів передбачено дисциплінарну відповідальність.
У розділі п. 1.1.2. Розділу 1 Порядку 839 визначено алгоритм дій особи у зв'язку із виникненням у неї конфлікту інтересів.
У порядку 839 вказано, що хоча в Законі України «Про запобігання та протидії корупції» прямо не вказує форму такого повідомлення, рекомендується робити повідомлення про реальний/потенційний конфлікт інтересів у письмовій формі (додаток 2), адже, по-перше, це є документальним підтвердженням того, що особа дійсно повідомила про наявність конфлікту інтересів, а по-друге, це дає можливість керівнику детально проаналізувати ситуацію із тим, щоб визначитись з оптимальним способом врегулювання конфлікту інтересів.
Таким чином, у Законі України «Про запобігання та протидію корупції» є пряма норма закону де зазначено, що відповідно статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані:
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Позивачем не було вжито заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів.
Відповідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відповідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відповідно статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є:
1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;
в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки;
ґ) судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя. Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов'язків у суді);
д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України;
е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;
є) Голова, заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції;
ж) члени Центральної виборчої комісії;
з) поліцейські;
и) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;
і) члени державних колегіальних органів;
ї) Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступник, а також особи, які займають посади патронатної служби, визначені Законом України "Про держави) службу", крім осіб, які виконують свої обов'язки на громадських засадах, помічники суддів;
2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої статті 3, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;
б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, приватні виконавці, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом);
в) представники громадських об'єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України "Про державну службу". Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті З 3. У. «Про запобігання корупції»;
3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених 3аконом України «Про запобігання корупції»;
4) кандидати у народні депутати України, зареєстровані у порядку, встановленому Законом України "Про вибори народних депутатів України", кандидати на пост Президента України, зареєстровані у порядку, встановленому Законом України "Про вибори Президента України", кандидати в депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, кандидати на посади сільських, селищних, міських голів та старост.
Відповідно статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані:
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.
Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз'яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення / ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов'язаний вжити передбачені Законом України «Про запобігання корупції» заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз'ясненням до Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених 3аконом України «Про запобігання корупції».
Судом встановлено, що наказом Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 19.12.2019 року №329-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», позивача було попереджено про неповну службову відповідність у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків, що призвело до порушення вимог статті 28 Закону України від 14.12.2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції» із змінами та порушення Правил етичної поведінки державних службовців. Позивач вважає даний наказ протиправним.
Так, судом встановлено, що позивач у період з 12.12.2019 по 21.12.2019 перебувала на амбулаторному лікуванні, а оскаржуваний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності прийнято 19.12.2019, тобто в той день, коли позивач не була на робочому місці. Отже, даний наказ прийнято в супереч вимоги ч.4 ст.74 Закону України «Про державну службу».
Із тексту оскаржуваного наказу вбачається, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків.
Відповідач накладаючи дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність не дотримався вимог статті 66 Закону України «Про державну службу» і не врахував відсутність дисциплінарних стягнень вчинених позивачем за період роботи в Білоцерківському управлінні ГУ ДГІС у Київській області та передчасно застосував вказаний вид дисциплінарного стягнення, тобто не дотримано умов щодо систематичності вчинення дисциплінарних проступків, необхідний для накладання даного виду дисциплінарного стягнення.
В оскаржуваному наказі зазначається, що за результатами розгляду дисциплінарної справи встановлено, що заступником начальника управління начальником відділу адміністрування податків і зборів з юридичних осіб Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області Лесею Кравченко не повідомлено безпосереднього керівника про наявність у неї конфлікту інтересів відповідно до вимог статті 28 Закону України від 14 грудня 2014 року №1700- VII «Про запобігання корупції».
Однак, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.08.2019 року, позивач успадкувала земельну ділянку, загальною площею 2.450 га., що знаходиться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н., Терезинська селищна рада, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 03.11.2014 року вказана земельна ділянка була передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПЛЕКС» згідно укладеного договору оренди, в подальшому позивач також 12.08.2019 року передала її в користування Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПЛЕКС» уклавши додаткову угоду до договору оренди землі.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Суд зазначає, що до суду ні позивачем ні відповідачем не надано жодних доказів які б свідчили про необ'єктивність та наявність приватного інтересу щодо ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС» при виконанні посадових обов'язків, будь-яких рішень з цього приводу позивач не приймала.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Згідно п.15 ч.1 ст.11 Закону України «Про запобігання корупції», до повноважень Національного агентства належать: надання роз 'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.
Тобто, встановлення наявності чи відсутності конфлікту інтересів у діях державного службовця є виключними повноваженням Національного агентства з питань запобігання корупції.
Щодо повернення надмірно сплачених коштів ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС» суд зазначає, що прийняття рішення про повернення надмірно сплачених коштів платникам податків не входить до посадових обов'язків позивача.
Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що Висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені від 13.08.2019 року щодо ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС» підписано першим заступником начальника ГУ ДФС у Київській області Кучеренко О., а Висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені від 15.10.2019 року щодо ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС» підписано заступником начальника ГУ ДПС у Київській області Мартишок О., тобто остаточне рішення про повернення платникам податків надмірно сплачених коштів приймається керівництвом ГУ ДПС у Київській області, а не Білоцерківським управлінням ГУ ДПС у Київській області, яке надає лише наявну інформацію щодо розміру сплачених податків відповідними платниками податків.
Також із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що довідка про набуття (підтвердження) статусу платника єдиного податку четвертої групи, яка видана 08.10.2019 року ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС», підписана уповноваженою особою ГУ ДПС у Київській області - Оксаною Чустіль, тобто остаточне рішення про видання довідки приймається уповноваженою особою ГУ ДПС у Київській області. Дана довідка лише підтверджує статус ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС», як платника єдиного податку IV групи, який наданий підприємству ще в І кварталі 2019 року, тобто до успадкування земельної ділянки ОСОБА_2 в серпні 2019 року.
Крім того, із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 26.09.2019 року ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС» в зв'язку з реєстрацією нових договорів земельних паїв надало Білоцерківській ОДПІ копії витягів із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок та внесення змін в декларацію платника єдиного податку IV групи.
Прийняття рішення щодо вказаного звернення чинним законодавством не передбачено.
З витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданих ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС», не вбачається, що власником якоїсь із них є саме ОСОБА_1 ..
Крім того, 10.08.2019 року на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції позивачем було подане повідомлення про суттєві зміни в майновому стані щодо отримання спадщини, зокрема земельної ділянки, загальною площею 2,450 га., що знаходиться за адресою: Київська обл.. Білоцерківський р-н., Терезинська селищна рада.
30.03.2020 року позивачем була подана щорічна декларація за 2019 рік в якій задекларовано отриманий дохід від передачі в оренду земельної ділянки у розмірі 7200,00 грн., тобто ОСОБА_1 виконала вимоги Закону України «Про запобігання корупції» щодо декларування доходів державним службовцем.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Київській області звернулося до НАЗК з повідомленням про можливе порушення ОСОБА_1 вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції». У відповіді Національного агентства з питань запобігання корупції зазначається, що за відсутності конкретних фактів неможливо встановити порушення вимог закону ОСОБА_1 в частині запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Матеріали перевірки з питань дотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо ОСОБА_1 не містять документального підтвердження факту порушення вимог ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», вчинення позивачем дисциплінарного проступку та не вказують на наявність вини державного службовця.
Один лише факт перебування ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС» на податковому обліку в Білоцерківському управлінні ГУ ДПС у Київській області є недостатнім для визначення наявності у Позивача конфлікту інтересів.
Крім того, матеріали дисциплінарної справи не містять висновку чи будь-якого листування з НАЗК, як спеціального органу, що має виключні повноваження щодо встановлення наявності чи відсутності конфлікту інтересів у діях державного службовця, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Таким чином, суд не вбачає наявність конфлікту інтересів в діях позивача, оскільки грунтуються виключно на припущеннях та суб'єктивному тлумаченні норм Закону України «Про запобігання корупції».
В зв'язку з належним виконанням своїх посадових обов'язків, неприйняттям рішень, які б свідчили про необ'єктивність та наявність приватного інтересу щодо ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС», тобто за відсутності самого факту вчинення проступку та вини державного службовця, в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки дисциплінарного проступку.
Судом встановлено, що позивача не було ознайомлено з матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення, що позбавило його можливості внести свої зауваження, надати додаткові пояснення та документи для встановлення обставин, які мають значення для справи.
Крім того, суд бере до уваги, що постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2020 року у справі 357/6764/20, яка набрала законної сили 12.10.2020, провадження по справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7 КУпАП.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставили, встановлені рішенням суду у подарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не вказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, твердження відповідача щодо наявності конфлікту інтересів в діях позивача, які стали підставою для видання оскаржуваного наказу, спростовуються обставинами, встановленими в постанові Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2020 року у справі 357/6764/20 та виключають можливість притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Незважаючи на відсутність самого факту вчинення дисциплінарного проступку, відповідач належним чином не перевірив фактичних обставин справи та не взяв до уваги пояснення позивача і підтримав подання дисциплінарної комісії щодо застосування дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
Практика Верховного Суду, на яку посилається відповідач у відповіді на позовну заяву, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки не є тотожною та має відмінні фактичні обставини справи.
Зазначені обставини свідчать про порушення відповідачем законодавчо визначеної процедури притягнення позивача, як державного службовця, до дисциплінарної відповідальності при накладенні дисциплінарного стягнення та невідповідність фактичним обставинам справи, тому наявні підстави для визнання наказу від 19.12.2019 року №329-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», виданий Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, протиправним та його скасування.?
Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд при розгляді аналогічних справ, зокрема: в постанові від 06.06.2018 року №807/1303/16 зазначається, що необхідною умовою для попередження працівника про неповну службову відповідність с систематичне (протягом року) неналежне виконання ним посадових обов'язків. Разом із тим, відповідно до подання про застосування дисциплінарного стягнення до заступника начальника митного посту «Солотвино» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА 1 та біографічної довідки від З червня 2016 року у позивача будь-які дисциплінарні стягнення відсутні. З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. В постанові від 29.01.2019 року у справі №805/4496/16-а вказано, що суд звертає увагу, що притягнення ОСОБА 6 до дисциплінарної відповідальності здійснено під час його тимчасової непрацездатності. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновкам судів попередніх інстанцій про те, що Державною фіскальною службою України було порушено регламентований Законом України «Про державну службу» порядок притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності та не з'ясовано ступінь вини позивача у незадовільних результатах роботи очолюваного ним податкового органу та наявність обставин, що пом'якшують відповідальність державного службовця, не наведено які саме його дії кваліфікуються як дисциплінарний проступок. В постанові від 31.07.2019 року у справі №815/4569/16 зазначено, що не відповідають правильному змісту правового регулювання норми пункту 4 статті 73 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-УІП також і висновки апеляційного суду про правомірність звільнення позивача під час відсутності її на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Вказана норма встановлює пряму заборону на застосування дисциплінарних стягнень під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. В постанові від 20.11.2019 року у справі №803/450/17 вказується, що згідно з частиною четвертою статті 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний наказ Держпраці від 22.03.2017 № 11-кт «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА 1 » винесений із порушенням частини 4 статті 74 Закону України «Про державну службу», що є беззаперечною підставою для його скасування.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своєї бездіяльності.
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому визнає їх такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору здійснюються відповідно до ст.139 КАС України.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 20000,00 грн.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої).
Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята). У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд наголошує, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п'ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відтак, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п.30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно пункту 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем подано: договір про надання правничої допомоги від 04.02.2020 №7/А; додаток №1 до договору від додаткова угода №1 до основного договору; розрахунки від 28.02.2020, 06.07.2020; акти про надання правничої допомоги до договору №7/а; рахунки-фактури №7/А, №7/А-2; квитанції.
Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
З огляду на надані суду документи, незначну складність адміністративної справи, обсяг та зміст позовної заяви, суд, зважаючи на задоволення позовних вимог, дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 5000 грн. за підготовку позову та його подання до суду.
Відтак, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., разом - 5840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись ст.ст. 241- 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Київській області від 19.12.2019 №329-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 5840 (п'ять тисяч вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лиска І.Г.