Березівський районний суд Одеської області
12.03.2021
Справа № 494/1317/20
Провадження № 2/494/290/21
Іменем України
(заочне)
12.03.2021 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого-судді Панчишина А.Ю.
при секретарі Крупяку А.Д.
позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Березівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивачка звернулась до суду із позовною заявою про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що вона є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок був придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.1991 року.
Зазначає, що на даний час в її будинку зареєстрований її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не проживає в будинку з червня 2010 року. Факт не проживання відповідача у вказаному будинку підтверджується актом обстеження від 16.12.2020 року, який складено депутатом Березівської міської ради Шевченко О.С. та довідкою, виданою виконавчим комітетом Березівської міської ради від 15.12.2020 року.
Враховуючи наведене, просить задоволити позовні вимоги та визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні позивачка надала пояснення на підтвердження заявлених позовних вимог.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, однак належним чином був повідомлений про судове засідання через оголошення про виклик на сайті Березівського районного суду Одеської області.
Разом з тим 19.02.2021 року до Березівського районного суду Одеської області поступила заява від ОСОБА_2 , в якій останній просить позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задовольнити.
Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання, відсутність відзиву на позовну заяву та заперечень позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Частиною 1ст. 5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу будинку від 01.04.1991 року.
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї №1777 від 15.12.2020 року у будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов мешканців Березівської міської ОТГ складеним депутатом міської ради Шевченком С.О. 16.12.2020 року, вбачається, що ОСОБА_2 вже більше 10 років не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене в акті підтвердили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно ст. 47 Конституції України гарантовано кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Статтею 319 ЦК України передбачено права власника майна, зокрема права володіння, користування та розпорядження таким майном.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.
Частиною першою ст. 319 ЦК України, передбачено, що власник володіє користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а в частині першій ст. 221 ЦК України, зазначено, що право власності є непорушним.
Згідно з ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71,72,116,156 ЖК України;ст. 405 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст.6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Частиною 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства,визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
На основі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 13,15,81,141, 280 ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Березівський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , ІПН - НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 .
Суддя Панчишин А.Ю.