Справа № 493/1347/20
Провадження № 2/493/109/21
02 березня 2021 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі
головуючого-судді ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.
за участю секретаря АНТОСЮК Н.В.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача АДВОКАТА МАРТИНЮКА Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про втрату права користування житловим будинком,
16.09.2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про втрату права користування житловим будинком.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є власником житлового будинку, розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
На даний час в його будинку зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебувала у шлюбі з сином позивача, але ніколи не проживала у вказаному будинку.
Реєстрація відповідача у будинку завдає позивачу значну перешкоду в оформленні субсидії, оплаті комунальних послуг та інше.
Таким чином позивач просить суд визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 29.09.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до підготовчого засідання.
Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 09.12.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні пояснив, що відповідачка по справі являється колишньою дружиною його сина, на даний момент вони розлучені та в його будинку останні ніколи не проживали, а лише були зареєстровані в ньому. Відповідачці у добровільному порядку було запропоновано знятися з реєстрації, однак вона відмовилася.
Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності позивачу, та що вона не має права на дане житло, такожпояснила, що свого житла вона не має, на даний момент проживає з дітьми на орендованій квартирі в м. Кодима, тому не має, де зареєструватись.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 12.04.1982 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-827 (а.с. 5-7)
Відповідно до довідки Балтської міської ради Одеської області № 1673 від 28.08.2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та до складу його сім'ї входе :дружина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 8)
Згідно довідки Балтської міської ради Одеської області № 1674 від 28.08.2020 року, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але ніколи за вказаною адресою не проживала. (а.с. 9)
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що являється сусідкою позивача, та підтвердила той факт, що відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , іноді гостювала з чоловіком та дітьми, але ніколи там не проживала та тривалий час за вищевказаною адресою не з'являлася.
Суд, констатує, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, пов'язані з реалізацією права на володіння, користування та розпорядження спірним майном, вирішуючи які, суд виходить з того, що стаття 41 Конституції України гарантує право володіти і користуватися своєю власністю, а також вказує на те, що право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права.
Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, або шляхом виселення (негаторний позов).
Частиною першою статті 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті
64 цього Кодексу, а саме: дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Аналогічну норму містить також частина перша статті 405 ЦК України, відповідно до якої члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
За змістом зазначених норм право користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з сином позивача ОСОБА_3 , який зареєстрував її в житловому будинку АДРЕСА_1 , проте, відповідачка в даному житловому будинку не проживала, спільне господарство не вела. На даний момент шлюб між відповідачкою та сином позивача розірвано, разом вони не проживають, але ОСОБА_4 не змінила адресу місця реєстрації.
У зв'язку з реєстрацією у вказаному житловому будинку відповідачки у позивача виникають проблеми зі сплатою комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються, та перешкоди щодо оформленням субсидії.
Отже, на підставі вищевикладеного, беручи до уваги пояснення свідка ОСОБА_6 , судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає в будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , права користування ним не має.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10-13, 81, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 383, 391, 405, ЦК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про втрату права користування житловим будинком - задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Балтський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручена у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 12.03.2021 року.