Справа № 486/1187/20
Провадження № 2/486/73/2021
11 березня 2021 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Савіна О.І.
при секретарі Коршак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою,
без участі сторін,
07.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2020 року укладеного з ОСОБА_4 , яка діяла від свого імені та на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 , набув у власність квартиру АДРЕСА_1 . Зазначає, що ОСОБА_2 була власником 1/2 частки даної квартири, а тому відповідач ОСОБА_3 , був зареєстрований в квартирі, як член сім'ї власника квартири. У зв'язку з тим, що відповідачі, будучи зареєстрованими, в зазначеній квартирі, порушують його право власності просить визнати їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Сторони в судове засідання не з'явились. Позивач направив до суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, зазначивши, що підтримує позовні вимоги та не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Відповідачі причину неявки суду не повідомили, про день місце та час розгляду справи сповіщені шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання, на офіційному веб-сайті судової влади України, в порядку передбаченому ст. 128 ЦПК України.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У відповідності до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не надали, позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, про що зазначив у заяві.
За такого суд вважає можливими ухвалити у справі заочне рішення.
Дослідивши письмові матеріали справи судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2020 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка діяла від свого імені та на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 , останній набув у власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 4-5).
Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 6).
З довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та реєстрацію) від 03.08.2020 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 13).
Позивач зазначає, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спірному жилому приміщенні не проживають з 2008 року. На підтвердження цього надав акти про непроживання за місцем реєстрації від 06.07.2020 року та від 06.08.2020 року, складені комісією у складі членів правління ОСББ «Соборності 7» (а.с. 7, 8).
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 4-5, 6).
Згідно положень ст.ст. 317, 319, 391 Цивільного Кодексу України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Зі змісту ст.ст. 386, 391 ЦК України слідує, що власник має право звертатися до суду за захистом свого права власності та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Верховний Суд України, у своїй постанові від 16.01.2012 року висловив правову позицію, відповідно до якої у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Згідно з п.34) постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ №5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Відсутність відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірній квартирі понад встановлені строки підтверджується актами про непроживання за місцем реєстрації від від 06.07.2020 року та від 06.08.2020 року (а.с. 7, 8).
Згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.
Оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , не проживають з 2008 року, суд вважає, що вони втратили право користування вказаним жилим приміщенням, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 11.12.2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак позивачем не ставиться питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст. 317, 319, 386, 391, 405 ЦК України, ст. 72 ЖК України, ст.ст. 4, 11-13, 76-81, 89, 223, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , 1975 року народження та ОСОБА_3 , 1998 року народження, такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Южноукраїнського
міського суду Олександр Іванович Савін