490/9316/20 від09.02.2021
нп 3/490/842/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/9316/20
нп 3/490/842/2021
09.02.2021 року суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Медюк С.О., при секретарі Гудковій Є.С., за участю ОСОБА_1 та його представника - адвоката Андросова С.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, номер облікової картки платника податків не відомий, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
На адресу Центрального районного суду м.Миколаєва 28.12.2020 року надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КУпАП.
Так, 26.11.2020 року близько 17:50 год., водій ОСОБА_1 , в порушення п.п.2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), керуючи т/з Hyundai H 100 д.н.з. НОМЕР_1 в м.Миколаєві по пр-ту.Центральному, в районі будинку №68, був неуважний, не врахував дорожню обстановку, рухаючись заднім ходом, не вибрав безпечного правого бокового інтервалу та допустив контактування з т/з МАЗ 206086, д.н.з. НОМЕР_2 , що зупинився праворуч, під керуванням водія ОСОБА_2 .. Внаслідок ДТП т/з МАЗ 206086 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Того ж дня, о 17:50 год., водій ОСОБА_1 , в порушення п.2.10 «а» ПДР, будучи причетним до ДТП, залишив місце пригоди.
В судовому ОСОБА_1 вину визнав частково та пояснив, що повертаючи з пр-та.Центрального на вул.Пушкінську почув хлопок. Виїхавши на вул.Пушкінську, зупинився в безпечному місці, вийшов та оглянув свій т/з. Жодних пошкоджень не було, а було лише складене праве дзеркало, яке також було без пошкоджень. Оскільки пошкоджень не було, він сів за кермо та продовжив рух. Додатково зазначив, що коли виїжджав на вул.Пушкінську, чув що хтось посигналив, але так як там в годину-пік завжди хтось комусь сигналить, не прийняв сигнал на свій рахунок. Умислу залишати місце ДТП у нього не було.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст.9 КУпАП, під поняттям адміністративного правопорушення визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Згідно вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для забезпечення безпеки дорожнього руху, згідно з п.2.3 «б» ПДР України, водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
При цьому, ПДР не містять визначення поняття «безпека дорожнього руху». Таке визначення міститься лише в наказі «Про затвердження Типового положення про Систему управління безпекою руху на автомобільному транспорті» №877 від 12.11.2003 року, в якому зазначено: «Безпека дорожнього руху - це характеристика дорожнього руху, що визначається аварійністю». У свою чергу «аварійність - це сукупність ДТП, здійснених учасниками дорожнього руху».
Таким чином, хоч ст.124 КпАП й не містить посилання на вчинення водієм саме ДТП, для притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення п.п.«б» п.2.3 ПДР має бути наявним причинно-наслідковий зв'язок між його діями та нехтуванням безпеки дорожнього руху.
Пунктом 13.1 ПДР України передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.124 КУпАП.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного вище правопорушення підтверджується даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення від 18.12.2020 року серії ДПР18 №532483, копіях схеми дорожньо-транспортної пригоди від 26.11.2020 року, письмових пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 26.11.2020 року та ОСОБА_1 від 18.12.2020 року, DVD-R диску з відеозаписом обставин події.
Таким чином, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.13.1 ПДР України та його дії слід кваліфікувати, як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме: порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу.
Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
В судовому засіданні з пояснень ОСОБА_1 судом встановлено, що останній не мав умислу залишати місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він був причетний, оскільки самого удару не відчув взагалі.
Суд не приймає до уваги письмові пояснення водія ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 від 26.11.2020 року з приводу того, що після ДТП водій ОСОБА_2 сигналив ОСОБА_1 , а останній залишив місце ДТП, як на підтвердження умислу останнього, оскільки сам водій ОСОБА_1 не заперечував того, що чув сигнал але не сприйняв на свій рахунок, так як жодного наслідку ДТП не помітив та не відчув, а чув лише хлопок. Крім цього, ОСОБА_1 , зупинившись на вул.Пушкінській та оглянувши т/з, не виявив жодних пошкоджень. А тому, будучи впевненим, що він не став учасником ДТП, продовжив рух.
Будь-яких інших належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Згідно з п.1.4 Правил дорожнього руху України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Крім того, згідно з п.1.1, 1.2, 1.3 Правил дорожнього руху України - ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, оцінивши наведені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи на підтвердження відсутності в його діях складу правопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст.33-35 КУпАП, враховано характер вчинених правопорушень, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність.
З урахуванням наведеного вище вважаю, що штраф є необхідним і достатнім стягненням за вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.40-1, 283, п.1 ч.1 ст.284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340 (триста сорок) гривень, що підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок №UA438999980313010149000014001, Миколаївське ГУК/ Миколаївської обл./21081300, код отримувача 37992030, МФО: 899998.
На підставі ст.40 - 1 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 в рахунок сплати судового збору у провадженні по цій справі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн., що підлягає перерахуванню до Миколаїв.ГУК/Централ.р-н/22030101, на розрахунковий рахунок №UA798999980313131206000014483, код отримувача: 37992030, банк Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП - закрити за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Постанову протягом десяти днів з її дня винесення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, чи її захисником.
Штраф має бути сплачений протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії постанови. В разі несплати штрафу в зазначений термін у добровільному порядку, постанову буде звернуто до примусового виконання та стягнуто: штраф у подвійному розмірі і витрати на облік правопорушень.
Суддя С.О. Медюк