1Справа № 335/2450/21 1-кп/335/483/2021
09 березня 2021 року м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя, кримінальне провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080060002468 від 15.11.2020 року, -
В провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080060002468 від 15.11.2020 року.
В підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчинені злочину за попередньою змовою, проте в обвинувальному акті не зазначено, яким саме чином було встановлено таку змову.
Обвинувачений ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та її захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали заявлене адвокатом ОСОБА_5 клопотання та просили його задовольнити проте, прокурор заперечувала проти його задоволення.
Разом з тим, суд вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки така кваліфікуюча ознака, як вчинення злочину за попередньою змовою відноситься до предмету доказування, та повинна бути встановлення під час судового розгляду шляхом всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та оцінки доказів відповідно до закону. Після чого, можливо буде зробити висновок про її доведеність або безпідставність. Обвинувачення - це лише складова частина обвинувального акта, яке лише підлягатиме доведенню під час судового розгляду, та не завжди може бути остаточним на момент надходження обвинувального акта до суду, оскільки відповідно до приписів ст. ст. 338, 339, 340 КПК України під час або в результаті судового розгляду прокурор може як змінити обвинувачення чи висунути додаткове, так і відмовитись від підтримання державного обвинувачення.
Також, захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 подано скаргу у якій він просить скасувати постанову слідчого про зупинення досудового розслідування від 22 грудня 2020 року відносно ОСОБА_4 , яка останнім була підтримана, проте прокурор заперечувала проти її задоволення.
Частиною 1 статті 303 КПК України передбачено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскарженні під час досудового розслідування.
За приписами п.2 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про зупинення досудового розслідування.
Відповідно до ч.2 ст.303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.303 КПК України під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про те, що під час підготовчого судового засідання не передбачено оскарження рішення слідчого про зупинення досудового розслідування, оскільки таке рішення може бути оскаржено лише на стадії досудового розслідування, а тому у задоволені даної скарги слід відмовити.
Також, захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 подано скаргу у якій він просить визнати неправомірною бездіяльність поліцейських взводу 1 роти батальйону 2 УПП в Запорізькій області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яка полягала у тому, що ними не було складено протоколу затримання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , не роз'яснені права затриманих, не вручено копії протоколу затримання, не надано можливості повідомити про затримання адвоката чи інших осіб, не повідомлено орган, уповноважений на надання правової допомоги. Визнати неправомірними дії поліцейських взводу 1 роти батальйону 2 УПП в Запорізькій області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо проведення впізнання за участю потерпілої ОСОБА_10 в ході якого їй пред'явили ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ..
Обвинувачений ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та її захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали зазначену скаргу подану адвокатом ОСОБА_5 та просили її задовольнити проте, прокурор заперечувала проти її задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.303 КПК України під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про те, під час підготовчого судового засідання не передбачено можливості оскарження дій чи бездіяльності поліцейських, а тому у задоволені даної скарги слід відмовити.
Також, захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 подано скаргу у якій він просить визнати неправомірними дії слідчого СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 щодо проведення впізнання за фотознімками, в ході якого потерпілій ОСОБА_10 пред'явлено для впізнання ОСОБА_4 та визнати неправомірними дії слідчого СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 щодо проведення впізнання за фотознімками, в ході якого потерпілій ОСОБА_10 пред'явлено для впізнання ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та її захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали зазначену скаргу подану адвокатом ОСОБА_5 та просили її задовольнити проте, прокурор заперечувала проти її задоволення.
З приводу даної скарги суд зазначає наступне.
Вичерпний перелік рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, наведений у частині 1 статті 303 КПК України.
Відповідно до частини 2 статті 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Норми частини 2 статті 303 КПК України не містять імперативних вимог щодо обов'язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-316 КПК України (на що, зокрема, вказує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правил статей 314-316 КПК).
Системний аналіз норм статей 314, 315 КПК свідчить, що підготовче судове провадження є обов'язковою самостійною стадією кримінального процесу, метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Чинний КПК України не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи оцінювати процесуальні дії чи бездіяльність та рішення органу досудового розслідування, оскільки з'ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого провадження та суд позбавлений можливості дослідити докази, що стосуються прийнятих процесуальних рішень слідчими та прокурором, такі обставини можуть бути досліджені під час судового розгляду, зокрема, під час дослідження доказів, на що сторона захисту має право звертати увагу суду, а тому суд вважає на необхідне визнати подану скаргу передчасною, у зв'язку з чим відмовити у її задоволенні. При цьому сторона захисту не позбавлена права під час судового розгляду посилатися на встановлені нею порушення КПК України, зокрема під час дослідження доказів по справі.
Крім того, прокурором заявлено клопотання про застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено про те, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Під час досудового розслідування ОСОБА_6 вину не визнавала.
Після повідомлення 15.11.2020 ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України остання почала переховуватись від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим 22.12.2020 була оголошена у розшук та в подальшому на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 18.02.2021 до ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.03.2021.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 4 до 6 років, а тому усвідомлюючи невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі, залишаючись на волі спробує ухилитись від відповідальності, а тому може переховуватись від суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, обвинувачена ОСОБА_6 обізнана про місце проживання потерпілої ОСОБА_10 , яка своїми показаннями підтверджує її причетність до скоєння злочину у якому обвинувачується ОСОБА_6 , а тому залишаючись на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може незаконно впливати шляхом застосування насильства, залякувань або вмовлянь на потерпілу по кримінальному провадженню, що є ризиком передбаченим п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, обвинувачена ОСОБА_6 ніде не працевлаштована, не має джерела доходу, обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення проти власності, що свідчить про те, що залишаючись на волі, ОСОБА_6 може вчинити інші аналогічні кримінальні правопорушення з метою отримання доходу незаконним шляхом, що є ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Про неможливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, такого як особисте зобов'язання, передбаченого п.1 ч.1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 .
Неможливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п.2 ч.1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 не має стійких соціальних зв'язків, які би заслуговували довіру, та поручились за виконання нею покладених на неї обов'язків. Крім того, відповідних клопотань від поручителів не надходило.
Про неможливість обрання обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, що передбачено п.3 ч.1 ст. 176 КПК України свідчить те, що відповідних клопотань від заставодавців не надходило. Крім того, вказаний запобіжний захід обрати неможливо відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені злочину із застосуванням насильства.
Крім того, прокурор зазначає про те, що обвинувачена ОСОБА_6 принципово ігноруючи виконання встановлених норм поведінки в суспільстві, обвинувачується у вчинені тяжкого злочину проти власності за попередньою змовою з ОСОБА_4 , поєднаному із застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої ОСОБА_10 , а тому вважає, що у разі обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який передбачений п.4 ч.1 ст.176 КПК України, остання його порушить покинувши місце свого мешкання, а тому відповідно вказаний запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.
З урахуванням зазначеного та з метою захисту громадян і суспільства від злочинних посягань ОСОБА_12 , оскільки остання є суспільно небезпечною особою, прокурор зазначає про неможливість запобігти вищевказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченої ОСОБА_12 більш м'яких запобіжних заходів з метою забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а тому просить застосувати до обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», без застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Так, захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 зазначила про те, що відсутні докази на підтвердження обґрунтованої підозри, ризики про які було зазначено прокурором є недоведеними, посилання прокурора на те, що ОСОБА_6 не визнає своєї вини - це є її правом, а не обов'язком, а тому не має значення при вирішені питання про застосування запобіжного заходу, також зазначає про те, що відсутні докази того, що ОСОБА_6 переховувалась від слідства та має намір переховуватися. Перебуваючи на волі ОСОБА_6 мала змогу впливати на потерпілу, але цього не робила. ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, оскільки проживає разом з матір'ю, сестрою та племінницею.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 18 лютого 2021 року до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 18.02.2021 по 10.03.2021 включно, з правом внесення застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 68 100,00 грн.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; чинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за який законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, який відповідно до ст.12 КК України належить до категорії тяжких злочинів.
Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п. 3, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування; незаконний вплив на потерпілу; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Щодо доводів сторони захисту про відсутність вказаних ризиків, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання її винною, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на потерпілу, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні, суд виходить із встановлених слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу обставин щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України. При цьому, на стадії підготовчого судового засідання суд вважає передчасними доводи захисника, що в ході досудового розслідування не доведено, що у діях обвинуваченої наявний склад злочину, який їй інкриміновано.
При цьому, суд враховує, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.
Судом при вирішенні даного питання, крім тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченій, враховується, що ОСОБА_6 , є особою працездатного віку, яка до затримання офіційно не працювала, не заміжня, що дає достатньо підстав вважати, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим, на даний час, тримання обвинуваченої під вартою.
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, наявне обґрунтоване обвинувачення відносно ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, наявність ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, існуюча практика Європейського суду з прав людини, якою визначено, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, усталена позиція Верховного суду, а також мета забезпечення належної поведінки обвинуваченої, свідчать про неможливість запобігання існуючим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
При визначенні виду можливого запобіжного заходу, суд враховує існування встановлених в підготовчому судовому засіданні ризиків та вважає необхідним обрати ОСОБА_6 , винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-який більш м'який запобіжний захід, не може запобігти доведеним ризикам і забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та вказане в повній мірі відповідає меті такого запобіжного заходу та меті позбавлення особи свободи, як можливому законному випадку порушення такого права, передбаченому абз. с) ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод. Суд також бере до уваги вік та стан здоров'я обвинуваченої, щодо якої в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування під вартою.
З урахуванням викладеного, та враховуючи дані щодо особи обвинуваченої ОСОБА_6 , враховуючи надану у судовому засіданні, допитаною у якості свідка ОСОБА_13 , позитивну характеристику ОСОБА_6 , суд доходить висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченої, з огляду на що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо останньої слід обрати строком на 60 днів, без визначення розміру застави, оскільки остання обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, що передбачено п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Також, прокурором заявлено клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Під час досудового розслідування вину не визнавав.
Після повідомлення 15.11.2020 ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України останній почав переховуватись від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим 22.12.2020 був оголошений у розшук та в подальшому на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 18.02.2021 застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.03.2021.
Беручи до уваги вище викладене, сторона обвинувачення приходить до висновку, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, оскільки останній обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення під час умовно-дострокового звільнення за вчинення аналогічних правопорушень, розуміє невідворотність покарання та не бажає настання наслідків передбачених кримінальним кодексом України.
Окрім цього, ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, що дає достатні підстави вважати, що при обранні до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, останній може вчиняти інші кримінальні правопорушення, що також є одним з ризиків невиконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Неможливість обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що на даний момент не надходило клопотань про взяття ОСОБА_4 на поруки.
Про неможливість обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, що передбачено п.3 ч.1 ст. 176 КПК України свідчить те, що на час звернення з клопотанням до суду, відповідних клопотань від заставодавців не надходило. Крім того, вказаний запобіжний захід обрати неможливо відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені злочину із застосуванням насильства.
Крім того, прокурор зазначає про те, що ОСОБА_4 принципово ігноруючи виконання встановлених норм поведінки в суспільстві, обвинувачується у вчинені тяжкого злочину проти власності за попередньою змовою з ОСОБА_6 , поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої ОСОБА_10 , а тому вважає, що у разі обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який передбачений п.4 ч.1 ст.176 КПК України, останній його порушить покинувши місце свого мешкання, про що також свідчить той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 будув раніше притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів проти власності та той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 вийшовши умовно-достроково з місця позбавлення волі 02.06.2020 року, обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, а тому відповідно вказаний запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
З урахуванням зазначеного та з метою захисту громадян і суспільства від злочинних посягань ОСОБА_4 , оскільки останній є суспільно небезпечною особою, прокурор зазначає про неможливість запобігти вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», без застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Так, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 зазначив про те, що відсутні докази на підтвердження обґрунтованої підозри, ризики про які було зазначено прокурором є недоведеними, також зазначає про те, що відсутні докази того, що ОСОБА_4 переховувався від слідства та має намір переховуватися, оскільки не змінював місця свого проживання. Перебуваючи на волі ОСОБА_4 мав змогу впливати на потерпілу та свідків, але цього не робив. На даний час проведені усі слідчі дії та допитані потерпіла та свідки. ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки.
Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_13 , яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 надала йому позитивну характеристику та пояснила, що вона разом зі своїми дітьми, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також з чоловіком ОСОБА_4 , постійно мешкають у м.Енегродар за двома адресами, а саме: АДРЕСА_1 разом з її матір'ю та обвинуваченою ОСОБА_6 , а по АДРЕСА_2 разом з матір'ю ОСОБА_4 та його бабусею.
ОСОБА_4 працює неофіційно будуючи теплиці, за рахунок чого повністю утримує її та її дітей, а також допомагає бабусі, купуючи останній ліки.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 18 лютого 2021 року до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 18.02.2021 по 10.03.2021 включно, без можливості внесення застави.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; чинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за який законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, який відповідно до ст.12 КК України належить до категорії тяжких злочинів.
Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п. 3, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування; незаконний вплив на потерпілу; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Щодо доводів сторони захисту про відсутність вказаних ризиків, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на потерпілу, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні, суд виходить із встановлених слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу обставин щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України. При цьому, на стадії підготовчого судового засідання суд вважає передчасними доводи захисника, що в ході досудового розслідування не доведено, що у діях обвинуваченої наявний склад злочину, який йому інкриміновано.
При цьому, суд враховує, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.
Судом при вирішенні даного питання, крім тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, враховується, що ОСОБА_4 є особою працездатного віку, який до затримання офіційно не працював, що дає достатньо підстав вважати, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим, на даний час, тримання обвинуваченої під вартою.
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, наявне обґрунтоване обвинувачення відносно ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, наявність ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, існуюча практика Європейського суду з прав людини, якою визначено, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, усталена позиція Верховного суду, а також мета забезпечення належної поведінки обвинуваченої, свідчать про неможливість запобігання існуючим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
При визначенні виду можливого запобіжного заходу, суд враховує існування встановлених в підготовчому судовому засіданні ризиків та вважає необхідним обрати ОСОБА_4 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-який більш м'який запобіжний захід, не може запобігти доведеним ризикам і забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та вказане в повній мірі відповідає меті такого запобіжного заходу та меті позбавлення особи свободи, як можливому законному випадку порушення такого права, передбаченому абз. с) ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод. Суд також бере до уваги вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування під вартою.
З урахуванням викладеного, та враховуючи дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий та обвинувачується у вчиненні злочину під час умовно-дострокового звільнення, враховуючи надану у судовому засіданні, допитаною у якості свідка ОСОБА_13 , позитивну характеристику ОСОБА_4 , суд доходить висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого, з огляду на що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо останнього слід обрати строком на 60 днів, без визначення розміру застави, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, що передбачено п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Разом з тим, суд вважає за необхідне відкласти проведення підготовчого судового засідання, для надання потерпілій можливості прийняти участь у підготовчому судовому засіданні, оскільки вона не з'явившись у судове засідання заяви про проведення підготовчого судового засідання за її відсутності до суду не надала та причини не явки суду не повідомила.
Керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 303, 314-316, 369-372, 392 КПК України, -
У задоволені клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту - відмовити.
У задоволені скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на постанову слідчого Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області про зупинення досудового розслідування від 22 грудня 2020 року відносно ОСОБА_4 - відмовити.
У задоволені скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про визнання неправомірною бездіяльності поліцейських УПП в Запорізькій області - відмовити.
У задоволені скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про визнання неправомірними дій поліцейських УПП в Запорізькій області - відмовити.
У задоволені скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про визнання неправомірними дій слідчого СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області - відмовити.
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 09 березня 2021 року до 07 травня 2021 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Обрати обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 09 березня 2021 року до 07 травня 2021 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Відкласти проведення підготовчого судового засідання по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080060002468 від 15.11.2020 року на 23 березня 2021 року на 13 год. 00 хв.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 12 березня 2021 року.
Суддя: ОСОБА_1