02.03.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5176/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Вихрицький Р.П. пом. адвоката, довіреність № 0502/21 від 05.02.2021 р.;
представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Перспектива" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2020, ухвалене суддею Мельниченко І.Ф. (м. Дніпро), повний текст якого складений 14.12.2020, у справі №904/5176/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія А Плюс", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Перспектива", м. Марганець Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 396 134,92 грн
У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія А Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Перспектива" про стягнення 396 134,92 грн, з яких: 358 896,37 грн. сума заборгованості за договором поставки № 1902/20 від 19.02.2020; 27 103,54 грн. - пені; 5 471,70 грн. - річних; 4 663,31 грн. - інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1902/20 від 19.02.2020 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Одночасно з позовною заявою позивачем наданий попередній розрахунок судових витрат в розмірі 42 442,03 грн., в тому числі на правничу допомогу сумі 36 500,00 грн (а.с.8); зазначено про подання доказів понесення витрат в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 у справі №904/5176/20 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Перспектива" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія А Плюс" 358 896,37 грн. - основного боргу, 27103,54 грн.- пені, 5471,70 грн. - річних, 1794,48 грн. - інфляції грошових коштів, 5898,99 грн. - судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2020 у справі №904/5176/20 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Перспектива" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія А Плюс" 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із додатковим рішення суду у цій справі, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Перспектива", в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема нез"ясування обставин справи, не здійснення належного дослідження доказів у справі, просить додаткове рішення суду від 08.12.2020 змінити, ухвалити нове рішення (постанову) про стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн витрат на правничу допомогу.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що справа господарським судом віднесена до малозначної, а відтак при розгляді такої справи професійна правнича допомога позивача складалася лише з виготовлення тексту позовної заяви та подальшого її подання господарському суду, що ніяким чином, на думку апелянта, не може вартувати в грошовому еквіваленті 20 000 грн.
Наголошує, що згідно тексту ухвал по цій справі жоден представник позивача участі у засіданнях суду першої інстанції не брав.
Також апелянт не отримав від позивача самої заяви про розподіл судових витрат.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія А Плюс", у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, вважає додаткове рішення законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що у деяких місцях апеляційної скарги містяться технічні помилки, оскільки зазначений інший номер справи, яка не має відношення до цього провадження; також звертає увагу суду, що до заяви про розподіл судових витрат позивачем долучено докази відправлення відповідачу копії такої заяви листом з описом вкладення; копію заяви про розподіл судових витрат направлено за адресою місцезнаходження відповідача 23.11.2020 та отримано останнім, згідно даних АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення, 27.11.2020, що свідчить про належне повідомлення останнього з поданою заявою. Вказує, що надані правничі послуги повністю підтверджуються поданими у справу доказами, а заявлений до відшкодування розмір витрат не є надмірним і завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 у справі №923/567/17.
Позивач звертає увагу, що вимоги прохальної частини апеляційної скарги не узгоджуються з положеннями ч.1 ст.275 ГПК України, оскільки апелянт не просить суд скасувати оскаржуване рішення повністю або частково, а просить змінити рішення та ухвалити у даній господарській справі нову постанову. Позивач вважає, що за такої умови суд апеляційної інстанції не може ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Наголошує, що погоджуючись із розміром витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, апелянт тим не менш, не обґрунтовує розміру саме такої суми витрат.
Також позивачем заявлений попередній розмір судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції щодо перегляду додаткового рішення в розмірі 10500 грн. Зауважено про подання доказів понесення витрат в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2021 (колегія суддів: Іванов О.Г., - головуючий, доповідач, Дармін М.О., Антонік С.Г) скаржнику відновлено строк для подачі апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Перспектива" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2020 у справі № 904/5176/20; зупинено дію додаткового рішення на час розгляду апеляційної скарги; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 15.02.2021 на 10:40 годину; сторонам наданий строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, власних заяв, клопотань, відповідно до ст.ст.38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України.
02.02.2021 представником позивача адвокатом Протасом Олександром Миколайовичем подано клопотання про надання можливості помічнику адвоката Вихрицькому Роману Павловичу взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Також відповідне клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів подано безпосередньо помічником адвоката Вихрицьким Р.П.
Ухвалою від 03.02.2021 судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні вказаних клопотань, оскільки представництво інтересів в суді відноситься до виключних процесуальних повноважень адвоката, а також через невідповідність довіреності від 18.01.2021 №1801Д, виданої на ім"я Вихрицького Р.П., нормам Господарського процесуального кодексу України щодо повноважень на представництво інтересів сторони у малозначній справі.
10.02.2021 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від представника позивача Вихрицького Р.П., надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка задоволена ухвалою суду від 10.02.2021.
Відповідач (скаржник), належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа на його електронну адресу, зазначену ним в апеляційній скарзі (18.01.2021), у судове засідання, призначене на 15.02.2021, не з'явився, в зв"язку з чим ухвалою суду від 15.02.2021 судове засідання відкладене на 02.03.2021; наступне судове засідання вирішено проводити в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів позивача.
25.02.2021 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, яке залишено без розгляду ухвалою суду від 26.02.2021, як таке, що подано з питання, яке вже вирішено судом.
В судове засідання 02.03.2021 відповідач (апелянт) належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа на його електронну адресу, зазначену ним в апеляційній скарзі (ухвала від 15.02.2021 доставлена відповідно 15.02.2021) повторно не з"явився; будь-яких клопотань з цього приводу не заявив.
Відповідно до відомостей Державного реєстру судових рішень, ухвала про відкриття апеляційного провадження (щодо оскарження додаткового рішення) від 18.01.2021 оприлюднена 19.01.2021, ухвала про відкладення судового розгляду від 15.02.2021 оприлюднена 16.02.2021.
Згідно зі ст. ст. 2, 3 та 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання. Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
При чому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.
Як зазначалось вище, ухвала про відкриття апеляційного провадження. як і ухвала про відкладення розгляду справи були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому скаржник завчасно мав змогу ознайомитися з їх змістом, в тому числі із датою та часом судового засідання.
Також відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Справа "Пономарьов проти України", "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України" та ін.).
Таку позицію також викладено в ряді рішень Верховного Суду (ухвали від 22.01.2021 у справі № 911/1902/17, від 25.01.2021 у справі № 922/614/19, від 25.01.2021 у справі № 910/18950/19 та ін.).
Зокрема, відповідно до цих ухвал сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Отже, заявник апеляційної скарги, який був ініціатором апеляційного провадження та, відповідно, достеменно знав про його наявність, не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух судової справи, користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, тощо, тобто в розумні інтервали часу мав вживати заходів, щоб дізнатись про стан даного апеляційного провадження та зобов'язаний сумлінно користуватися наданими йому процесуальними правами.
З огляду на те, що на час призначення судового засідання у даній справі - 15.02.2021 та судового розгляду 02.03.2021 на території Дніпропетровської області були послаблені протиепідемічні заходи, дозволено регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, колегія суддів вважає, що відповідач, який знаходиться у м. Марганець Дніпропетровської області, мав можливість прибути до приміщення суду, взяти участь у судовому засіданні як особисто, через представника, так і шляхом участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції, як у суді, так і поза межами суду.
Будь-яких причин неможливості взяти участь у судовому засіданні з використанням вищезазначених механізмів відповідач не зазначив.
В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.
Зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, неявку його представника у судове засідання, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного додаткового рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідача.
В судовому засіданні 02.03.2021 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія А Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Перспектива" про стягнення 396 134,92 грн, з яких: 358 896,37 грн. сума заборгованості за договором поставки № 1902/20 від 19.02.2020; 27 103,54 грн. - пені; 5 471,70 грн. - річних; 4 663,31 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1902/20 від 19.02.2020 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/5176/20; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання на 26.10.2020; запропоновано Відповідачу протягом п"ятнадцяти днів з дня вручення ухвали надати відзив на позов за правилами ст.165 ГПК України.
Вказану ухвалу отримано відповідачем 09.10.2020 (поштове повідомлення - а.с.34).
Ухвалою від 15.10.2020 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 23.10.2020 позивачу повторно відмовлено у задоволенні заяви про розгляд справи поза межами суду в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 26.10.2020 розгляд справи відкладений на 18.11.2020.
Вказану ухвалу отримано апелянтом 03.11.2020 (а.с.79).
Ухвалою суду від 06.11.2020 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про розгляд справи поза межами суду в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
16.11.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 у справі №904/5176/20 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Перспектива" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія А Плюс" 358 896,37 грн. - основного боргу, 27103,54 грн.- пені, 5471,70 грн. - річних, 1794,48 грн. - інфляції грошових коштів, 5898,99 грн. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
25.11.2020 (протягом двох днів з дня складення рішення у повному обсязі) позивачем подана Господарському суду Дніпропетровської області заява про розподіл судових витрат (а.с.91-109).
Ухвалою від 26.11.2020 заяву про розподіл судових витрат призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.12.2020.
З урахуванням відсутності фінансування на статтю видатків щодо відправлення поштової кореспонденції, господарським судом про вказане судове засідання повідомлено позивача телефонограмою, для відповідача розміщено оголошення на сайті суду про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме (а.с.111, 112).
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2020 у справі №904/5176/20 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Перспектива" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія А Плюс" 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.
Задовольняючи заяву позивача щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами понесені витрати, які узгоджуються з розрахунком та актом наданих послуг, вартість послуг визнана адекватною та встановлено, що доказів їх завищення суду не надано.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що у самому змісті додаткового рішення зазначено, що з урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягають стягненню 19 855,16 грн витрат на професійну правничу допомогу, втім, в резолютивній частині додаткового рішення зазначена сума 20 000 грн.
Вказана сума є арифметичною помилкою, яку суд першої інстанції не позбавлений права виправити самостійно в порядку ст.243 ГПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Колегія суддів наголошує, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.
Також Об'єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія А Плюс" (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Протас, Сорокін та партнери" (адвокатське об'єднання) в особі голови (керуючого партнера) Протаса Олександра Миколайовича укладено договір про надання правової допомоги № 0709-БК (арк.с.95-96).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором з представництва інтересів клієнта в судах України по справі за позовом ТОВ "Будівельна компанія А Плюс" до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Перспектива" ЄДРПОУ 24445053 про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання,а також у інших установах, організаціях, підприємства незалежно від форм власності та підпорядкування з усіх питань, пов"язаних із зазначеною справою.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору юридичну допомогу, що надається адвокатським об'єднанням, клієнт оплачує шляхом переказу суми, що зазначена в рахунку або на підставі акту наданих послуг; оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку чи підписання акту наданих послуг; клієнт може здійснювати попередню оплату послуг на підставі цього договору.
За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується (за необхідності) обсяг наданої адвокатським об"єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським об"єднанням факсимільним зв"язком або поштою. На письмову вимогу клієнта адвокатське об"єднання може надавати акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією (п.4.4 договору).
За умовами п.4.6 договору сума, вказана в п.4.1 даного договору є гонораром адвокатського об"єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.
Даний договір укладений на строк до 31.12.2021 та набирає чинності з моменту його підписання (п.7.1 договору).
До договору сторонами підписано додаток №1/0709-БК від 07.09.2020, яким сторони узгодили вартість послуг адвокатського об"єднання, виходячи з вартості витраченого часу за 1 годину в розмірі 3000 грн., а також орієнтовний перелік послуг, які надаватимуться адвокатським об"єднанням (правовий аналіз матеріалів справи, правова оцінка доказів, узгодження правової позиції - 2 години; підготовка та подання до суду позовної заяви - 4 години; підготовка та подання до суду відповіді на відзив - 2 години; написання та подання інших заяв та клопотань по справі (за необхідності, враховуючи характер справи та дії відповідача) - від 4 годин; інші супутні витрати (послуги поштового зв"язку, канцелярські затрати, інше) - від 500 грн).
Адвокатське об'єднання виставило клієнту рахунок № 13 від 20.11.2020 на суму 20 000,00 грн (арк.с.101).
Згідно звіту про надані послуги від 23.11.2020 адвокатським об"єднанням надані наступні послуги:
- правовий аналіз матеріалів справи, правова оцінка доказів, узгодження правової позиції - 2 години вартістю 6000 грн;
- підготовка та подання до суду позовної заяви - 4 години вартістю 12 000 грн;
- написання та подання клопотання по справі (про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) - 0,5 годин вартістю 1500 грн;
- інші супутні витрати (послуги поштового зв"язку, канцелярські затрати) - 500 грн.
На підставі договору між сторонами підписано акт приймання наданих послуг від 23.11.2020 (арк.с.102).
Матеріалами справи підтверджується, що адвокатським об'єднанням підготовлено позовну заяву (арк.с.1-3) та заяви у справі.
Клієнтом оплачено адвокатському об'єднанню грошові кошти у розмірі 20 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 522 від 20.11.2020 на суму 13 000 грн та №528 від 23.11.2020 на суму 7000 грн (арк.с.99-100).
Позивача у суді представляв адвокат Протас О.М. згідно ордеру серії АО №1015226 від 14.09.2020 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/2539 від 17.03.2020).
Колегія суддів констатує, що заяву про розподіл судових витрат подано позивачем у передбачений ч.8 ст.129 ГПК України строк.
При цьому до заяви подані докази її направлення відповідачу у справі листом з описом вкладення, в зв"язку з чим не приймаються доводи апелянта про не направлення йому заяви про розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням аналізу кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений у розрахунку та в акті наданих послуг, підтвердження наявними в матеріалах справи доказами надання та оплати таких послуг, відсутності доказів завищення вартості послуг та клопотання відповідача про зменшення вартості послуг на правничу допомогу, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність задоволення заяви в частині витрат на правничу допомогу в сумі 19855,16 грн.
При цьому, як вже зазначалось вище, наведення у резолютивній частині додаткового рішення суми 20 000 грн. є арифметичною помилкою, яку суд першої інстанції може виправити в порядку ст.243 ГПК України.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що справа господарським судом віднесена до малозначної, а відтак при розгляді такої справи професійна правнича допомога позивача складалася лише з виготовлення тексту позовної заяви та подальшого її подання господарському суду, що ніяким чином, на думку апелянта, не може вартувати в грошовому еквіваленті 20 000 грн., його висновки стосовно необхідності оплати лише 5000 грн, є лише його припущеннями, які не базуються на звіті наданих послуг адвоката в межах цієї справи та не доведені належними доказами стосовно неспіврозмірності вартості таких послуг.
Доводи апелянта стосовно того, що згідно тексту ухвал по цій справі жоден представник позивача участі у засіданнях суду першої інстанції не брав, відхиляються колегією суддів, оскільки вартість послуг стосовно участі адвоката в судових засіданнях і не входила до переліку робіт, наданих адвокатом в межах цієї справи.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу стосовно некоректно визначеної апелянтом вимоги прохальної частини апеляційної скарги, яка, на думку позивача, не узгоджуються з положеннями ч.1 ст.275 ГПК України, оскільки апелянт не просить суд скасувати оскаржуване рішення повністю або частково, а просить змінити рішення та ухвалити у даній господарській справі нову постанову, в зв"язку з чим Позивач вважає, що за такої умови суд апеляційної інстанції не може ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, колегія суддів вважає власним не правильним тлумаченням позивачем норм ч.1 ст.275 ГПК України, оскільки за змістом п.2 ч.1 цієї статті суд апеляційної інстанції за результатом розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (1) або змінити рішення (2). Отже, за вказаним пунктом ч.1 ст.275 ГПК України суду апеляційної інстанції надано право здійснити дві дії: або скасувати рішення повністю чи частково з ухваленням в цій частині нового рішення, або змінити рішення; при цьому зміна рішення жодним чином не стосується вимоги про його скасування (повністю чи в частині).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають. При цьому при поданні апеляційної скарги на додаткове рішення щодо розподілу судових витрат судовий збір не сплачується.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Перспектива", м. Марганець Дніпропетровської області на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2020 у справі № 904/5176/20 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2020 у справі №904/5176/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.03.2021.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г. Антонік