Справа №: 398/557/21
провадження №: 2/398/971/21
Іменем України
"12" березня 2021 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Коліуш Г.В., з участю секретаря судового засідання Замкової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності "Лінеура Україна" про визнання недійсним договору позики,
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору позики №1263210 від 20.11.2020 року, укладеного між позивачем та відповідачем.
Позов обґрунтований тим, що між ним та ТОВ "Лінеура Україна" укладений договір №1263210 від 20.11.2020 року, відповідно до якого позивачем було отримано позику, однак, ознайомившись зі змістом договору, вважає, що укладений договір є недійсним, оскільки ТОВ "Лінеура Україна" було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Однак ним не був підписаний даний договір. Факт надання інформації, відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Споживач має бути письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх заміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача. Відповідачем було проігноровано зазначену вимогу та не повідомлено письмово йому всю інформацію щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що йому, як позичальнику, об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», не надав йому відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Крім того, п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором є несправедливими умовами, можуть бути визнані недійними. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Прийняття пропозиції від відповідача укласти електронний договір (акцепт) здійснено шляхом зазначення у відповідному чек-боксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абз. 3 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Оскільки порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абз. 3 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», Договір про надання позики, укладений між ним та відповідачем, є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту, укладений ним та відповідачем, містить ознаки кредитного договору. Зазначає, що в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту. Працівниками ТОВ «Лінеура України» було проігноровано вимоги закону про розрахунок сукупних послуг та не було надано йому розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв'язку з цим реально нарахований йому відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим, за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів. Також відповідачем було введено його в оману на рахунок істотних умов договору, а зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та йому не було зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов'язання. Йому було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків), через що він погодився на укладення зазначених договорів. Також, при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як йому запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах. Розмір нарахованих відсотків за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.
17 лютого 2021 року відповідачем був подано відзив на позовну заяву про невизнання позову з тих підстав, що ТОВ «Лінеура Україна» має статус фінансової компанії із 100% іноземним капіталом, внесене до державного реєстру фінансових компаній, здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, виданої відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг №529 від 04.04.2019, та діє у відповідності з вимогами чинного законодавства України. Відповідно до ліцензії позивач надає послуги з онлайн кредитування. Послуги надаються під торговою маркою Сredit7. Детальна інформація про Товариство розміщена на його офіційній сторінці у мережі Інтернет за посиланням: crcdil7.ua. Товариство не є банком (банківською установою), здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку державних послуг», отже, дія Закону України «Про банки і банківську діяльність» на Товариство не розповсюджується. 20.11.2020 року укладено Договір №1263210 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого Товариство надало позивачу в кредит грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позивач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Договір містить істотні умови, зокрема: сума кредиту - 5000грн., строк надання позики - 30 днів, фіксована процентна ставка за користування кредитом (п.1.4 Договору) у розмірі 1,9% від суми кредиту за кожен день користування позикою (693,50 % річних). Перед укладенням кредитного договору Товариство шляхом розміщення на власному офіційному Інтернет-сайті за посиланням: www.credit7.ua надало позивачу доступ до інформації, необхідної для укладення кредитного договору, де міститься інформація про перелік, умови та порядок надання фінансових послуг, оприлюднено Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та примірні кредитні договори, які укладає Товариство за вибором клієнтів. Також міститься інформація про процентні ставки, про максимальний строк кредиту, максимальну суму кредиту тощо. Так, на головній сторінці Сайту в розділі «ПРО НАС» міститься інформація щодо розміру стандартної процентної ставки (яка дорівнює 1,90% від суми позики за кожен день користування позикою) та реальної річної ставки за користування кредитом (693,50 % річних). Зазначена процентна ставка є зваженою, відповідає середньому показнику на фінансовому ринку. Спірний Договір має повну відповідність затвердженому у Товаристві примірному договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що діяв на момент укладення Договору та оприлюднений на Сайті. Перед підписанням кредитного договору в ITC Товариства позивач підтвердив письмово своє ознайомлення з інформацією про розмір процентної ставки та порядок нарахування і сплати процентів, розмір штрафних санкцій за невиконання Договору, вартість кредиту, строк кредиту та згоду з умовами договору, шляхом проставляння відповідної відмітки в чек-боксі та натискання клавіши. Без зазначеної дії технічно не можливо перейти до наступного етапу підписання договору. Основні умови кредитування, розмір процентної ставки, інформація щодо орієнтовної процентної ставки та вартості кредиту також містяться в паспорті споживчого кредиту, який позивач підписав перед укладенням договору. Паспорт споживчого кредиту та сам договір також містять інформацію про відсутність за договором послуг кредитного посередника, а також відсутність платежів за додаткові та супутні послуги третіх осіб. Щодо дотримання письмової форми договору та підписання його сторонами зазначає, що використання позивачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором та використання товариством аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства при підписанні договору погоджено позивачем, шляхом приєднання до публічної пропозиції ТОВ «Лінеура Україна» на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів від 17.01.2020, яка розміщена на офіційному інтернет-сайті. Отже, оскільки договір підписаний позивачем, шляхом застосування електронного підпису Одноразовим ідентифікатором, він укладений з додержанням письмової форми, визначеної Законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію». В п.2.1. договору зазначено, що кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 . На виконання зазначеної умови Товариство видало кредит в сумі 5000,00грн. на банківський рахунок позивача. Зазначені кошти не були позивачем повернуті як помилково отримані, ними він розпорядився на власний розсуд. Водночас звертає увагу, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у період з 01 березня 2020 року нарахування штрафних санкцій за кредитними договорами взагалі не здійснюється.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без участі представника.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» має статус фінансової компанії із 100% іноземним капіталом, внесене до державного реєстру фінансових компаній, здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, виданої відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг №529 від 19.03.2019, та діє у відповідності з вимогами чинного законодавства України. Відповідно до ліцензії позивач надає послуги з онлайн кредитування. Послуги надаються під торговою маркою credit7. Детальна інформація про Товариство розміщена на його офіційній сторінці у мережі Інтернет за посиланням: crcdil7.ua.
20.11.2020 року відповідач заповнив на сайті відповідача анкету-заяву, яка підписана електронним підписом позивача 20.11.2020 року. Також на сайті відповідача позивач ознайомився з паспортом споживчого кредиту, а саме, з інформацією, яка надається споживачу до укладенні договору про споживчий кредит, а саме, про суму кредиту, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту тощо, зазначений паспорт підписаний відповідачем електронним підписом 20.11.2020 року.
20.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №1263210 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.Відповідно до п. 1.2. вказаного договору на умовах встановлених договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривнях на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 5000 грн. Згідно п.1.3 строк кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору.Сторони за Договором погодили істотні його умови, зокрема: строк надання позики - 30 днів, фіксована процентна ставка за користування кредитом (п.1.4.1., п.1.4.2. Договору) у розмірі 1,90% від суми кредиту за кожен день користування позикою (693,50 % річних). В п.2.1. договору зазначено, що кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 .Відповідно до п. 9.8. договору він укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним д моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІТС товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.Пунктом 10 договору визначені реквізити та підписи сторін, визначені п.9.8. вказаного договору. Зазначений договір та графік платежів підписано електронним підписом відповідача 20.11.2020 року.
З інформації про підтвердження процедури укладення електронного договору з зазначенням дати та часу, вбачається, що відповідач здійснив всі дії, пов'язані з укладенням електронного договору позики.
Листом від 12.02.2021 року №2643_21021205949 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило ТОВ «Лінеура Україна», що відповідно до укладеного між підприємствами договору на переказ коштів 20.11.2020 року грошові кошти в сумі 5 000 грн. перераховано на платіжну картку НОМЕР_2
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В абзаці другому частини другої ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до п.п.12,13 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не міг би бути укладений.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
В ч.1 ст. 215 ЦК України законодавець закріпив, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга та третя статті 215 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
В п.8 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).
З долученогодо відзиву підтвердження процедури укладення електронного договору вбачаються покрокові дії відповідача для реєстрації на веб-сайті та укладення кредитного договору.
При цьому, суд зазначає, що проходження позивачем реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Лінеура Україна» підтверджує його ознайомлення з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», затвердженими наказом №07-ОД директора ТОВ «Лінеура Україна» від 19.02.2020, паспортом споживчого кредиту та іншою необхідною йому інформацією.
Таким чином, укладення даного кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі сторін договору, укладений договір відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Оскільки в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов оспорюваного кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов, оскільки доводи позивача про ненадання повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно його думкою і спростовуються самим змістом договору.
За таких обставин, аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, та правові норми, що їх регулюють, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, враховуючи, що без входу позивача на веб-сайт Товариства та здійснення ним всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між ним та відповідачем не був би укладений, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним, що є підстав ою для відмови в задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 352,354 ЦПК,
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальності "Лінеура Україна" (місцезнаходження: м.Київ, вул. Дніпровська Набережна, 25, приміщення 318, код ЄДРПОУ 42753492) про визнання недійсним договору позики - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Товариство з обмеженою відповідальності "Лінеура Україна", місцезнаходження: м.Київ, вул. Дніпровська Набережна, 25, приміщення 318, код ЄДРПОУ 42753492.
Суддя Коліуш Г.В.